Стрептококовий фарингіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Streptococcal pharyngitis
Pos strep.JPG
Вигляд типового стрептококового фарингіту з наявністю скупчення гною в лакунах мигдаликів.
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 J02.0
DiseasesDB 12507
MedlinePlus 000639
eMedicine med/1811

Стрептоко́ковий фарингі́т або ангіна — це хвороба, яку спричинюють β-гемолітичні стрептококи групи А[1] Стрептококовий фарингіт характеризується ураженнями горла та мигдаликів. Мигдалики — залози, розташовані в горлі на задній стінці ротової порожнини. При стрептококовому фарингіт також можуть уражатись голосові зв'язки гортані. Основними симптомами є гарячка, біль в горлі, збільшення мигдаликів, шийних лімфатичних вузлів. Захворюваність на стрептококовий фарингіт становить від 37 % захворювань горла у дітей.[2]

Стрептококовий фарингіт передається при тісному контакті з хворою людиною. Щоб переконатися, що людина хвора на гострий фарингіт, необхідно провести посів мікрофлори горла. Навіть без проведення зазначеного аналізу гострий фарингіт можна діагностувати клінічно. Зазначене захворювання лікують антибіотиками. Головним чином, вони застосовуються не для скорочення тривалості хвороби, а з метою запобігання виникненню ускладнень, зокрема таких, як ревматизм.

Ймовірність виникнення[ред.ред. код]

За класифікацією хвороб стрептококовий фарингіт входить до [[Категорія|групи/0} ангін або фарингітів. В США щороку на стрептококовий фарингіт ангіну хворіє близько 11 млн людей.[3] У більшості випадків захворювання горла викликаються вірусами. Така група бактерій як бета-гемолітичний стрептокок спричиняє від 15 до 30 відсотків захворювань горла в дітей і від 5 до 20 відсотків захворювань горла у дорослих.[3] Як правило, підвищення захворюваності відбувається наприкінці зими і ранньою весною.[3]

Етіологія[ред.ред. код]

Стрептококовий фарингіт спричинює група бактерій під назвою[4]бета-гемолітичні стрептококи групи А.[4] Біль у горлі може спричинятись також іншими типами бактерій або вірусів.[3][5] На гострий фарингіт можна захворіти при прямому тісному контакті з хворою людиною. Швидкість поширення хвороби різко зростає при великому скупченні людей.[5][6] Наприклад, у військових формуваннях або в школах. Бета-гемолітичні стрептококи можуть висихати до пилоподібного стану, але в такому випадку вони втрачають свою шкідливість. При перебуванні бактерій у вологому середовищі, їх здатність до зараження зберігається до 15 днів.[5] Наприклад, вологі бактерії можуть знаходитись на зубних щітках. У рідких випадках ці бактерії можуть знаходитись в їжі. 12 % дітей, які не мають симптомів стрептококового фарингіту є носіями бета-гемолітичних стрептококів типу А.[2]


Клінічні ознаки[ред.ред. код]

Основними симптомами при стрептококовому фарингіті є болі в горлі, підвищення температури тіла вище 38 °C (100,4 ° F), гнійні виділення (рідина жовтого або зеленого кольору, що містить бактерії і лейкоцити) на мигдаликах і збільшення лімфатичних вузлів.[3]

Також, можуть мати місце інші симптоми, зокрема, такі як:

Симптоми гострого фарингіту проявляються протягом 1-3 днів після контакту з хворою людиною.[3]

Перебіг захворювання[ред.ред. код]

Як правило, ступінь важкості симптомів гострого фарингіту зменшується через три-п'ять днів, незалежно від лікування.[8] Застосування антибіотиків знижує ризик загострення хвороби. Вони також запобігають поширенню хвороби. Діти можуть повернутися до школи через 24 годин після першого прийому антибіотиків.[3]

Стрептококовий фарингіт може стати причиною виникнення наступних серйозних ускладнень:

  • ревматизму[7];
  • синдрому токсичного шоку[9][10];
  • гломерулонефриту[11]
  • манифестація персистуючої стрептококкової інфекції, яка імунопатологічно пов'язана з мозковими структурами та породжує автоімунну церебральну васкулопатію[12]з переважним ураженням корково-підкоркових структур та стріатуму — синдрому PANDAS.[11] Це захворювання пов'язане зі зниженням імунітету та може спричинити раптові та, в деяких випадках, серйозні поведінкові проблеми.

Діагностика[ред.ред. код]

Значення за модифікованою шкалою Centor
Імовірність наявності стрептококової інфекції Лікування
1 або менше <10 % Необхідність застосування антибіотиків або посіву культури відсутня
2 11-17 % Антибіотики призначають залежно від результатів посіву культури або експрес-тесту для визначення антигену
3 28-35 %
4 або 5 52 % Антибіотики призначають без проведення посіву культури

Призначення лікування може здійснюватись за допомогою модифікованої шкали Centor. Шкала Centor складається з п'яти клінічних ознак. Від наявності вищезазначених ознак залежить вірогідність захворювання на гострий фарингіт.[3]

Наявність кожної із цих ознак оцінюється в 1 бал:[3]

  • Відсутність кашлю
  • Збільшення лімфатичних вузлів або больові відчуття при їх пальпації
  • Температура тіла перевищує 38 ° C (100,4 ° F)
  • Наявність гнійнього нальоту або набряку мигдаликів
  • Вік до 15 років (бал знімається, якщо вік перевищує 44 роки)

Лабораторні дослідження[ред.ред. код]

Основним методом[13] лабораторної діагностики стрептококового фарингіту є бактеріальний посів із зіву При використанні цього методу захворювання виявляється у 90- 95 % випадків.[3] Іншим способом діагностики є використання експрес-тесту для визначення стрептококової інфекції (Rapid Strep Test, RST) або експрес-тесту для визначення антигена (rapid antigen detection test, RADT). За допомогою експрес-тесту для визначення стрептококової інфекції можна діагностувати захворювання швидше, ніж з використанням бактеріального посіву із зіву, хоча в цьому випадку точність становить лише 70 %. За допомогою обох тестів також можна визначити відсутність захворювання на стрептококовий фарингіт. Точність визначення відсутності захворювання становить 90 %.[3]

Таким чином, бактеріальний посів із зіву та експрес-тести для визначення стрептококової інфекції або антигена дають можливість визначити причину захворювання.[8] Бактеріальний посів із зіву або експрес-тести не проводиться у осіб, які не мають жодних симптомів, оскільки частина людей є носіями стрептококових бактерій. Такі особи лікування не потребують.[8]

Диференціальний діагноз[ред.ред. код]

Симптоми стрептококового фарингіту аналогічні симптомам інших захворювань. У зв'язку з цим, інколи буває важко діагностувати стрептококовий фарингіт без проведення бактеріального посіву з ротоглотки або експрес-тесту на стрептокок.[3] Такі симптоми як гарячка, біль в горлі, кашель, нежить, діарея, гіперемія і свербіж повік, сльозотеча, швидше за все, спричинюють віруси[3] Інфекційний мононуклеоз може зумовити збільшення шийних лімфатичних вузлів, біль в горлі, гарячку, а також ураження мигдаликів.[14] Це захворювання можна діагностувати за допомогою серологічного аналізу крові. Водночас, специфічного лікування інфекційного мононуклеозу не існує.

Лікування[ред.ред. код]

Як правило, тривалість захворювання на гострий фарингіт без лікування становить декілька днів.[3] При лікуванні антибіотиками, зазвичай, ознаки зникають на 16 годин швидше.[3] Основною причиною для застосування антибіотиків є запобігання виникненню ускладнень. Наприклад, ревматизму або навколомигдаликового чи ретрофарингіального абсцесу.[3] Антибіотики бажано застосовувати протягом 5-7 днів від початку симптомів.[4]

Антибіотикотерапія[ред.ред. код]

Пеніцилін V був найбільш поширеним антибіотиком для лікування стрептококового фарингіту у США. Він користується популярністю завдяки своїй безпечності, ефективності та низькій вартості.[3] Амоксицилін, як правило, використовують в Європі.[15] В Індії пацієнти більш схильні до виникнення таких ускладнень, як ревматизм. У зв'язку з цим, стандартним лікуванням є ін'єкції бензилпеніциліну G.[4] Застосування антибіотиків призводить до зменшення середньої тривалості симптомів. Середня тривалість становить від трьох до п'яти днів. Антибіотики знижують її приблизно на один день. Ці лікарські засоби також запобігають поширенню захворювання.[8] Вони використовуються, головним чином, з метою профілактики ускладнень. Такими ускладненнями є ревматизм, висипи або інфекційні захворювання с.[16] При застосуванні антибіотиків необхідно враховувати їх можливу побічну дію.[5] Антибіотики не призначають здоровим дорослим людям, у яких вони викликають побічні реакції.[16] Застосування антибіотиків для лікування гострого фарингіту залежить від ступеня тяжкості хвороби та швидкості її поширення.[17] Еритроміцин (та інші антибіотики, зокрема такі як макроліди) застосовуються для лікування осіб з алергією на пеніцилін.[3] Антибіотики групи цефалоспоринів можуть використовуватись для лікування осіб з алергіями меншого ступеню тяжкості.[3] Стрептококові інфекції також можуть привести до виникнення гострого гломерулонефриту. Антибіотики не зменшують вірогідність виникнення цього захворювання.[4]

Місцеве знеболювання[ред.ред. код]

Для зменшення больових відчуттів, які породжує гострий фарингіт використовують знеболювальні лікарські засоби.[18] Як правило, застосовують нестероїдні протизапальні препарати або парацетамол, також відомий як ацетамінофен. Також ефективні стероїдні препарати та[4][19]лідокаїнова мазь.[20] Для лікування дорослих пацієнтів можна іноді застосовувати нестероїдні протизапальні засоби Призначати ацетилсаліцилову кислоту дітям протипоказано, оскільки це може призвести до виникнення синдрому Рея.[4]

Профілактика[ред.ред. код]

Окремі особи мають підвищену схильність до захворювання на гострий фарингіт. Видалення мигдаликів є одним із способів запобігання виникненню цього захворювання.[21][22] Захворювання на гострий фарингіт три або більше разів протягом року є поважною причиною для видалення мигдаликів.[23] Водночас, поспішати не потрібно.[21]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шаблон:DorlandsDict
  2. а б Shaikh N, Leonard E, Martin JM (September 2010). Prevalence of streptococcal pharyngitis and streptococcal carriage in children: a meta-analysis. Pediatrics 126 (3). с. e557–64. doi:10.1542/peds.2009-2648. PMID 20696723. 
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц Choby BA (March 2009). Diagnosis and treatment of streptococcal pharyngitis. Am Fam Physician 79 (5). с. 383–90. PMID 19275067. 
  4. а б в г д е ж Baltimore RS (February 2010). Re-evaluation of antibiotic treatment of streptococcal pharyngitis. Curr. Opin. Pediatr. 22 (1). с. 77–82. doi:10.1097/MOP.0b013e32833502e7. PMID 19996970. 
  5. а б в г д Hayes CS, Williamson H (April 2001). Management of Group A beta-hemolytic streptococcal pharyngitis. Am Fam Physician 63 (8). с. 1557–64. PMID 11327431. 
  6. Lindbaek M, Høiby EA, Lermark G, Steinsholt IM, Hjortdahl P (2004). Predictors for spread of clinical group A streptococcal tonsillitis within the household. Scand J Prim Health Care 22 (4). с. 239–43. doi:10.1080/02813430410006729. PMID 15765640. 
  7. а б в г Brook I, Dohar JE (December 2006). Management of group A beta-hemolytic streptococcal pharyngotonsillitis in children. J Fam Pract 55 (12). с. S1–11; quiz S12. PMID 17137534. 
  8. а б в г Bisno AL, Gerber MA, Gwaltney JM, Kaplan EL, Schwartz RH (July 2002). Practice guidelines for the diagnosis and management of group A streptococcal pharyngitis. Infectious Diseases Society of America. Clin. Infect. Dis. 35 (2). с. 113–25. doi:10.1086/340949. PMID 12087516. 
  9. UpToDate Inc. Архів оригіналу за 2013-07-23. 
  10. Stevens DL, Tanner MH, Winship J, et al. (July 1989). Severe group A streptococcal infections associated with a toxic shock-like syndrome and scarlet fever toxin A. N. Engl. J. Med. 321 (1). с. 1–7. doi:10.1056/NEJM198907063210101. PMID 2659990. 
  11. а б Hahn RG, Knox LM, Forman TA (May 2005). Evaluation of poststreptococcal illness. Am Fam Physician 71 (10). с. 1949–54. PMID 15926411. 
  12. Незапальне ураження судин
  13. Smith, Ellen Reid; Kahan, Scott; Miller, Redonda G. (2008). In A Page Signs & Symptoms. In a Page Series. Hagerstown, Maryland: Lippincott Williams & Wilkins. с. 312. ISBN 0-7817-7043-2. 
  14. Ebell MH (2004). Epstein-Barr virus infectious mononucleosis. Am Fam Physician 70 (7). с. 1279–87. PMID 15508538. 
  15. Bonsignori F, Chiappini E, De Martino M (2010). The infections of the upper respiratory tract in children. Int J Immunopathol Pharmacol 23 (1 Suppl). с. 16–9. PMID 20152073. 
  16. а б Snow V, Mottur-Pilson C, Cooper RJ, Hoffman JR (March 2001). Principles of appropriate antibiotic use for acute pharyngitis in adults. Ann Intern Med 134 (6). с. 506–8. PMID 11255529. 
  17. Linder JA, Bates DW, Lee GM, Finkelstein JA (November 2005). Antibiotic treatment of children with sore throat. J Am Med Assoc 294 (18). с. 2315–22. doi:10.1001/jama.294.18.2315. PMID 16278359. 
  18. Thomas M, Del Mar C, Glasziou P (October 2000). How effective are treatments other than antibiotics for acute sore throat?. Br J Gen Pract 50 (459). с. 817–20. PMC 1313826. PMID 11127175. 
  19. Effectiveness of Corticosteroid Treatment in Acute Pharyngitis: A Systematic Review of the Literature.. Andrew Wing. 2010; Academic Emergency Medicine. 
  20. Generic Name: Lidocaine Viscous (Xylocaine Viscous) side effects, medical uses, and drug interactions. MedicineNet.com. Архів оригіналу за 2013-07-23. Процитовано 2010-05-07. 
  21. а б Paradise JL, Bluestone CD, Bachman RZ, et al. (March 1984). Efficacy of tonsillectomy for recurrent throat infection in severely affected children. Results of parallel randomized and nonrandomized clinical trials. N. Engl. J. Med. 310 (11). с. 674–83. doi:10.1056/NEJM198403153101102. PMID 6700642. 
  22. Alho OP, Koivunen P, Penna T, Teppo H, Koskela M, Luotonen J (May 2007). Tonsillectomy versus watchful waiting in recurrent streptococcal pharyngitis in adults: randomised controlled trial. BMJ 334 (7600). с. 939. doi:10.1136/bmj.39140.632604.55. PMC 1865439. PMID 17347187. 
  23. Johnson BC, Alvi A (March 2003). Cost-effective workup for tonsillitis. Testing, treatment, and potential complications. Postgrad Med 113 (3). с. 115–8, 121. PMID 12647478. 
захворювання Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.