Стригун Федір Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Шаблон:Актор, режисер Фе́дір Микола́йович Стригу́н (* 1 листопада 1939, Томашівка, Черкаська область) — український режисер та актор. Народний артист України, доцент, член-кореспондент Академії мистецтв України. Член Комітету Національних премій України ім. Т.Шевченка з 09.1996 р. по 10.2001 р. Голова західного відділення Спілки театральних діячів України.

Художній керівник, режисер-постановник і актор Львівського національного академічного українського драматичного театру ім. Марії Заньковецької. Народний артист України (1979), голова Львівського міжобласного відділення НСТД України, доцент, член-кореспондент Академії мистецтв України.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 1 листопада 1939 р. у с. Томашівка Уманського району Черкаської області.

Навчався на акторському факультеті Київського інституту театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого (майстерня В. О. Неллі), який закінчив у 1961 році. Працював у Запорізькому драмтеатрі.

З 1965 р. — актор Львівського українського драматичного театру ім. М.Заньковецької. З 1987 р. — художній керівник, головний режисер Львівського українського драматичного театру ім. М.Заньковецької. З 1990 по 1998 підготував два випуски акторів при Львівській консерваторії ім. М.Лисенка. Крім роботи в театрі та кіно, викладає на акторському відділенні філологічного факультету Львівського національного університету.

Серед поставлених ним спектаклів — «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море» І. К. Карпенка-Карого, «Гайдамаки» Т.Шевченка, «Маруся Чурай» Ліни Костенко, «Народний Малахій» та «Маклена Ґраса» Миколи Куліша, «Мазепа» (трилогія) Б.Лепкого, «Ромео і Джульєтта», «Гамлет» В.Шекспіра, «УБН» Г.Тельнюк та інші. Федору Стригуну належить відкриття і сценічне втілення творчості незаслужено забутого композитора Ярослава Барнича і його оперет «Шаріка» та «Гуцулка Ксеня».

За 40 років творчої діяльності зіграно більше сотні ролей. Фільми з його участю: «Пропала грамота», «І в звуках пам'ять відгукнеться…», «Запорожець за Дунаєм», «Дударики», «Камінна душа» та інші — принесли славу кіноактора. Лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, премії ім. І.Котляревського та премії ім. М. Садовського.

Сім'я[ред.ред. код]

Батько Микола Олексійович (1902–1982) і мати Марина Ларіонівна (1914–1998) — колгоспники, дружина Литвиненко Таїсія Йосипівна — народна артистка України, актриса Львівського державного академічного українського драматичного театру ім. М.Заньковецької, син Назар (1972).

Творчість[ред.ред. код]

Ролі у театрі[ред.ред. код]

Зіграв понад 100 ролей, зокрема:

  • «Украдене щастя» І. Франко — Гурман
  • «Тил» М. Зарудний — Растоскуєв
  • «Богдан Хмельницький» А. Корнійчук — Хмельницький
  • «Правда» А. Корнійчук — Тарас Голота
  • «Годы странствий» А.Арбузов — Ведерников
  • «Під золотим орлом» Я. Галан — Макаров
  • «Сон князя Святослава» І.Франко — Святослав
  • «Житейське море» І.Карпенко — Барильченко
  • «Філумена Мартурано» Е. де Філіппо — Доменіко
  • «Олекса Довбуш» В. Босович — Довбуш
  • «Князь Данило Галицький» В. Босович — Галицький
  • «Безприданниця» А. Островський — Саратов
  • «Тартюф» Ж. Б. Мольєр — Оргон
  • «Отелло» В. Шекспіра — Отелло
  • «Гайдамаки» Т. Шевченка — Гонта
  • «Вій, вітерець!» Я. Райніса — Улдис
  • «Лиха доля» М. Старицького — Василь
  • «Ой не ходи, Грицю…» М. Старицького — Гриць
  • «Хазяїн» І. Карпенка — Ліхтаренко
  • «Доки сонце зійде…» М. Кропивницького — Степан
  • «Михайло Єрмаков» Г. Мдівані — Михайло
  • «Сині роси» М. Зарудного — Кагарлик
  • «В степах України» О. Корнічука — Олексій
  • «Вірність» М. Зарудного — Богун
  • «Король Лір» В. Шекспіра — Едгар
  • «Планета сподівань» О. Коломійця — Запорожець
  • «Гаряче серце» О. Островського — Гаврило
  • «Моцарт і Сальєрі» О. Пушкіна — Моцарт
  • «Блакитна троянда» Лесі Українки — Орест
  • «Біла хвороба» К. Чапека — Маршал
  • «Камінний господар» Леся Українки — Дон Жуан
  • «Сестри Річиські» І. Вільде, Б. Антківа — Завадка
  • «Невольник» М. Кропивницького — Степан
  • «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки — Олексій
  • «Гайдамаки» Т. Шевченка — Ярема
  • «Марія Заньковецька» І. Рябокляча — Садовський
  • «Голубі олені» О. Коломійця — Чоний
  • «Річард III» В. Шекспіра — Ричард
  • «Прапороносці» О. Гончара — Сагайдак
  • «Таке довге, довге літо» М. Зарудного — Задорожний
  • «Піднята цілина» М. Шолохова — Давидов
  • «Восени, коли зацвіла яблуня» Я. Верещака — Баджга
  • «Украдене щастя» І. Франка — Михайло
  • «Тил» М. Зарудного — Ростоскуєв
  • «Богдан Хмельницький» О. Корнійчука — Богдан Хмельницький
  • «Андрей» В. Герасимчука — Андрей Шептицький
  • «Візит літньої пані» Ф.Дюрренматт — Іль
  • «Наталка» І.Котляревський — виборний
  • «Суботня вечеря» Шолом-Алейхем — Тев'є-молочник
  • «У. Б. Н.» Г.Тельнюк — Зенон
  • «Дама з камеліями» А.Дюма-син — Жермон Дюваль

Постановки у театрі[ред.ред. код]

  • «Добродій» («Глитай або ж павук») М. Кропивницького —
  • «Безталанна» І. Карпенка —
  • «В сім'ї вольній, новій» Ф. Стригуна за Т. Шевченком —
  • «Гайдамаки» Т. Шевченка —
  • «Привітай же мене, моя Україно!» Ф. Стригуна за Т. Шевченком —
  • «Маруся Чурай» Л. Костенко —
  • «Мотря» (І ч. «Мазепи») Б. Лепкого, (інсценізація Б. Антківа) —
  • «Не вбивай» (2 ч. «Мазепи») Б. Лепкого, (інсценізація Б. Антківа) —
  • «Батурин» (3 ч. «Мазепи») Б. Лепкого, (інсценізація Б. Антківа) —
  • «Ромео і Джульєтта» В. Шекспіра —
  • «Світла моя, муко» за В. Симоненком —
  • «Маклена Граса» М. Куліша —
  • «Ісус, Син Бога Живого» В. Босовича —
  • «На межі» за Лесею Українкою —
  • «Хазяїн» І. Карпенка —
  • «Шаріка» Я.Барнич —
  • «Гамлет» В. Шекспіра —
  • «Андрей» В.Герасимчук —
  • «Гуцулка Ксеня» Музика і лібрето Я.Барнича —
  • «Се Ля Ві» Н. Ковалик —
  • «У неділю рано зілля копала…» О.Кобилянська —
  • «Доки сонце зійде, роса очі виїсть…» М. Кропивницького —
  • «Житейське море» І. Карпенка —
  • «Погляд вічності» Т. Шевченка, Лубківського —
  • «Наталка» І.Котляревський —
  • «Неаполь місто попелюшок» Н. Ковалик —
  • «Коханий нелюб» Я. Стельмах —
  • «Державна зрада» Рей Лапіка —
  • «Оргія» Леся Українка —
  • «Візит літньої пані» Ф.Дюрренматт —
  • «Сава Чалий» І. Карпенко-Карий —
  • «Сільва» І.Кальман —
  • «Дама з камеліями» А.Дюма-син —
  • «Сватання на Гончарівці» Г. Квітка-Основ'яненко -

Фільмографія[ред.ред. код]

Державні нагороди[ред.ред. код]

  • Медаль «Ветеран праці»
  • Лауреат Національної премії України ім. Т .Шевченка
  • Лауреат премії ім. І. Котляревського
  • Лауреат премії ім. М. Садовського
  • Орден «За заслуги» I, II, ІІІ ступеня
  • Орден Ярослава Мудрого V ступеня
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (1 грудня 2014) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[1]

Примітки[ред.ред. код]

Джерело інформації[ред.ред. код]

Інтернет-джерела[ред.ред. код]