Стрижавка (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Стрижавка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Ставищенський
Рада/громада Стрижавська сільська рада
Код КОАТУУ 3224286801
Основні дані
Засноване 1676
Населення 560
Площа 4,024 км²
Густота населення 148,36 осіб/км²
Поштовий індекс 09420
Телефонний код +380 4564
Географічні дані
Географічні координати 49°23′25″ пн. ш. 30°00′00″ сх. д. / 49.39028° пн. ш. 30.00000° сх. д. / 49.39028; 30.00000Координати: 49°23′25″ пн. ш. 30°00′00″ сх. д. / 49.39028° пн. ш. 30.00000° сх. д. / 49.39028; 30.00000
Середня висота
над рівнем моря
235 м
Водойми річка Торц, Стрижавський струмок
Місцева влада
Адреса ради 09420, Київська обл., Ставищенський р-н, с. Стрижавка, вул. Лісова, 82, тел. 2-44-36
Карта
Стрижавка. Карта розташування: Україна
Стрижавка
Стрижавка
Стрижавка. Карта розташування: Київська область
Стрижавка
Стрижавка
Мапа

Стри́жавка — село в Україні, у Ставищенському районі Київської області. Населення становить 560 осіб.

Село розташоване на лівому березі невеликої річки Торц — притоки р. Рось.

Історія[ред. | ред. код]

Свідченням існування стоянки первісних людей, яка знаходилась на західній околиці села, на полі, що межує з селом Молочне (Тетіївський район) є виорані кам'яні сокири. За характером обробки каменю, просвердленим кісткою отвором для держаків на ретельно відшліфованій поверхні можна з певністю говорити, що це була стоянка часів неоліту або нової кам'яної доби. За археологічною хронологією це 40-30 тис.років до н. е.
Стрижавка вперше згадується в історичній літературі в ХІІІ ст.. Під час монголо-татарських набігів село було спалене і зруйноване, але з часом відродилося. За переказами назва села походить від прізвища братів Стрижаків, по іншій версії — від козака по імені Стриж, який оселився на нинішніх левадах на південній околиці села на початку ХVІІ ст. Балка захищена від вітрів, поросла лісками, а в ті далекі часи густий ліс був хорошим місцем для проживання, приховувалося житло від людоловів, яким був наповнений край в ті часи.

Можна, також з упевненістю сказати що жителі села брали участь у визвольній війні 1648—1654 р.р. та у повстанні «Коліївщина»; про яке є письмове підтвердження. Нині місцеві люди під час обробітку присадибних ділянок находять козацькі люльки та інші речі тих років[1].

Опис села ХІХ століття зустрічаємо в Похилевича: «село при речке Торчь, вь 6-ти верстахъ от Пятигорь и в 3-х от села Торчицы; окружена лесами и разбросана по горамъ, покрытымь садами и огородами. Принадлежить кь именіямь г. Липковскаго (см. Пятигоры). Жителей обоего пола 1060; земли 2492 десятины. Заводы: кирпичный, винокуренный и сахарный. Вь прошлом веке Стрыжавка, еще не значительная деревня в лесахь, принадлежала кь Тетіевщине. Оть графа Островскаго она поступила кь Іоанну Закревскому и сыну его Юрію, потомь сестре сего, по мужу Ледуховской, которая вь 1846 году продала Стрыжавку Генриху Осиповичу Липковскому; но 888 десятинь пріобретены крестьянами, по выкупному договору за 42,357 рублей. Церковь Михайловская, деревяная, 5-го класса; земли емееть 42 десятины сь хутором. Неизвестно кем построена. Кь Стрижавскому приходу причислена вь недавнее время деревня Плютенцы, лежащая при самомь селе Торчице и имеющая 220 душь жетелей обоего пола и 400 десятинь земли. Принадлежить Владиславу Діателовичу.[2]

8.06.1918 у селі Стрижавка почали концентруватися невеликі партизанські загони, до яких прибували групи озброєних селян із сіл Янишівка, Логвин, Пархомівка, Жашків, Гостра Могила, П'ятигори, Плоске та інших для участі у повстанні проти гетьманської влади та німецьких окупантів[3].

При радянській владі село центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Торчі, за 18 км від районного центру, за 28 км від залізничної станції Жашків, за 10 км від автостради Київ-Одеса. Населення — 920 чоловік. Сільраді підпорядковані села Веселе, Григорівська Слобода, Сухий Яр, Червоне. У Стрижавці міститься колгосп «Шлях до комунізму», земельний фонд якого 1783 га, в тому числі Орної землі — 1457 га. Напрям господарства — зерново-тваринницький, розвинуте городництво та баштаництво. Голову колгоспу О. Є. Горобцянагороджено орденом Жовтневої Революції. У Стрижавці є восьмирічна школа, клуб, бібліотека. За мужність і відвагу, виявлені на фронтах Великої Вітчизняної війни, 85 жителів села нагороджені орденами і медалями. На околиці села діяв партизанський загін під командуванням Барашкова[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

1. (укр.) Л. Похилевич, Сказания о населенных местностях Киевской губернии, — К., 1864, ст. 450

2. (укр.) В. М. Кулаковський, Історія міст і сіл УРСР. Київська область;— К., 1971, ст. 618

3. (укр.) Бондаренко Олександр, Бондаренко Іван. Повернення із забуття. — Київ: Український пріоритет, 2012

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бондаренко Олександр, Бондаренко Іван. Повернення із забуття. — Київ: Український пріоритет, 2012
  2. Л. Похилевич, Сказания о населенных местностях Киевской губернии, — К., 1864, ст. 450
  3. Бондаренко Олександр, Бондаренко Іван. Повернення із забуття. — Київ: Український пріоритет, 2012
  4. В. М. Кулаковський, Історія міст і сіл УРСР. Київська область;— К., 1971, ст. 618

Посилання[ред. | ред. код]