Строкач Тимофій Амвросійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Тимофій Амвросійович Строкач
Строкач Тимофій Амвросійович.jpg
Народився 4 березня 1903(1903-03-04)
Білоцерковиці (нині Астраханка) Ханкайський район Приморський край, РРФСР
Помер 15 серпня 1963(1963-08-15) (60 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Місце поховання Байкове кладовище
Країна СРСР СРСР
Війни/битви Громадянська війна в Росії
Нагороди
Орден Леніна — 1943 Орден Леніна — 1948 Орден Леніна — 1949 Орден Червоного Прапора  — 1945
Орден Червоного Прапора  — 1954 Орден Червоного Прапора Орден Суворова I ступеня  — 1945 Орден Вітчизняної війни I ступеня— 1945
Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Орден Білого Лева I ступеня
Чехословацький воєнний хрест 1939
Підпис Timofey Strokach Signature 1951.png
Могила Тимофія Строкача на Байковому кладовищі

Строкач Тимофі́й Амвро́сійович (4 березня 1903(19030304), Білоцерковиці (нині Астраханка) Ханкайський район Приморський край, РРФСР — 15 серпня 1963, Київ, Українська РСР, СРСР) — радянський комуністичний і державний діяч, один з провідних керівників органів державної безпеки УРСР та СРСР, генерал-лейтенант.

Біографія[ред.ред. код]

Народився в селянській родині.

Член КП(б)У (КПРС) з 1927 р.

У 1919–1922 роках активно брав участь у червоному партизанському русі на Далекому Сході. З 1924 року в радянських прикордонних військах НКВС СРСР. З жовтня 1940 заступник наркома внутрішніх справ УРСР.

Під час Другої світової війни Тимофія Строкача, як кадрового чекіста, сталінське керівництво направляє з НКВС керувати партизанським рухом на окупованих територіях. 30 травня 1942 року Держкомітет оборони СРСР створює при Ставці Верховного головнокомандування Центральний штаб партизанського руху (ЦШПР). Його начальником був призначений перший секретар ЦК компартії Білорусі Пантелеймон Кондратович Пономаренко. Штаби радянського партизанського руху були також створені для республік і областей. Український штаб партизанського руху очолив досвідчений чекіст Тимофій Амвросійович Строкач.

В грудні 1942 р. Строкачу було присвоєно звання комісара держбезпеки III рангу, в лютому 1943 р. — звання генерал-полковника.

У 1942–1945 роках начальник Українського штабу (радянського) партизанського руху; 1945–1946 заступник наркома (з березня 1946 міністра), 1946–1956 міністр внутрішніх справ УРСР1953 році у період між смертю Сталіна та арештом Берія — понижений до поста начальника УНКВС по Львівській області); 1956–1957 — заступник МВС СРСР.

У 1957 році звільнений у відставку за офіційним формулюванням «через хворобу».

Депутат Верховної Ради СРСР 3-го та 4-го скликання.

Державні нагороди: три ордени Леніна, три ордени Червоного Прапора, ордени Суворова 1-й ступеня, Вітчизняної війни 1-й ступеня, два ордени Червоної Зірки, медалі.

Строкач безпосередньо керував репресіями проти «націоналістів» та «пособників фашизму», проти тих, хто залишався на окупованій німцям території під час Радянсько-німецької війни 1941–1945. Він був одним з головних організаторів масових репресій проти населення України в часи після 1945 р. Проводив масові арешти в Західній Україні, керував каральними операціями проти українського національного Руху опору. За свідченням підлеглих по службі І. С. Сталін цінував Строкача, часто йому телефонував, присилав подарунки. Строкач був довіреною людиною М. С. Хрущова в час, коли той був 1-им секретарем ЦК КП(б)У і особливо в період боротьби Хрущова проти впливу Л. П. Берія — у внутрішній боротьбі за владу між керуючими групами НКВС і КПРС в СРСР в повоєнний час 19451953. Вважається, що Строкач був «м'яко» усунений з політики в пору «хрущовської відлиги», бо був важливим свідком та співучасником масових кривавих злочинів Хрущова на посаді Першого секретаря ЦК КП(б)У та інших під час масових репресій та «Великого терору».

Помер 15 серпня 1963 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (надгробок — граніт, скульптор А. А. Шапран, архітектор М. К. Іванченко; встановлений у 1964 році)[1].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]