Струве Петро Бернгардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Петро Бернгардович Струве
рос. Пётр Бернгардович Струве
Петро Бернгардович Струве
портрет П. Струве у 1890-і — 1900-і роки
 
Партія: конституційно-демократична
Освіта: Петербурзький університет
Громадянство: Flag of Russia.svg Російська імперія
Франція Франція
Народження: 7 лютого 1870(1870-02-07)
Перм
Смерть: 26 лютого 1944(1944-02-26) (74 роки)
Париж

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Струве Петро Бернгардович (рос. Стру́ве Пётр Бернга́рдович, *26 січня (7 лютого) 1870 р., м. Перм — †26 лютого 1944 р., м. Париж) — російський громадський і політичний діяч, економіст й публіцист, історик та філософ. Російський представник легального марксизму, який виступав проти ідеології народництва.

Життєпис[ред.ред. код]

У 1895 р. закінчив Петербурзький університет, редагував журнали «рос. Новое слово», «рос. Начало», брав участь у складанні Маніфесту на І з'їзді РСДРП.

Петро Струве у 1919 р.

У роки революції 1905—1907 рр. став визначним представником конституційно-демократичної партії Росії, редактором її органу «рос. Русская мысль».

У 1906—1917 рр. викладав у Петербурзькій політехніці, депутат другої Державної Думи Російської імперії в 1906 р.; почесний член, академік Російської АН (1917).

Після Жовтневого перевороту 1917 р., під час громадянської війни в Росії 1917—1922 рр. став учасником «Білого руху», був міністром закордонних справ в уряді Врангеля П. М. (визнаного у Франції)[1], був членом уряду Півдня Росії на чолі з Денікіним А. І..

Струве був противником так званої «Жовтневої революції» й влади більшовиків. Перебуваючи на засланні, він був видатним критиком Радянського Союзу.

Від 1921 р. — в еміграції, став лідером антирадянського її крила.

Репресований владою Третього Рейху. Похований на цвинтарі Сент-Женев'єв-де-Буа.

У своїй творчості пройшов еволюцію від соціально-демократичного до лівого лібералізму, був автором численних творів, співавтором збірників «рос. Вехи» й «рос. Из глубин». Він вперше здійснив спроби внести в марксизм ідеї неокантіанства. Виступав проти революції, протиставляючи їй шлях реформ.

Праці[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Sąsiedzi wobec wojny 1920 roku, Londyn 1990, s. 79-80.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]