Струве Петро Бернгардович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Струве Петро Бернгардович - російський представник легального марксизму, який виступав проти ідеології народництва. У 1895 р. закінчив Петербурзький університет, редагував журнали «Новое слово», «Начало», брав участь у складанні Маніфесту на І з'їзді РСДРП. У роки революції 1905–1907 рр. став визначним представником конституційно-демократичної партії Росії, редактором її органу «Русская мысль». У 1906–1917 рр. викладав у Петербурзькій політехніці, депутат Державної Думи, академік Російської АН (1917). Після революції став учасником «білого руху», міністром в уряді Врангеля. Пізніше, в еміграції, став лідером антирадянського її крила. Репресований фашистами. У своїй творчості пройшов еволюцію від соціально-демократичного до лівого лібералізму, був автором численних творів, співавтором збірників «Вехи» і «Из глубин». Він вперше здійснив спроби внести в марксизм ідеї неокантіанства. Виступав проти революції, протиставляючи їй шлях реформ. Його найважливіші праці: «Критичні нотатки до питання про економічний розвиток Росії»(1894), «Моїм критикам»(1896), «Проти ортодоксальної нетерпимості. Pro domo sua; На різні теми»(1902).

Джерела[ред.ред. код]

Вінстон Черчіль Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.