Струйський Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Струйський Микола Миколайович
Народження 16 червня 1885(1885-06-16)
Смерть 1935(1935)
Ленінград
Поховання Смоленський лютеранський цвинтарd
Приналежність Російська імперія Російська імперія, СРСР СРСР
Рід військ ВМФ
Освіта Вище воєнно-морське інженерне училище імені Ф. Е. Джержинського
Звання капітан 2 рангу
Війни / битви Перша світова війна,
Громадянська війна
Нагороди
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня

Микола Миколайович Струйський (1885—1935) — військовий моряк, гідрограф, учасник Першої світової та Громадянської війни, головний штурман флоту, начальник Управління безпеки кораблеводіння Балтійського флоту, дослідник Каспійського моря, капітан 2 рангу.

Біографія[ред. | ред. код]

Микола Миколайович Струйський народився 16 червня 1885 року. Представний старовинного дворянського року Струйських.

В 1907 року закінчив Морське інженерне училище.

З 15 червня по 5 квітня 1908 брав участь гардемарином у плаванні на лінійному кораблі «Слава» Балтійського флоту, потім проходив на ньому службу.

16 березня 1909 після екзамені переведено у флот мічманом.

З 22 квітня 1909 по 25 березня 1910  — вахтовий начальник на есмінці «Стройный», на ньому ж з квітня по червень 1910 тимчасово виконував обов'язки командира.

Був назначений флаг-офіцером 5-го дивізіону есмінців, потім 27 квітня 1911 — вахтовим начальником есмінця «Расторопний».

В 1912 році — закінчив короткий штурманський клас. 6 грудня 1912 року присвоєно звання інженер-механік-лейтенант.

З 12 травня 1912 по 9 жовтня 1914 — старший штурманський офіцер крейсера «Громобой».

14 січня 1913 року присвоєно звання — штурманський офіцер 1-го розряду.

9 жовтня 1915 року назначено старшим штурманським офіцером лінійного корабля «Ґанґут».

З 1 жовтня 1916 року вів заняття по девіації на транспорті «Мітава» з офіцерами третього військового набору штурманського класу[1].

6 жовтня 1916 року підвищено до старшого лейтенанту «зі відвагу».

Весною 1917 року був вибраний старшим офіцером лінкору «Ґанґут».

З 21 січня 1918 року знаходився у розпорядження колишнього штабу Балтійського флоту.

1 квітня 1918 року капітана 2 рангу М. М. Струйський було назначено головним штурманом Балтійського флоту[2]. Брав активну участь в організацїі Льодового походу, літом 1918 року займався підготовкою водних шляхів до евакуації частини судів Балтійського флоту вглиб країни.

З 14 вересня 1918 року — флаг-капітан по оперативній частині Волзької військової флотилії, якою командував Ф. Ф. Раскольников. Брав участь у боях проти білогвардійців. М. М. Струйський розробляв операції, особисто разом з командуючим брав участь у Сарапульському прориві та поході флотилії по Камі, у звільненні біля села Гольяни 432 полонених «баржі смерті», яку при відступі білі планували затопити[3] (див. Іжевсько-Воткінське повстання).

Осінню 1918 повернувся у Петроград. 14 листопада 1918 назначений штатним викладачем Об'єднаних класів для підготовки командного складу.

За розпорядженням Ф. Ф. Раскольникова був направлений у Кронштадт. 26 грудня 1918 року брав участь у поході ескадрових міноносців «Автроїл» та «Спартак» у нападі на Ревель, в ході якого був контужений і разом з екіпажами есмінців попав у полон до анлійців[4].

Знаходячись у полоні, записався у Північно-Західну армію М. М. Юденича[5] з ціллю переходу на сторону червоних. Був понижений до рядових, відновлений у чині та продовжував службу з прізвищем Мохов. За його свідченнями участі у бойових діях, не брав. 23 листопада 1919 року був назначений командиром бронепоїзду «Адмірал Колчак», що діяв під прикриттям на Лузькому напрямі; але, захворівши, в командування не вступив. Проживав у Нарві, пізніше у Ревелі.

14 серпня 1912 року повернувся із Естонії до РРФСР. 26 серпня був знову назначений головним штурманом флоту.

З 1 жовтня 1921 року — начальник Керування безпекою кораблеводіння на Балтиці, з 1925 року на аналогічній посаді у Каспії (Убекокасп)[6]. Під його керуванням були проведені заміри біля Апшеронського півострова та на Астраханському рейді, зібрано та оброблено величезну кількість спостережень над течіями, дослідження іранського узбережжя від Астари до Гасан-Кули, зйомка та заміри району від Баку до кордону з Іраном та вздовж східного узбережжя Каспію.

З 1930 року — начальник 3-го відділу (відділ огородження морів) Гідрографічного управління начальник 3-го отдела (отдела ограждения морей) Гидрографического управления УВМС РКЧА.

В 1931 році став першим керівником кафедри огородження морів (пізніше — кафедра навігаційного огородження театрів) військово-морської академії РКЧФ. В 1935 році кафедру понизили, і дисципліни, що входили до неї, передали на кафедру гідрографії[7].

Микола Миколайович Струйський помер та похований у 1935 у Ленінграді.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Орден Святого Станіслава 3-го ступеня (06.12.1913)
  • Мечі та бант до Ордену Святого Станіслава 3-го ступеня (29.06.1915);
  • Орден Святої Анни 3-го ступеня з мечами та бантом (18.01.1916);
  • Орден Святого Станіслава 2-го ступеня з мечами (03.05.1916).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Штурманский офицерский класс в годы 1-й Мировой войны. Архів оригіналу за 4 листопада 2016. Процитовано 9 травня 2017. 
  2. История штурманской службы флота России. Архів оригіналу за 10 травня 2017. Процитовано 9 травня 2017. 
  3. Ратьковский И. С. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-288-03903-8.
  4. РГАВМФ. Ф. р-2192. Оп. 2. Д. 4959. Л. 16-18 об.
  5. Список чинов морского флота, принимавших участие в боевых действиях на Северо-западном фронте в 1918—1920 г. Архів оригіналу за 15 липня 2017. Процитовано 9 травня 2017. 
  6. Управление безопасности кораблевождения на Каспии. Архів оригіналу за 20 березня 2017. Процитовано 9 травня 2017. 
  7. Кафедра военной гидрографии и океанографии. Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 9 травня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Волков С. В. Офицеры флота и морского ведомства: Опыт мартиролога. — М.: Русский путь, 2004. — ISBN 5-85887-201-8

Посилання[ред. | ред. код]