Стугна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стугна
Wikiexpedition Vasylkiv 055.jpg
Стугна у Василькові
Витік біля північної околиці с. Велика Снітинка
Гирло Дніпро
Країни басейну Україна Україна
Київська область,
Фастівський район,
Васильківський район,
Обухівський район
Довжина 69,5 км
Площа басейну 787 км²
Притоки Здорівка, Бугаївка (ліва), Хорватка, Барахтянка, Раківка (права)

Сту́гна — річка в Україні, в межах Фастівського, Васильківського та Обухівського районів Київської області. Права притока Дніпра (басейн Чорного моря).

Опис[ред.ред. код]

Довжина 69,5 км, сточище 787 км². Похил річки 1,7 м/км. Заплава двобічна, завширшки до 500 м. Річище помірно звивисте, пересічна ширина в середній течії 10 м, глибина 0,8—1 м. Долини переважно трапецієподібна, завширшки до 2,5 км, завглибшки до 50 м. Споруджено багато ставків. У середній та нижній течії забруднена стічними водами.

Розташування[ред.ред. код]

Стугна бере початок біля північної околиці села Велика Снітинка. Тече в межах Придніпровської височини спершу на північний схід, далі — переважно на схід. Впадає до Дніпра на північ від міста Українка.

На Стугні розташовані міста: Васильків, Обухів (частково) та Українка, а також смт Борова і декілька сіл.

Притоки[ред.ред. код]

Бугаївка (ліва), Раківка (права).

Природоохоронні території[ред.ред. код]

На р. Стугна в Обухівському районі розташований лісовий заказник Стугна площею 58,5 га.

Походження назви[ред.ред. код]

Існує легенда, яка розповідає, що Змієві вали завдячують появою богатиреві Кожум'яці, який, запрігши в плуга Змія, орав ним, доки той зовсім пристав, почав проситися, напився води з річки, застогнав і здох. Річка, з якої Змій напився, дістала назву — Стугна (від слова стогнати). За іншою версією, назва походить від стогону поранених воїнів, що обороняли рубежі Русі на Змієвих волох від степових кочівників [1].

Історичні події[ред.ред. код]

З часів Володимира Великого Стугна грала роль другого після річки Рось, внутрішнього рубежу оборони Києва з півдня від набігів степових кочівників. Фортецями на берегах Стугни, відомими як Стугнінськая оборонна лінія, служили Васильків, Заріччя, Тумащь, Трипілля. Ім'я річки Стугни здобуло широку популярність через те, що 26 травня 1093 року на її правому березі відбулася битва між військом руських князів і половцями, що закінчилося поразкою русичів [2]. Тоді в річці потонув князь Ростислав Всеволодович, тіло якого 1093 року було поховане в церкві Св. Софії Києва біля батька[3].

До побудови Трипільської ТЕС Стугна зливалася з річкою Красною, але потім для Стугни було прорито нове гирло. Ширина річки зросла до 50—60 метрів, що створює сприятливі умови для судноплавства, водного відпочинку і рибного лову [4].

Примітки[ред.ред. код]

  1. На байдарке по Днепру и Стугне. И призрачно зыблются грады... // Вокруг света : журнал. — 2001. — Вып. 11.
  2. Битва на Стугне в 1093. — История Веков. Полная история Русского Отечества.
  3. Извлеченіе изъ древнихъ Русскихъ лѣтописей / Отделъ І. Извѣстія лѣтописные // Сборникъ матеріаловъ для исторической топографіи Кіева и его окрестностей.— Кіевъ: типографія Е. Я. Федорова, 1874.— С. 11
  4. Маевский Анатолий Наше рыбацкое спасибо - Стугне. — fishing.kiev.ua, 2003, 9 июля.

Джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.