Стуленик
| Ласощі |
| Входить у національні кухні: |
|---|
| Час приготування: |
| — 50 хвилин |
| Необхідні компоненти: |
| борошно, яйця, сіль, масло |
| Зазвичай використовувані компоненти: |
| цукор, дріжджі |
| Схожі страви: |
| Пиріг |
| Рецепт у Кулінарній книзі: |
 Стуленик |
| Зображення на ВікіСховищі: |
 Зображення |
Стуленик — смаколик, що готувалися з дріжджового тіста на маслі, зазвичай без начинки. Характерний в українській кухні для центральних областей та Придніпров'я. Натепер вкрай рідко розповсюджений.
Етимологія[ред. | ред. код]
Стосовно назви існують декілька версій: за однією має відповідну форму, стулену з боку; за іншою — своєю формою нагадує вульву, що в старовинну на Вінниччині, Черкащині, Дніпровщині та Запоріжжі звалася стульня або стуленик. Часто готувалися на свята, особливо весілля, на честь шанованих гостей.
Згадується в романі «Дума про тебе» українського письменника Михайла Стельмаха
| « | «Вона грайливо підвела вигнуті вії, посміхнулась одному завучу і нагримала на чоловіка: — А де твій хвалений стуленик?
— Він пересмажився, — винувато кліпнув очима Антон Антонович, прикрив розчухраним пошиттям голомозину»[1] |
» |
.
Приготування[ред. | ред. код]
З дріжджового тіста або тіста, як для вареників, створюється пиріг, що своєю формою нагадує вареник: має дещо витягнуту форму та защеплений зверху. Може бути також відкритий по центру. Зазвичай не має начинки. Втім, на Дніпровщині його готують з начинкою з цибулі та сала. Смажиться на пательні у маслі або смальці.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — С. 803.
- Посуда из сена и «стуленики» удивляли жителей Петропавловщины[недоступне посилання з липень 2019]
Посилання[ред. | ред. код]
- Стулені // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1854. — 1000 екз.
