Стус Дмитро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Стус Дмитро)
Перейти до: навігація, пошук
Дмитро Васильович Стус
Dmytro Stus.jpg
Дмитро Стус у 2014
Народився 15 листопада 1966(1966-11-15) (50 років)
Київ
Діяльність письменник, літературознавець, редактор
Відомий син Василя Стуса
Нагороди

Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2007

Дмитро́ Васи́льович Стус (* 15 листопада 1966, Київ) — український письменник, літературознавець, редактор. Кандидат філологічних наук (1995). Член Асоціації українських письменників (від 1997). Голова Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України» (від 9 лютого 2013). Генеральний директор Національного музею Тараса Шевченка (від січня 2012). Член гуманітарної ради при Президентові України (від 2010). Син поета Василя Стуса.

Біографічні дані[ред.ред. код]

Закінчив філологічний факультет Київського університету (1987—1992). 1995 захистив кандидатську дисертацію «Палімпсести» Василя Стуса: творча історія та проблеми тексту".

Науковий працівник відділу рукописних фондів і текстології Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ. Від 2001 — заступник головного редактора журналу «Книжник-Review».

Від 2001 — завідувач відділу критики та бібліографії журналу «Сучасність». Генеральний директор Благодійного фонду «Україна Інкоґніта».

Від лютого 2004 — віце-президент Асоціації українських письменників. Головний редактор літературно-критичного часопису «Київська Русь» з 2006 року. 9 лютого 2013 обрано головою Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України».

Родина[ред.ред. код]

Батько — український поет, дисидент Василь Стус (1938—1985).

Мати — Валентина Василівна Попелюх (нар. 19 червня 1938).

Перша дружина Оксана Дворко. Сини: Ярослав (нар. 18 травня 1985), закінчив КПІ[1]; Стефан (нар. 1991), закінчив КНЕУ імені Вадима Гетьмана[2].

Друга дружина — Тетяна Стус (Щербаченко), у шлюбі з 2003 року. Доньки: Ївга, Орина.

Праці[ред.ред. код]

  • Монографія «Життя і творчість В. Стуса» (1992).
  • Упорядник, автор коментарів, передмов до книжок Василя Стуса «Веселий цвинтар» (1990), «Вікна в позапростір» (1991), «Золотокоса красуня» (1992), «Листи до сина» (2001), «Палімпсест» (2003) та ін.
  • Василь Стус: життя як творчість. — К.: Факт, 2004. — 368 с. Автор майстерно поєднує об'єктивні біографічні відомості про життя Василя Стуса з власними спогадами і спостереженнями про батька, парадоксально зіставляє контексти, змішує науковий та белетристичний стилі. Книга — це Василь Стус очима дослідника й сина на тлі «запізнілого націєтворення».

Скандали[ред.ред. код]

У 2013 році Дмитро Стус брав участь у заходах, організованих «Українським вибором». Організацію очолює Віктор Медведчук, проросійський політик, який брав участь у судовому процесі над Василем Стусом, батьком Дмитра. Через це Дмитра Стуса піддали критиці різні культурні діячі, громадські активісти й політики.[3][4]

Примітки[ред.ред. код]

Премії[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]