Стьєпан Шулек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Стьєпан Шулек
Народився 5 серпня 1914(1914-08-05)[1][2]
Загреб[1]
Помер 16 січня 1986(1986-01-16)[1][2] (71 рік)
Загреб[1]
Поховання Мірогой
Громадянство/підданство Хорватія
Діяльність диригент[1], композитор і піаніст

Стьєпан Шулек (хорв. Stjepan Šulek; 5 серпня 1914, Загреб — 16 січня 1986, Загреб) — хорватський композитор, диригент і скрипаль, член Югославської академії наук і мистецтв1954 року).

Біографія[ред.ред. код]

У 1936 році закінчив Музичну академію в Загребі, де навчався у Вацлава Хумла (скрипка) і Благоє Берси (композиція). Працював у Загребі. В 193338 роках грав у Симфонічному оркестрі Радіо, у 193539 роках виступав у складі фортепіанного тріо, у 1938 році — у струнному квартеті, з 1938 року — у Камерному тріо. У 194041 роках викладав скрипкову гру у середній школі при Музичній академії, у 194145 роках — у Педагогічній школі, з 1945 року — у Музичній академії; у 1947-75 роках — там же професор по класу композиції. У 195862 роках — диригент камерного оркестру Радіо і телебачення.

Шулек — один з провідних югославських композиторів-симфоністів. Симфонії Шулека написані у класичних традиціях, відрізняються масштабністю задумів, виявляють майстерність оркестрового письма. У «Класичних концертах» для оркестру композитор звертається до жанру concerto grosso, відтворює риси ранніх симфоній віденської класичної школи.

Твори[ред.ред. код]

  • опери (за Вільямом Шекспіром) — Коріолан (на власне лібрето, 1958, Загреб), Буря (1969, Загреб);
  • симфонічер-хореографічний «трактат» De veritate (1976);
  • кантата Останній Адам (Posljednji Adam, 1964);
  • для оркестру — 6 симфоній (1944, 2-а, Eroica, 1946; 1948, 1954, 1964, 1966), 3 класичні концерти (1944, 2-й і 3-й для струнного оркестру, 1953, 1957), Урочистий пролог Sclentiae et arti (Svecani prolog …, 1966), Епітафія за втраченою ілюзією (Epitaf jednoj izgubljenoj iluziji, 1971);
  • концерти з оркестром — для фортепіано (1949, 1952, 1963, 1970), скрипки (1951), альта (1959), віолончелі (1949), фагота (1958), кларнета (з камерним оркестром, 1967), валторни (1972), для органа: Пам'ятай (Memento, 1974);
  • камерно-інструментальні ансамблі — сонати з фортепіано: для скрипки (1972), тромбона (1973), віолончелі (1974), фп. секстет (1975);
  • соната (1947) та інші твори для фортепіано, у тому числі збірка Музика малюкам (Muzika za malisane, 1946);
  • для голосу з фортепіано — Цикли пісень, у тому числі Пісня мертвого поета (Pjésma mrtvog pjesnika, 1971).

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д Record #134842278 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.

Література[ред.ред. код]

  • Музыкальная энциклопедия в 6-ти томах / Под ред. Ю. В. Келдыша. Т. 6. М.: Советская энциклопедия, Советский композитор, 1982. (рос.)
  • Kovacevic К., Hrvatski kompozitori i njinova djela, Zagreb, 1960, s. 465-86; (хор.)
  • Sipus K., Stjepan Sulek, Zagreb, 1961; (хор.)
  • Supicic I., Estetika Stjepana Suleka, в сб.: Muzikoloski zbornik, sv. 5, Ljubljana, 1969. (хор.)