Стівен Артур Пінкер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Стівен Артур Пінкер
Steven Arthur Pinker
Стівен Пінкер, світлина 2005 року
Стівен Пінкер, світлина 2005 року
Народився 18 листопада 1954(1954-11-18) (68 років)
Монреаль
Місце проживання Бостон[1]
Країна Канада Канада
Діяльність психолог, мовознавець, антрополог, філософ, викладач університету, письменник-документаліст, учасник міжнародних форумів, evolutionary psychologist, experimental psychologist
Alma mater Університет Макгілла
Галузь експериментальна психологія, когнітивна наука
Заклад Гарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут
Науковий ступінь докторський ступінь[2][1]
Науковий керівник Stephen Kosslynd
Аспіранти, докторанти Ґері Маркусd, Kyle Caved, Michael J. Tarrd, Jaemin Rheed[3], Jennifer B. Gangerd[3], Ann Senghasd[3], Michael T. Ullmand[3], Karin J. Stromswoldd[3] і Jess Gropend[3]
Членство Американська психологічна асоціація, Американська академія мистецтв і наук і Національна академія наук США[4]
Відомий завдяки: новим ідеям в галузі еволюційної психології та обчислювальної теорії розуму
Брати, сестри Susan Pinkerd[1]
У шлюбі з Rebecca Goldsteind[5], Nancy Etcoffd[5] і Ilavenil Subbiahd[5][6]
Нагороди
Особ. сторінка stevenpinker.com

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Стівен Артур Пінкер у Вікісховищі

Сті́вен Пі́нкер (англ. Steven Pinker, нар. 18 вересня 1954, Монреаль, Квебек) — канадсько-американський науковець, який працює в галузі експериментальної психології та когнітивних наук, він є також автором праць з популяризації науки. Пінкер відомий як активний прихильник концепції еволюційної психології та «обчислювальної теорії розуму».

Академічна спеціалізація Пінкера — візуальне сприйняття та розвиток мови у дітей. Відомою є теза Пінкера про те, що мова, якою ми говоримо, є «інстинктом» або біологічною адаптацією, сформованою природним добором.

Біографія[ред. | ред. код]

Пінкер народився в Монреалі, Канада, 1954 року. Походить з єврейської родини, що мешкала в англомовній частині Монреаля. Батьки Стівена Пінкера — Розалін та Гаррі Пінкер.[7] 1971 року закінчив Д'юсон-коледж. Продовжив навчання в Університеті Макгілла, а згодом у Гарвардському університеті, де 1979 року отримав докторський ступінь за дисертацію з експериментальної психології. Протягом одного року займався дослідженнями в Массачусетському технологічному інституті (MIT), потім повернувся до Гарварду. З 1982 до 2003 року Пінкер викладав у департаменті Мозку та когнітивних наук в MIT, і став директором Центру когнітивних нейронаук (крім одного року, проведеного в Університет Каліфорнії, Санта Барбара в 1995–1996)[8].

2004 року Пінкер був названий журналом Time одним зі 100 найвпливовіших науковців та мислителів у світі[9]. Журнал «Foreign Policy» 2010 року включив його до списку 100 сучасних мислителів[10].

Він двічі був фіналістом Пулітцерівської премії, 1998 і 2003 року[11].

Почесний доктор Ньюкаслського університету, Університету Макгілла, Суррейського університету, Тель-Авівського університету та Університету Тромсе.

Пінкер одружений з письменницею Ребекою Голдстейн. Це його третій шлюб, проте своїх дітей у нього немає.

В одному з інтерв'ю Пінкер сказав, що ніколи не був релігійним в теологічному сенсі після того, як усвідомив себе атеїстом в 13 років, але в різні періоди вважав себе приналежним до єврейської культури[12]. Його політичні погляди були близькі до анархістських, але після заворушень в Монреалі 1969 року він розчарувався в анархізмі[13].

Теорія мови і розуму[ред. | ред. код]

Пінкера відомий своєю теорією засвоєння мови, дослідженнями синтаксису, морфології та значення дієслів, а також критикою конективістських моделей мови. У своїй книзі «Мова як інстинкт» (1994) він популяризує роботи Ноама Чомскі про вроджені здібності свідомості до мови, з тією різницею, що, з точки зору Пінкера, ця здатність сформувалася як адаптація за допомогою природного добору, а не є побічним продуктом еволюції. Він також підтримує ідею про комплексну людську природу, що складається з величезної кількості адаптивних здібностей розуму. Іншою важливою ідеєю Пінкера є те, що людська свідомість почасти працює за допомогою комбінаторної маніпуляції символами, що розходиться з багатьма конективістськими моделями.

Книги[ред. | ред. код]

  • «Мова як інстинкт» The Language Instinct (1994)
  • «Як працює розум» How the mind works (1997)
  • «Слова та правила: складові частини мови» / Words and Rules: The Ingredients of Language (1999)
  • «Чистий аркуш» / The Blank Slate: The Modern Denial of Human Nature (2002)
  • «Матерія думки» / The Stuff of Thought: Language as a Window into Human Nature (2007)
  • «Найкраще у нас» / The Better Angels of Our Nature: The Decline of Violence in History and Its Causes (2011)
  • Субстанція мислення: Мова як вікно в людську природу. (2013)
  • «Просвітництво сьогодні. Аргументи на користь розуму, науки та прогресу» (2018)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в https://stevenpinker.com/biocv
  2. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #120137305 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. а б в г д е Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  4. NNDB — 2002.
  5. а б в https://www.imdb.com/name/nm0684348/bio
  6. https://www.dicytrends.com/ilavenil-subbiah-everything-to-know-about-steven-pinkers-ex-wife/
  7. Google books
  8. Steven Pinker — Short Biography. Архів оригіналу за 29 грудня 2005. Процитовано 9 січня 2014. 
  9. Steven Pinker — How Our Minds Evolved. Архів оригіналу за 30 грудня 2005. Процитовано 9 січня 2014. 
  10. The FP Top 100 Global Thinkers. Foreign Policy. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014. 
  11. The Pulitzer Prizes, General Nonfiction. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014. 
  12. Steven Pinker: the mind reader. Guardian. 6 листопада 1999. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014. 
  13. Steven Pinker. This much I know. Guardian. 22 червня 2008. Архів оригіналу за 26 березня 2012. Процитовано 9 січня 2014. 

Посилання[ред. | ред. код]