Стів Кларк (футболіст)
Стів Кларк | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Стів Кларк у 2019 році | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Стівен Кларк | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 29 серпня 1963 (61 рік) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Солткотс, Шотландія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 178 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Шотландія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Стів Кларк (англ. Steve Clarke, нар. 29 серпня 1963, Солткотс) — шотландський футболіст, що грав на позиції захисника за «Сент-Міррен» та «Челсі», а також національну збірну Шотландії.
По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2019 року очолює тренерський штаб збірної Шотландії.
Вихованець клубу «Бейт Джуніорс»[en], після чого підписав договір із «Сент-Мірреном» на неповний робочий день, оскільки в той час він закінчував навчання на інженера[1]. Загалом провів за «Сент-Міррен» п'ять сезонів, взявши участь у 200 матчах вищого дивізіону Шотландії.
У лютому 1987 року за 422 тис. фунтів стерлінгів перейшов до лондонського «Челсі»[2], за який відіграв 11 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Челсі», був основним гравцем захисту команди. За цей час у 1997 році виборов титул володаря Кубка Англії, а 1998 року ставав володарем Кубка англійської ліги та Кубка кубків УЄФА. Саме у матчі фіналу Кубка кубків проти «Штутгарта» Кларк зіграв свою останню гру за «Челсі», а загалом же за весь час він провів 421 матч за клуб в усіх турнірах[2], зайнявши за цим показником сьоме місце в історії клубу, разом із Керрі Діксоном. У 2005 році Кларк увійшов у символічну збірну XI, в честь сторіччя «Челсі», зайнявши місце правого захисника.
Протягом 1983—1985 років залучався до складу молодіжної збірної Шотландії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах.
1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 6 матчів.
У 1998 році Кларк приєднався до «Ньюкаслу» як помічник менеджера Руда Гулліта[3], свого колишнього тренера в «Челсі». Кларк виконував обов'язки головного тренера після відставки Гулліта, очоливши команду на один єдиний матч[4], який вони програли 5:1 «Манчестер Юнайтед»[5].
В подальшому Кларк працював тренером у молодіжних командах «Челсі», а влітку 2004 року Кларк був призначений на посаду помічника менеджера, коли Жозе Моурінью очолив команду[6]. Кларк був частиною тренерського штабу «Челсі», який домігся двох поспіль перемог у Прем'єр-лізі, Кубку Англії і двох перемог у Кубку ліги протягом трьох сезонів під керівництвом Моурінью. В цей період часу він отримав ліцензію UEFA Pro в 2006 році[7].
Коли Моурінью залишив «Челсі» у вересні 2007 року, Кларк залишився й далі працював при Аврамі Гранті, хоча Генка тен Кате було призначено ще одним асистентом тренера[8]. У підсумку Грант і тен Кате покинули клуб в кінці сезону 2007/08[8][9]. BBC Sport і The Times повідомили тоді, що хоча Кларк залишається в тренерському штабі «Челсі», він буде шукати можливості, щоб стати головним тренером команди[8][9]. Керівництво «Челсі» повідомило Кларка про його можливий новий статус, посилаючись на його лояльність, популярність серед уболівальників клубу та роботу в період відставки Моурінью[9].
12 вересня 2008 року Кларк подав у відставку в «Челсі», сподіваючись перейти у «Вест Гем Юнайтед», щоб бути помічником колишнього партнера по команді, Джанфранко Дзоли[6][10]. «Челсі» спочатку відхилив його відставку, вимагаючи компенсацію в розмірі його дворічної зарплати[6]. Після того, як було досягнуто угоду між клубами, Кларк став першим тренером команди «Вест Гем» 15 вересня[11].
«Вест Гем» фінішував на дев'ятому місці в Прем'єр-лізі в сезоні 2008/09, після чого Кларк і Дзола продовжили контракти, тим самим Кларк став самим високооплачуваним асистентом у лізі[12]. Клуб протягом наступного сезону боровся за виживання, проте зміг уникнути вильоту. У червні 2010 року, незабаром після відставки Дзоли, Кларк теж залишив клуб за згодою сторін[13].
10 січня 2011 року Кларк був призначений першим тренером команди в «Ліверпулі» при Кенні Далгліші,[14] після того як Далгліш змінив звільненого Роя Годжсона за два дні до цього[15]. Кларку була запропонована тимчасова робота (поряд з Далглішем) для порятунку сезону «Ліверпуля», набираючи в середньому близько 2 очок за матч з моменту його прибуття, в поєднанні з поліпшеною грою в обороні. 12 травня 2011 року Кларк, а також головний тренер Кенні Далгліш підписали трирічний контракт, залишившись у своїй нинішній ролі першого тренера команди.
14 травня 2012 року Кларк подав у відставку в «Ліверпулі» після звільнення Далгліша за незадовільні результати в чемпіонаті — 8-е місце «Ліверпуля» в Прем'єр-лізі сезону 2011/12. Клуб відмовився від цієї пропозиції, але 6 червня 2012 року після призначення нового менеджера Брендана Роджерса Кларк покинув клуб[16].
8 червня 2012 року Кларк був оголошений новим головним тренером в «Вест Бромвіч Альбіон», підписавши дворічний контракт. Ця робота стала першою для Кларка в ролі головного тренера клубу[17]. «Вест Бромвіч Альбіон» став одним з відкриттів першого кола чемпіонату, вийшовши до кінця листопада на третє місце в турнірній таблиці. В результаті під його керівництвом команда в сезоні 2012/13 чемпіонату Англії фінішувала на восьмому місці, встановивши найкращий результат клубу у чемпіонаті з 1981 року, а сам Стів у листопаді був визнаний тренером місяця в Прем'єр-лізі, при цьому останнім матчем сезону стала легендарна гра з «Манчестер Юнайтед», що завершилась з рахунком (5:5) і стала останньою для Алекса Фергюсона на посаді головного тренера «червоних дияволів»[18].
Втім у другому сезоні результати команди значно погіршились і 14 грудня 2013 року, після поразки 0:1 від «Кардіфф Сіті», керівництво «Вест Бромвіча» ухвалило рішення про відставку Кларка з поста головного тренера. Після шістнадцяти турів команда посідала 16 місце в чемпіонаті, набравши 15 очок[19].
16 грудня 2014 року Кларк був призначений менеджером «Редінга», підписавши дворічну угоду[20]. 16 березня 2015 року «Редінг» розгромивши 3:0 «Бредфорд Сіті» в Кубку Англії, і вперше за останні 88 років досягнув півфіналу національного Кубка[21]. Кларк був звільнений з посади 4 грудня 2015 року після одного року у клубі[22].
2 червня 2016 року став помічником менеджера у клубі «Астон Вілла», працюючи разом з колишнім товаришем по команді «Челсі» Роберто Ді Маттео[23]. Після звільнення італійця недовго був виконувачем обов'язків головного тренера, але покинув клуб після призначення Стіва Брюса в жовтні 2016 року[24].
14 жовтня 2017 року очолив шотландський «Кілмарнок»[25] і у першому сезоні зайняв з командою 5-те місце у чемпіонаті[26] і тричі визнавався тренером місця в чемпіонаті, а по завершенні чемпіонату став найкращим тренером сезону 2017/18 за версією шотландських спортивних журналістів[27].
Наступний сезон 2018/19 «Кілмарнок» завершив на третьому місці, поступившись лише грандам —«Селтіку» та «Рейнджерс». Внесок тренера у цей тріумф був оцінений визнанням його найкращим футбольним менеджером сезону в Шотландії вже за обома основними версіями нагороди — за версією журналістів та професійних футболістів.
У травні 2019 року Кларк обійняв посаду головного тренера національної збірної Шотландії. Новий наставник збірної дебютував з перемоги над Кіпром у відборі на Євро-2020, утім згодом команда зазнала чотирьох поразок поспіль (по дві від Росії та Бельгії), що не дозволило їй кваліфікуватися на континентальну першість через стандартну кваліфікацію. Однак пізніше шотландці усе ж пробилися на Євро-2020 через шлях Ліги націй.
Безпосередньо на Євро-2020, яке проводилося влітку 2021 року і одним з господарів якого була Шотландія, команда Кларка записала до свого активу нічию у грі з майбутніми фіналістами турніру англійцями, утім програші на стадіоні в Глазго від Чехії та Хорватії залишили її поза стадією півіфналів.
- Володар Кубка Англії (1):
- Володар Кубка англійської ліги (1):
- Володар Кубка Кубків УЄФА (1):
- Футболіст року у «Челсі»: 1994
- Тренер року у Шотландії[en]: 2017–18[27]
- Тренер місяця англійської Прем'єр-ліги: листопад 2012[31]
- Тренер місяця чемпіонату Шотландії[en]: грудень 2017[32], лютий 2018[33], березень 2018[34]
Має старшого брата Пола[en], який також був професійним футболістом[35].
- ↑ Buckland, Simon (14 березня 2010). Steve Clarke: ‘It’s time for me to be the guy who makes decisions’. The Sunday Times. London. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ а б Steve Clarke. Chelsea F.C. Архів оригіналу за 18 August 2010. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ Gullit quits Newcastle. BBC News. 28 серпня 1999. Процитовано 10 червня 2010.
- ↑ Gullit quits Newcastle. BBC Sport. 28 серпня 1999. Процитовано 27 березня 2017.
- ↑ Hodgson, Guy (31 серпня 1999). Cole strikes at heart of Magpies. The Independent. London. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ а б в Wallace, Sam (13 вересня 2008). Scolari asked Clarke not to leave for West Ham. The Independent. London. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ The Class of 2006. The Football Association. 3 липня 2006. Процитовано 26 квітня 2012.
- ↑ а б в Ten Cate sacked as Chelsea coach. BBC Sport. 29 травня 2008. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ а б в Hughes, Matt (2 червня 2008). Steve Clarke assured of role at Chelsea. The Times. London. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ Steve Clarke hands in resignation to Chelsea – Premier League, Football. The Independent. London. 12 вересня 2008. Процитовано 10 червня 2010.
- ↑ Clarke takes coaching role. West Ham United F. C. Архів оригіналу за 15 лютого 2009. Процитовано 10 червня 2010.
- ↑ Zola signs new West Ham contract. BBC Sport. 25 квітня 2009. Процитовано 10 жовтня 2010.
- ↑ Clarke parts company, News, Latest News, News, West Ham United. West Ham United F. C. Архів оригіналу за 12 червня 2010. Процитовано 10 червня 2010.
- ↑ Steve Clarke joins Liverpool. Liverpool F. C. 10 січня 2011. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Steve Clarke appointed as Liverpool first-team coach. BBC Sport. 10 січня 2011. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 10 січня 2011.
- ↑ Liverpool first team coach Steve Clarke leaves club. BBC Sport. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 7 червня 2012.
- ↑ Albion appoint Clarke. West Bromwich Albion F. C. Архів оригіналу за 26 вересня 2012. Процитовано 8 червня 2012.
- ↑ Johnston, Neil. West Brom 5-5 Manchester United. BBC Sport.
- ↑ Clarke relieved of duties. West Bromwich Albion F. C. Процитовано 14 november 2013.
- ↑ Steve Clarke: Reading appoint new boss to replace Nigel Adkins. BBC Sport. Процитовано 16 December 2014.
- ↑ Reading 3-0 Bradford City. BBC Sport. Процитовано 17 March 2015.
- ↑ Steve Clarke: Reading manager 'relieved of duties'. BBC Sport. 4 грудня 2015. Процитовано 4 грудня 2015.
- ↑ Murphy, Pat (2 червня 2016). Roberto di Matteo named Aston Villa manager - Steve Clarke as assistant. BBC Sport. Процитовано 2 червня 2016.
- ↑ Aston Villa will part company with Steve Clarke. Birmingham Mail. Процитовано 9 листопада 2016.
- ↑ Barnes, John (14 жовтня 2017). Kilmarnock: Steve Clarke is named the club's new manager. BBC Sport. Процитовано 16 жовтня 2017.
- ↑ Dowden, Martin (8 березня 2018). Kilmarnock: Steve Clarke continues to excel as manager. BBC Sport. Процитовано 10 березня 2018.
- ↑ а б Steve Clarke wins SWFA Manager of the Year award. Kilmarnock F.C. 13 травня 2018. Архів оригіналу за 1 січня 2019. Процитовано 13 травня 2018.
- ↑ Fort, Didier (15 лютого 2006). England - FA Cup Finals 1946-2000. RSSSF. Процитовано 6 червня 2016.
- ↑ Fort, Didier (25 лютого 2001). England - League Cup Finals 1961-2001. RSSSF. Процитовано 6 червня 2016.
- ↑ Stokkermans, Karel; Ross, James M. (4 червня 2015). Cup Winners' Cup 1997-98. RSSSF. Процитовано 6 червня 2016.
- ↑ Manager profile: Steve Clarke. Premier League. Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Kilmarnock: Kris Boyd and Steve Clarke win December awards. BBC Sport. 15 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
- ↑ Steve Clarke: Kilmarnock boss wins manager of the month award. BBC Sport. 9 березня 2018. Процитовано 10 березня 2018.
- ↑ Steve Clarke: Kilmarnock boss collects third monthly manager award in a row. BBC Sport. 11 квітня 2018. Процитовано 19 квітня 2018.
- ↑ Kilmarnock: Steve Clarke believes his managerial record deserves more respect. BBC Sport. 16 жовтня 2017. Процитовано 30 квітня 2018.
- Стів Кларк на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Стів Кларк на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Стів Кларк на сайті Soccerbase (англ.)
- Стів Кларк на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 29 серпня
- Народились 1963
- Тренери ФК «Ньюкасл Юнайтед»
- Тренери ФК «Вест-Бромвіч Альбіон»
- Шотландські футболісти
- Шотландські футбольні тренери
- Гравці молодіжної збірної Шотландії з футболу
- Гравці збірної Шотландії з футболу
- Футболісти «Сент-Міррена»
- Футболісти «Челсі»
- Тренери ФК «Челсі»
- Тренери ФК «Вест Гем Юнайтед»
- Тренери ФК «Ліверпуль»
- Тренери ФК «Редінг»
- Тренери ФК «Астон Вілла»
- Тренери ФК «Кілмарнок»
- Тренери збірної Шотландії з футболу
- Тренери чемпіонату Європи з футболу 2020
- Тренери чемпіонату Європи з футболу 2024