Стів Кларк (футболіст)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Стів Кларк
Steve Clarke.jpg
Стів Кларк у 2007 році
Особові дані
Повне ім'я Стівен Кларк
Народження 29 серпня 1963(1963-08-29) (56 років)
  Солткотс, Шотландія
Зріст 185 см
Громадянство Flag of Scotland.svg Шотландія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1982–1987 Шотландія «Сент-Міррен» 200 (7)
1987–1998 Англія «Челсі» 330 (7)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1983 Шотландія Шотландія U-20  ? (?)
1983–1985 Шотландія Шотландія U-21 8 (0)
1987–1994 Шотландія Шотландія 6 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1998–1999 Англія «Ньюкасл Юнайтед» (помічник)
1999 Англія «Ньюкасл Юнайтед» (в. о.)
2004–2008 Англія «Челсі» (помічник)
2008–2010 Англія «Вест Гем Юнайтед» (помічник)
2011–2012 Англія «Ліверпуль» (помічник)
2012–2013 Англія «Вест-Бромвіч Альбіон»
2014–2015 Англія «Редінг»
2016 Англія «Астон Вілла» (помічник)
2016 Англія «Астон Вілла» (в. о.)
2017– Шотландія «Кілмарнок»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Стів Кларк (англ. Steve Clarke, нар. 29 серпня 1963, Солткотс) — шотландський футболіст, що грав на позиції захисника. Виступав за клуби «Сент-Міррен» та «Челсі», а також національну збірну Шотландії.

По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2017 року очолює тренерський штаб команди «Кілмарнок».

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Вихованець клубу «Бейт Джуніорс», після чого підписав договір із «Сент-Мірреном» на неповний робочий день, оскільки в той час він закінчував навчання на інженера[1]. Загалом провів за «Сент-Міррен» п'ять сезонів, взявши участь у 200 матчах вищого дивізіону Шотландії.

У лютому 1987 року за 422 тис. фунтів стерлінгів перейшов до лондонського «Челсі»[2], за який відіграв 11 сезонів. Більшість часу, проведеного у складі «Челсі», був основним гравцем захисту команди. За цей час у 1997 році виборов титул володаря Кубка Англії, а 1998 року ставав володарем Кубка англійської ліги та Кубка кубків УЄФА. Саме у матчі фіналу Кубка кубків проти «Штутгарта» Кларк зіграв свою останню гру за «Челсі», а загалом же за весь час він провів 421 матч за клуб в усіх турнірах[2], зайнявши за цим показником сьоме місце в історії клубу, разом із Керрі Діксоном. У 2005 році Кларк увійшов у символічну збірну XI, в честь сторіччя «Челсі», зайнявши місце правого захисника.

Виступи за збірні[ред. | ред. код]

Протягом 1983—1985 років залучався до складу молодіжної збірної Шотландії. На молодіжному рівні зіграв у 7 офіційних матчах.

1987 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Шотландії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у формі головної команди країни 6 матчів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

«Ньюкасл Юнайтед»[ред. | ред. код]

У 1998 році Кларк приєднався до «Ньюкаслу» як помічник менеджера Руда Гулліта[3], свого колишнього тренера в «Челсі». Кларк виконував обов'язки головного тренера після відставки Гулліта, очоливши команду на один єдиний матч[4], який вони програли 5:1 «Манчестер Юнайтед»[5].

«Челсі»[ред. | ред. код]

В подальшому Кларк працював тренером у молодіжних командах «Челсі», а влітку 2004 року Кларк був призначений на посаду помічника менеджера, коли Жозе Моурінью очолив команду[6]. Кларк був частиною тренерського штабу «Челсі», який домігся двох поспіль перемог у Прем'єр-лізі, Кубку Англії і двох перемог у Кубку ліги протягом трьох сезонів під керівництвом Моурінью. В цей період часу він отримав ліцензію UEFA Pro в 2006 році[7].

Коли Моурінью залишив «Челсі» у вересні 2007 року, Кларк залишився й далі працював при Аврамі Гранті, хоча Генка тен Кате було призначено ще одним асистентом тренера[8]. У підсумку Грант і тен Кате покинули клуб в кінці сезону 2007/08[8][9]. BBC Sport і The Times повідомили тоді, що хоча Кларк залишається в тренерському штабі «Челсі», він буде шукати можливості, щоб стати головним тренером команди[8][9]. Керівництво «Челсі» повідомило Кларка про його можливий новий статус, посилаючись на його лояльність, популярність серед уболівальників клубу та роботу в період відставки Моурінью[9].

«Вест Гем Юнайтед»[ред. | ред. код]

12 вересня 2008 року Кларк подав у відставку в «Челсі», сподіваючись перейти у «Вест Гем Юнайтед», щоб бути помічником колишнього партнера по команді, Джанфранко Дзоли[6][10]. «Челсі» спочатку відхилив його відставку, вимагаючи компенсацію в розмірі його дворічної зарплати[6]. Після того, як було досягнуто угоду між клубами, Кларк став першим тренером команди «Вест Гем» 15 вересня[11].

«Вест Гем» фінішував на дев'ятому місці в Прем'єр-лізі в сезоні 2008/09, після чого Кларк і Дзола продовжили контракти, тим самим Кларк став самим високооплачуваним асистентом у лізі[12]. Клуб протягом наступного сезону боровся за виживання, проте зміг уникнути вильоту. У червні 2010 року, незабаром після відставки Дзоли, Кларк теж залишив клуб за згодою сторін[13].

«Ліверпуль»[ред. | ред. код]

10 січня 2011 року Кларк був призначений першим тренером команди в «Ліверпулі» при Кенні Далгліші,[14] після того як Далгліш змінив звільненого Роя Годжсона за два дні до цього[15]. Кларку була запропонована тимчасова робота (поряд з Далглішем) для порятунку сезону «Ліверпуля», набираючи в середньому близько 2 очок за матч з моменту його прибуття, в поєднанні з поліпшеною грою в обороні. 12 травня 2011 року Кларк, а також головний тренер Кенні Далгліш підписали трирічний контракт, залишившись у своїй нинішній ролі першого тренера команди.

14 травня 2012 року Кларк подав у відставку в «Ліверпулі» після звільнення Далгліша за незадовільні результати в чемпіонаті — 8-е місце «Ліверпуля» в Прем'єр-лізі сезону 2011/12. Клуб відмовився від цієї пропозиції, але 6 червня 2012 року після призначення нового менеджера Брендана Роджерса Кларк покинув клуб[16].

«Вест Бромвіч Альбіон»[ред. | ред. код]

8 червня 2012 року Кларк був оголошений новим головним тренером в «Вест Бромвіч Альбіон», підписавши дворічний контракт. Ця робота стала першою для Кларка в ролі головного тренера клубу[17]. «Вест Бромвіч Альбіон» став одним з відкриттів першого кола чемпіонату, вийшовши до кінця листопада на третє місце в турнірній таблиці. В результаті під його керівництвом команда в сезоні 2012/13 чемпіонату Англії фінішувала на восьмому місці, встановивши найкращий результат клубу у чемпіонаті з 1981 року, а сам Стів у листопаді був визнаний тренером місяця в Прем'єр-лізі, при цьому останнім матчем сезону стала легендарна гра з «Манчестер Юнайтед», що завершилась з рахунком (5:5) і стала останньою для Алекса Фергюсона на посаді головного тренера «червоних дияволів»[18].

Втім у другому сезоні результати команди значно погіршились і 14 грудня 2013 року, після поразки 0:1 від «Кардіфф Сіті», керівництво «Вест Бромвіча» прийняло рішення про відставку Кларка з поста головного тренера. Після шістнадцяти турів команда посідала 16 місце в чемпіонаті, набравши 15 очок[19].

«Редінг»[ред. | ред. код]

16 грудня 2014 року Кларк був призначений менеджером «Редінга», підписавши дворічну угоду[20]. 16 березня 2015 року «Редінг» розгромивши 3:0 «Бредфорд Сіті» в Кубку Англії, і вперше за останні 88 років досягнув півфіналу національного Кубка[21]. Кларк був звільнений з посади 4 грудня 2015 року після одного року у клубі[22].

«Астон Вілла»[ред. | ред. код]

2 червня 2016 року став помічником менеджера у клубі «Астон Вілла», працюючи разом з колишнім товаришем по команді «Челсі» Роберто Ді Маттео[23]. Після звільнення італійця недовго був виконувачем обов'язків головного тренера, але покинув клуб після призначення Стіва Брюса в жовтні 2016 року[24].

«Кілмарнок»[ред. | ред. код]

14 жовтня 2017 року очолив шотландський «Кілмарнок»[25] і у першому сезоні зайняв з командою 5-те місце у чемпіонаті[26] і тричі визнавався тренером місця в чемпіонаті, а по завершенні чемпіонату став найкращим тренером сезону[27].

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

«Челсі»: 1996–97[28]
«Челсі»: 1997–98[29]
«Челсі»: 1997–98[30]

Індивідуальні[ред. | ред. код]

Особисте життя[ред. | ред. код]

Має старшого брата Пола, який також був професійним футболістом[36].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Buckland, Simon (14 March 2010). Steve Clarke: ‘It’s time for me to be the guy who makes decisions’. The Sunday Times (London). Процитовано 10 October 2010. 
  2. а б Steve Clarke. Chelsea F.C. Архів оригіналу за 18 August 2010. Процитовано 10 October 2010. 
  3. Gullit quits Newcastle. BBC News. 28 August 1999. Процитовано 10 June 2010. 
  4. Gullit quits Newcastle. BBC Sport. 28 August 1999. Процитовано 27 March 2017. 
  5. Hodgson, Guy (31 August 1999). Cole strikes at heart of Magpies. The Independent (London). Процитовано 10 October 2010. 
  6. а б в Wallace, Sam (13 September 2008). Scolari asked Clarke not to leave for West Ham. The Independent (London). Процитовано 10 October 2010. 
  7. The Class of 2006. The Football Association. 3 July 2006. Процитовано 26 April 2012. 
  8. а б в Ten Cate sacked as Chelsea coach. BBC Sport. 29 May 2008. Архів оригіналу за 2012-09-26. Процитовано 10 October 2010. 
  9. а б в Hughes, Matt (2 June 2008). Steve Clarke assured of role at Chelsea. The Times (London). Процитовано 10 October 2010. 
  10. Steve Clarke hands in resignation to Chelsea – Premier League, Football. The Independent. London. 12 September 2008. Процитовано 10 June 2010. 
  11. Clarke takes coaching role. West Ham United F. C. Архів оригіналу за 2009-02-15. Процитовано 10 June 2010. 
  12. Zola signs new West Ham contract. BBC Sport. 25 April 2009. Процитовано 10 October 2010. 
  13. Clarke parts company, News, Latest News, News, West Ham United. West Ham United F. C. Архів оригіналу за 2010-06-12. Процитовано 10 June 2010. 
  14. Steve Clarke joins Liverpool. Liverpool F. C. 10 January 2011. Архів оригіналу за 2012-09-26. Процитовано 10 January 2011. 
  15. Steve Clarke appointed as Liverpool first-team coach. BBC Sport. 10 January 2011. Архів оригіналу за 2012-09-26. Процитовано 10 January 2011. 
  16. Liverpool first team coach Steve Clarke leaves club. BBC Sport. Архів оригіналу за 2012-09-26. Процитовано 7 June 2012. 
  17. Albion appoint Clarke. West Bromwich Albion F. C. Архів оригіналу за 2012-09-26. Процитовано 8 June 2012. 
  18. Johnston, Neil. West Brom 5-5 Manchester United. BBC Sport. 
  19. Clarke relieved of duties. West Bromwich Albion F. C. Процитовано 14 november 2013. 
  20. Steve Clarke: Reading appoint new boss to replace Nigel Adkins. BBC Sport. Процитовано 16 December 2014. 
  21. Reading 3-0 Bradford City. BBC Sport. Процитовано 17 March 2015. 
  22. Steve Clarke: Reading manager 'relieved of duties'. BBC Sport. 4 December 2015. Процитовано 4 December 2015. 
  23. Murphy, Pat (2 June 2016). Roberto di Matteo named Aston Villa manager - Steve Clarke as assistant. BBC Sport. Процитовано 2 June 2016. 
  24. Aston Villa will part company with Steve Clarke. Birmingham Mail. Процитовано 9 November 2016. 
  25. Barnes, John (14 October 2017). Kilmarnock: Steve Clarke is named the club's new manager. BBC Sport. Процитовано 16 October 2017. 
  26. Dowden, Martin (8 March 2018). Kilmarnock: Steve Clarke continues to excel as manager. BBC Sport. Процитовано 10 March 2018. 
  27. Steve Clarke wins SWFA Manager of the Year award. Kilmarnock F.C. 13 May 2018. Процитовано 13 May 2018. 
  28. Fort, Didier (15 February 2006). England - FA Cup Finals 1946-2000. RSSSF. Процитовано 6 June 2016. 
  29. Fort, Didier (25 February 2001). England - League Cup Finals 1961-2001. RSSSF. Процитовано 6 June 2016. 
  30. Stokkermans, Karel; Ross, James M. (4 June 2015). Cup Winners' Cup 1997-98. RSSSF. Процитовано 6 June 2016. 
  31. Steve Clarke wins SWFA Manager of the Year award. Kilmarnock F.C. 13 May 2018. Процитовано 13 May 2018. 
  32. Manager profile: Steve Clarke. Premier League. Процитовано 19 September 2018. 
  33. Kilmarnock: Kris Boyd and Steve Clarke win December awards. BBC Sport. 15 January 2018. Процитовано 15 January 2018. 
  34. Steve Clarke: Kilmarnock boss wins manager of the month award. BBC Sport. 9 March 2018. Процитовано 10 March 2018. 
  35. Steve Clarke: Kilmarnock boss collects third monthly manager award in a row. BBC Sport. 11 April 2018. Процитовано 19 April 2018. 
  36. Kilmarnock: Steve Clarke believes his managerial record deserves more respect. BBC Sport. 16 October 2017. Процитовано 30 April 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]