Стів Коппелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Стів Коппел
Steve coppell 2006 promotion celebration cropped.JPG
Особові дані
Повне ім'я Стівен Джеймс Коппелл
Народження 9 липня 1955(1955-07-09) (64 роки)
  Ліверпуль, Англія
Зріст 173 см
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Позиція Крайній півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1973–1975 Англія «Транмер Роверз» 38 (13)
1975–1983 Англія «Манчестер Юнайтед» 322 (53)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1977–1983 Англія Англія 42 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1984–1993 Англія «Крістал Пелес»
1994–1995 Англія «Крістал Пелес»
1996 Англія «Манчестер Сіті»
1997–1998 Англія «Крістал Пелес»
1999–2000 Англія «Крістал Пелес»
2001–2002 Англія «Брентфорд»
2002–2003 Англія «Брайтон енд Гоув»
2003–2009 Англія «Редінг»
2010 Англія «Бристоль Сіті»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Стів Коппел (англ. Steve Coppell, нар. 9 липня 1955, Ліверпуль) — англійський футболіст, що грав на позиції правого вінгера та відрізнявся високою швидкістю та працездатністю[1]. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Найбільшу популярність здобув, виступаючи за англійський клуб «Манчестер Юнайтед» у складі якого ставав володарем Кубката Суперкубка Англії, та збірну Англії. Брав участь у чемпіонаті Європи 1980 року та чемпіонаті світу 1982 року. Достроково завершив кар'єру гравця з зв'язку з серйозною травмою коліна у віці 28 років, після чого став футбольним тренером.

Тренував ряд нетопових команд, з якими вмів досягати результату, зокрема з «Крістал Пелас» став фіналістом Кубка Англії, двічі вигравав плей-оф Першого дивізіону Футбольної ліги та ставав володарем Кубка повноправних членів, а «Редінг» вперше в історії клубу вивів у Прем'єр-лігу. Крім того саме Коппелл виявив талант таких футболістів як Іан Райт та Кевін Дойл, які з нікому не відомих новачків стали гравцями міжнародного масштабу.

Коппелл має диплом Ліверпульського університету, отриманий ним під час виступів за «Манчестер Юнайтед»[1].

Футбольна кар'єра[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

В 11-річному віці Стів пішов у середню школу Кворрібенк у Південному Ліверпулі, в якій раніше вчилися музикант Джон Леннон та футболіст Джо Ройл. На один клас старше Стіва в школі навчалися майбутній режисер Клайв Баркер, майбутній актор Ліс Денніс та Браян Барвік, виконавчий директор ФА з січня 2005 року.

В юності Коппелл був швидким, різким, креативним футболістом. До нього проявили інтерес деякі провідні клуби, але він вважав за найкраще перейти у скромний мерсисайдський клуб «Транмер Роверз», оскільки хотів отримати диплом з історії економіки у місцевому Університеті Ліверпуля.

До 1974 року Коппелл одночасно грав за «Транмер Роверс», навчався в Університеті та тренував університетську футбольну команду. 1975 року англійський «Манчестер Юнайтед» зробив пропозицію у розмірі 60 000 фунтів за його перехід на «Олд Траффорд». Стіву була запропоновано подвоєння його поточної зарплати і він погодився на перехід, уклавши контракт з манкуніанським клубом.

Перехід в «Манчестер Юнайтед»[ред. | ред. код]

Коппел продовжував своє навчання, паралельно граючи за «Манчестер Юнайтед», який після річного відсутності знову виступав в Першому Дивізіоні. Дебют Стіва за новий клуб відбувся 1 березня 1975 року в матчі проти «Кардіфф Сіті», коли Коппелл вийшов на заміну. «Юнайтед» виграв матч з рахунком 4:0. Всього в своєму першому сезоні Стів зіграв 10 матчів та забив один гол.

Вже наступного сезону Коппелл зіграв в 39 матчах та забив 10 голів, один з яких — на «Енфілді» у ворота «Ліверпуля», за який Стів вболівав у дитинстві. У тому ж сезоні Коппелл домігся успіхів з молодіжною збірною Англії до 23 років.

Молода та перспективна команда «Юнайтед» під керівництвом Томмі Догерті впевнено виступала в Першому Дивізіоні та дійшла до фіналу кубка Англії 1976 року, в якому зустрічалася з клубом Другого Дивізіону «Саутгемптоном». Молода манкуніанського команда поступилася досвідченішим «святим» з рахунком 1:0. Коппелл завдав перший удар по воротах суперника, пробивши з 23 метрів у воротаря «Саутгемптона».

Пізніше Коппелл сказав: «У той момент я не сильно засмутився, бо був щасливий просто зіграти у фіналі Кубка Англії. Лише потім я усвідомив, що це міг бути мій єдиний шанс виграти його. Але в наступному сезоні я отримав ще один шанс.»

В 1977 «Манчестер Юнайтед» знову дістався до фіналу Кубка Англії. Цього разу їм протистояв «Ліверпуль», який боровся за «требл»: перемогу в Першому Дивізіоні, Кубку Англії та Кубку європейських чемпіонів. Але в цьому матчі сильнішим був «Юнайтед», який переміг з рахунком 2:1. Коппелл був одним з дев'яти футболістів, які поступилися у фіналі Кубка 1976 і змогли завоювати його всього рік потому.

Запрошення до збірної, пік кар'єри[ред. | ред. код]

Стів Коппелл на Євро-1980 у матчі Англія—Бельгія. Турин, Стадіо Комунале. 12 червня 1980 року

Пізніше в 1977 році Коппелл отримав виклик в збірну Англії на останню відбіркову гру до чемпіонату світу 1978 року проти Італії на «Вемблі». Коппелл зіграв у матчі, який Англія виграла з рахунком 2:0, але збірна втратила занадто багато очок у попередніх іграх і не потрапила на чемпіонат світу. Новий тренер збірної Англії Рон Грінвуд довіряв Коппеллу, викликавши його на ряд товариських матчів у 1978 році, в одному з яких Стів забив свій перший гол за збірну — в переможному матчі проти Шотландії на «Гемпден-Парку».

Наступного року Коппелл стабільно грав основі клубу та збірної Англії, забивши за збірну голи у ворота Чехословаччини та Північної Ірландії та забиваючи за «Юнайтед», який знову досяг фіналу Кубка Англії в 1979 році. У цьому сезоні Коппелл не пропустив жодної гри за клуб.

Суперником по фіналу Кубка Англії був лондонський «Арсенал», який програв ц фіналі торік «Іпсвічу». «Каноніри» вели після першого тайму з рахунком 2:0 і утримували лідерство по ходу майже всього матчу. За 4 хвилини до кінця зустрічі Коппелл пробив штрафний, м'яч відскочив від Джо Джордана до захисника «Юнайтед» Гордон Макквіна, який вколотив м'яч у сітку воріт суперника. Натхнені манкуніанці пішли на вирішальний штурм і дві хвилини потому, коли гравці «Арсенала» не змогли нормально винести м'яч від воріт, Коппелл зробив приголомшливий навіс на Семмі Макілроя, який прийняв м'яч, обіграв двох захисників та зрівняв рахунок у матчі — 2:2. За хвилину до кінця основного часу, коли, здавалося, командам належить овертайм, нападник «Арсеналу» Алан Сандерленд забив переможний для своєї команди гол у ворота «Юнайтед». «Арсенал» виграв з рахунком 3:2 і завоював Кубок Англії, а Коппелл вдруге поступився у фіналі цього турніру.

Тиждень потому на тому ж «Вемблі» Коппелл пощастило більше: він забив гол і зробив гольову передачу в матчі Англії проти Шотландії, який англійці виграли з рахунком 3:1. Наступні два роки він продовжував стабільно виступати за збірну і за «Юнайтед». Він знову відзначився в матчі з Шотландією в 1980 році на «Гемпден-Парку». На Євро-1980 Коппелл зіграв у перших двох матчах групового етапу, але Англія так і не змогла вийти з групи.

Травма[ред. | ред. код]

Трагічний поворот у кар'єрі Коппелла стався під час важливого відбіркового матчу на чемпіонат світу 1982 року проти збірної Угорщини. Стів отримав страшний удар в коліно, пізніше описавши його так: «це було схоже на те, що хтось заклав феєрверк в моє коліно і він вибухнув»[2]. Коппелл був прооперований, коліно було відновлено і Стів продовжив грати.

До початку чемпіонату світу в Іспанії Коппелл відновився від травми та зіграв у всіх трьох групових матчах, а потім у матчі другого раунду проти Західної Німеччини. Після наступного матчу Англія вилетіла з турніру, а Коппелл переніс другу операцію на коліні.

Він продовжував, як міг, грати за «Манчестер Юнайтед» після травми, зігравши в 36 матчах в сезоні 1982/83 і в 29 матчах в сезоні 1983/84, а також у двох матчах за збірну після чемпіонату світу (в одному з них, проти Люксембургу він забив гол, а Англія виграла з рахунком 9:0).

Коппелл зіграв у фіналі Кубка Ліги 1983 року, в якому «Юнайтед» поступився «Ліверпулю» з рахунком 2:1. Але у фіналі Кубка Англії того ж року Стів участі не взяв через рецидив травми коліна. «Юнайтед» зіграв внічию з «Брайтон енд Гоув Альбіон» з рахунком 2:2, а в переграванні виграв з рахунком 4:0, в п'ятий раз у своїй історії завоював Кубок Англії.

Стів переніс ще одну операцію, але безрезультатно, і в жовтні 1983 року оголосив про своє рішення завершити кар'єру у віці 28 років. Він встановив клубний рекорд за найбільшою кількістю безперервних матчів у складі «Манчестер Юнайтед» — 207 матчів з 1977 по 1981 рік — цей рекорд досі не побитий. Всього за клуб з Манчестера Коппел провів 396 матчів та забив 70 голів; за збірну Англії він провів 42 матчі та забив 7 голів.

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру невдовзі по завершенні кар'єри гравця, 1984 року, очоливши тренерський штаб клубу «Крістал Пелес», який з перервами очолював до 2000 року. За цей час приводив команду до фіналу Кубка Англії в 1990 році, двох перемог плей-оф Першого дивізіону Футбольної ліги у 1989 та 1997 року і перемоги в Кубку повноправних членів у 1991 році. 1996 року протягом двох місяців очолював «Манчестер Сіті».

З 8 травня 2001 року очолював «Брентфорд», але вже незабаром став менеджером клубу «Брайтон енд Гоув».

9 жовтня 2003 року очолив «Редінг», який 2006 року вивів вперше в історії клубу у Прем'єр-лігу.

22 квітня 2010 року Стів був представлений на посаді нового менеджера «Бристоль Сіті»[3]. 11 серпня того ж року Коппелл подав у відставку з поста наставника «Сіті» та оголосив про завершення своєї тренерської кар'єри[4].

Статистика[ред. | ред. код]

Клубна статистика[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра
Клуб Сезон Ліга Кубки[5] Єврокубки[6] Інші[7] Разом
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Транмер Роверз 1973/74 9 0 0 0 0 0 0 0 9 0
1974/75 29 10 7 1 0 0 0 0 36 11
Разом 38 10 7 1 0 0 0 0 45 11
Манчестер Юнайтед 1974/75 10 1 0 0 0 0 0 0 10 1
1975/76 39 4 10 1 0 0 0 0 49 5
1976/77 40 6 12 2 4 0 0 0 56 8
1977/78 42 5 5 1 4 3 1 0 52 9
1978/79 42 11 11 1 0 0 0 0 53 12
1979/80 42 8 4 1 0 0 0 0 46 9
1980/81 42 6 5 0 2 0 0 0 49 6
1981/82 36 9 2 0 0 0 0 0 38 9
1982/83 29 4 12 7 2 0 0 0 43 11
1983/84 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
Разом 322 54 61 13 12 3 1 0 396 70
Всього за кар'єру 360 64 68 14 12 3 1 0 441 81

Тренерська статистика[ред. | ред. код]

Команда Країна Початок роботи Завершення роботи Показники
І В П Н % Перемог
Крістал Пелес Англія 3 червня 1984 17 травня 1993 442 179 150 113 40,49
Крістал Пелес Англія 8 червня 1995 8 лютого 1996 32 9 9 14 28,12
Манчестер Сіті Англія 6 жовтня 1996 8 листопада 1996 6 2 3 1 33,33
Крістал Пелес Англія 28 лютого 1997 13 березня 1998 51 16 22 13 31,37
Крістал Пелес Англія 15 січня 1999 1 серпня 2000 40 17 17 6 42,50
Брентфорд Англія 8 травня 2001 5 червня 2002 54 27 15 12 47,36
Брайтон енд Гоув Альбіон Англія 7 жовтня 2002 9 жовтня 2003 49 18 17 14 36,73
Редінг Англія 9 жовтня 2003 12 травня 2009 281 125 68 88 44,58
Брістоль Сіті Англія 22 квітня 2010 12 серпня 2010 2 0 0 2 0,00

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Манчестер Юнайтед»: 1976-77
«Манчестер Юнайтед»: 1977

Як тренера[ред. | ред. код]

Англія Крістал Пелас

Англія Редінг

Індивідуальні[ред. | ред. код]

  • У складі символічної збірної Прем'єр-ліги: 1977–78, 1982–83
  • Тренер року в Англії за версією LMA: 2006, 2007
  • Тренер місяця англійської Прем'єр-ліги: вересень 2006, листопад 2006
  • Тренер місяця Чемпіоншіпу: жовтень 2005, листопад 2005, грудень 2008

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]