Стіл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Стіл і стільці
Сервіровка столу
Стіл-тумба (стіл-книжка)
Стіл-матрьошка

Стіл — предмет меблів, який складається з горизонтальної поверхні (стільни́ці)[1]і ніжок. Вперше столи з'являються в Давньому Єгипті і потім використовуються повсюдно.

Столи можуть мати прямокутну, овальну, трикутну чи іншу форми. Число ніжок — 3, 4 і більше. Трикутні столи називають косими[2]. Столи можуть мати шухлядки для зберігання різних речей.

Етимологія[ред. | ред. код]

Українське слово стіл, разом з відповідниками в інших слов'янських мовах (біл. , рос. , болг. і мак. стол, пол. stóɫ, чеськ. stůl, серб. сто̑, словен. stòl) походить від прасл. *stolъ. Існують три версії, які пояснюють первісне значення цього слова.

  • Пов'язується з прасл. *stati («стояти») і виводиться від пра-і.е. *stoh₂los. Тоді спорідненими словами вважаються лит. stãlas («стіл») та pastõlai («підмостки»), прусськ. stalis, та лит. ùžstalis («місце за столом»), прус. stallit («стояти»), гот. stōls («стілець»), дав.-ісл. stóll («стіл») та borÞstóll («станина столу»), давн-англ. stōl («стілець», «престол»), англ. stool («табурет»), нім. Stuhl («стілець»)[3]. Тобто «те, що стоїть».
  • Від прасл. *stьlati («стелити»), тобто «щось розстелене», «скатертина»[3]. Прибічники цієї версії вказують на варіант з наголошеним останнім складом у родовому відмінку (стола́), яке збігається з наголошенням слова «стелю»[4].
  • Деякими мовознавцями (Мейє, Траутман, Уленбек, Розвадовський) порівнюється з дав.-інд. sthálam, sthalī («узвишшя», «горб», «материк»)[4]. Тобто первісне значення — «узвишшя».

Історія[ред. | ред. код]

У часи Античності їжу знатні люди приймали напівлежачи, тому використовувались низькі столи, оточені з трьох боків ложами замість лав — триклінії.

Стіл і символіка[ред. | ред. код]

Стіл має широке поле символічних значень у європейській культурі. Стіл, за яким родина збирається на трапезу є символом дому і домашнього затишку. Традиція зустрічати гостей накритим столом робить стіл також символом гостинності.

Здавна стіл у хаті (звичайно у світлиці) був шанованим предметом, і цим уподібнювався храмовому престолу. Стіл стояв на покуті, навколо розташовувались лави. З ним було пов'язано чимало забобонів і ритуалів: на стіл нічого не можна класти, окрім їжі (решта може бити чимось нечистим), на стіл не можна сідати; на стіл гріх класти шапку (бо це місце Бога); не можна давати їсти на непокритому скатеркою столі, «бо злидні нападуть». Взагалі саме сидіння за столом, момент споживання їжі були чимось священним, актом містичного з'єднання роду, тому за ним належало поводитися поважно і благоговійно: мовчати або обходитися якимись найнеобхіднішими словами, не можна було робити будь-яких непристойних рухів. Стіл був родинним вівтарем як у повсякденному житті, так і в урочисті моменти — родини, заручини, весілля, похорони. Малу дитину клали на стіл, бо «то янгол», за стіл саджали наречених, на нього клали небіжчика. Всі значні угоди, визначні події в родині завершувалися традиційним «сісти за стіл»[5].

Особливе символічне значення має круглий стіл. Завдяки округлій формі стола, жодна із сидячих за таким столом осіб не може опинитися у привілейованому положенні, тоді як звичайний прямокутний стіл має довші та вужчі сторони. Пов'язуваний з легендою про короля Артура і його лицарях, круглий стіл у висліді став символом порозуміння та народного єднання, зокрема в Польщі після проведених 1989 року переговорів за круглим столом.

У релігійних обрядах[ред. | ред. код]

Як місце для поїдання їжі, стіл пов'язується також з жертвопринесенням; жертовник являє собою стіл. Назви схожих релігійних предметів пов'язані з «стіл»: наприклад, «престол» (стцерк.-слов. престолъ), «менса» (лат. mēnsа), «трапеза» (грец. τράπεζα).

Види столів[ред. | ред. код]

Розкладані столи[ред. | ред. код]

Розкладані столи можуть мати різну конструкцію. Найбільш поширені:

  • Стіл-тумба чи стіл-книжка — стіл, у якого обабіч основної стільниці кріпляться на шарнірах дві піднімні, споряджені підставками.
  • Розсувний стіл — стіл, стільниця якого складена з двох розсувних половин, між якими для збільшення довжини може вставлятися додаткова стільниця
  • Стіл зі складаною стільницею — стіл, стільниця якого складається удвоє на зразок «бутерброда».
  • Стіл-матрьошка — набір столів різного розміру, що вбираються один під одного.

Прислів'я, мовні звороти[ред. | ред. код]

  • Карти на стіл! — пропозиція виявити приховані наміри, справжню суть справи
  • За чужим столом не махай постолом
  • Кому за стіл, а кому хоч під стіл
  • Аби чим-небудь за стіл завести, а з-за стола й самі вийдуть
  • Свиню пусти під стіл, а вона лізе на стіл
  • Лягти на стіл — умерти
  • Під стіл пішки ходити
  • Подали груш, та й з-за столу руш
  • Є на столі, но не мені
  • Бував на коні і під конем, на столі і під столом (із записів М. Номиса)
  • За чиїм столом сидиш, того й правду хвалиш
  • До столу добре сісти, коли на нім є що їсти
  • Що не є в печі, те й на стіл мечи
  • Хліб на стіл, тоді стіл престіл, а хліба ні куска — так і стіл дошка

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Стільниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Косий // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  4. а б М. Р. Фасмер. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973.
  5. Жайворонок В. В. Стіл // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 579-580.