Стільсько (городище)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 49°32′ пн. ш. 24°04′ сх. д. / 49.533° пн. ш. 24.067° сх. д. / 49.533; 24.067

Частина Стільського городища біля села Стільсько.
Залишки печер, село Дуброва.
Петрогліф у язичницькому храмі.
Храм Сонця (скеля Дірявець), село Дуброва.

Сті́льське городи́ще — середньовічне городище білих хорватів на території Західної України. Розташоване вздовж східних околиць сіл Стільсько і Дуброва Миколаївського району Львівської області. Орієнтовний час розквіту — IX—X століття. Опісля занепало внаслідок воєнних дій. Не знаю, наскільки це відноситься до цього,але є ще руіни на пагорбі в селі Суходіл Пустомитівського района...

Історія[ред.ред. код]

Наприкінці I тисячоліття нової ери на просторах Наддністров'я існувала країна слов'ян, відома як Велика або Біла Хорватія. Про неї повідомив імператор Візантії Костянтин Багрянородний в X столітті у своїй книзі «Про управління імперією», де зазначив, що «хрещені далматинські хорвати походять від нехрещених хорватів, які живуть за горами Угорськими» (тобто у Північному Прикарпатті).

Хорвати також згадуються в «Повісті минулих літ»: спочатку в недатованій його частині, в числі інших слов'янських племен; вдруге — 907 року як учасники військового походу київського князя Олега на Візантію; втретє — 993 року у зв'язку із походом на хорватів князя київського Володимира Святославовича.

За деякими даними, у ватиканських архівах збереглися короткі грекомовні записи, зроблені не пізніше 30-х років XIV ст, в яких повідомляється, що між містами Галичем та Володимиром є містечко Стольско — резиденція Галицької митрополії.

Дослідження[ред.ред. код]

З початку 1980-х років XX століття Верхньодністрянською археологічною експедицією Національної академії наук України під керівництвом Ореста Корчинського були започатковані дослідження пам'яток північних хорватів у Верхньому Подністров'ї. В числі виявлених — історико-культурний комплекс з центром-городищем IX—XI ст. у селі Стільському. Він охоплює велику площу Бібрсько-Стільської височини (частина Опілля).

У результаті археологічних досліджень було встановлено, що на плато над сучасним селом у IX — на початку XI ст. існувало велике місто, площа якого сягала 250 га, а довжина оборонних стін — близько 10 км. На це вказують потужні земляні вали, оточені ровами та штучно споруджені тераси, що кількома рядами йшли навколо давнього ґраду. В одному із проїздів до міста було розкопано кам'яний брук, який за давнім переказом називали «Білою дорогою». За переказами, під городищем глибоко під землею розташовувалось підземне місто. Згаданий дослідник стверджує наявність тут підземних лабіринтів, можливо, рукотворного походження. Навколо дитинця було укріплене передмістя, де розкопано кілька десятків житлово-господарських та ремісничих об'єктів, садиби окремих заможних городян. На долівках зруйнованих вогнем жител були виявлені рештки печей-кам'янок, зібрані численні зразки кружального і ліпного посуду, предмети повсякденного вжитку, зброя. У найближчих околицях міста археологи дослідили густу мережу поселень, культових місць та некрополів. Давнє місто було з'єднане з Дністром водним шляхом завдовжки 11 км, спорудженим ще у IX ст. на річці Колодниці.

Осередки язичницького культу були виявлені і досліджені археологами на околицях Стільська і в сусідніх селах: Дуброва, Ілів, Велика Воля та поблизу міста Миколаєва. На окремих із них досліджувалися капища і жертовні ями, в яких були виявлені рештки жертвопринесень.

Сучасність[ред.ред. код]

У 2001 році Стільське городище внесли до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, 2003-го Верховна Рада постановила вивчити питання «щодо створення на території городища державного історико-культурного заповідника», й тоді ж уряд зобов'язав Львівську облдержадміністрацію підготувати та подати до Кабміну на затвердження необхідну документацію. Усупереч міжнародному визнанню унікальної пам'ятки давньоруської історії та культури вимоги і постанови не було виконано, наукові дослідження припинено. Через це історичне середовище Стільського городища руйнується.[1]

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]