Стінка (Бучацький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Стінка
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Бучацький район
Рада/громада Стінківська сільська рада
Код КОАТУУ 6121287801
Облікова картка Стінка 
Основні дані
Населення 2090
Територія 3.740 км²
Густота населення 558.82 осіб/км²
Поштовий індекс 48450
Телефонний код +380 3544
Географічні дані
Географічні координати 48°55′15″ пн. ш. 25°14′57″ сх. д. / 48.92083° пн. ш. 25.24917° сх. д. / 48.92083; 25.24917Координати: 48°55′15″ пн. ш. 25°14′57″ сх. д. / 48.92083° пн. ш. 25.24917° сх. д. / 48.92083; 25.24917
Водойми Дністер
Відстань до
районного центру
24 км
Найближча залізнична станція Бучач
Відстань до
залізничної станції
24 км
Місцева влада
Адреса ради 48450, с. Стінка
Сільський голова Дармограй Володимир Михайлович [1]
Карта
Стінка is located in Україна
Стінка
Стінка
Стінка is located in Тернопільська область
Стінка
Стінка

Сті́нка — село в Бучацькому районі Тернопільської області (Україна). Розташоване над річкою Дністер, на півдні району. Центр сільради, якій підпорядковані село Млинки і хутір Медведівці. Населення — 2249 осіб (2007).

Поблизу села збереглися залишки поселення трипільської культури (3 тис. до Р. Х.) і Стінківського давньоруського городища (12 —13 ст.); на околиці села є унікальний ранньохристиянський печерний храм[2], а також знаходиться пам'ятка природи — Вадівський дуб.

Історія[ред.ред. код]

Перша писемна згадка — 1453 р[3].

У жовтні 1629 року після погрому, якого вони зазнали від реєстрових козаків та коронного війська поблизу містечка Доброводи, поблизу села на правий берег Дністра втікали нападники-татари під командуванням старшого сина Кантемира Мурзи.[4]

У 1928 році відкрито Народний дім.

До 1939 року діяли «Просвіта», «Луг» та інші товариства, читальні «Просвіти» й москвофільського общества імені Качковського, Братство тверезості, аматорський гурток, дитячий хор, гурток «Сільського господаря», землеробський вишкіл молоді, секція господинь.

1949 року Олексій Ратич з помічниками проводили розкопки Стінківського городища. Було знайдено, зокрема, бронзові енколпіони.[5]

У травні 2017 в ЗМІ появилася інформація про те, що планується ремонт 10,5 км відтинку місцевої автодороги Порохова — Космирин у 2017 році.[6]

Релігія[ред.ред. код]

Церква Різдва Пресвятої Богородиці[ред.ред. код]

Від 1797 року діяла дерев'яна церква Різдва Пресвятої Богородиці, 1921-го греко-католицькою громадою збудовано мурований храм. На подвір'ї церкви — хрест до 1000-ліття хрещення Русі, 2 могили священиків.

З початком російсько-більшовицької анексії, так званого Львівського собору парафію приєднали до московського патріархату. З початку 1990-х частина громади Стінки церкву хоче повернути, але громада УПЦ МП, попри постанову Бучацької РДА про почергове служіння, не погоджується на це.[7][8]

Каплиця (УГКЦ)[ред.ред. код]

2000 року на кошти уродженця села І. Федоріва споруджено греко-католицьку каплицю, є «фігура» Богородиці (2002).

Християни віри євангельської[ред.ред. код]

2005 року реконструйовано молитовний дім ХВЄ.

Громада бучацьких «амішів»[ред.ред. код]

Докладніше: Кашкетники

У селі є громада консервативних християн-протестантів, яких місцеві прозивають їх «кашкетниками», бо чоловіки змалку носять картузи. Жінки носять різнобарвні хустки, тому їх ображають назвою «флюмастери».[9][10] У області їх прозивають «амішами», ототожнюючи з заокеанськими амішами. Самі вони називають себе тими, хто «молиться Живому Богу», або «простаками». Космирин є центром бучацьких «амішів», бо саме з цього села походив Іван Деркач (1928—2008) — вчитель та пророк громади до своєї смерті. Також подібна громада є у селах Сновидів й Космирин.[11]

Пам'ятники[ред.ред. код]

  • Борцям за волю України (1992),
  • погруддя Т. Шевченка (1996),
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1978).

Населення, відомі люди[ред.ред. код]

Під час Другої світової війни багато жителів села еміґрувало за кордон.

Народилися[ред.ред. код]

Проживали, перебували[ред.ред. код]

  • о. Я. Гавацький, який зініціював реконструкцію церкви, побудову Народного дому, читальні, кооперативи і кредитівки
  • М. Боєчко, І. Федорів, І. Франів, М. Шмігельський — нині діячі українських громадських організацій Канади.
  • Ратич Олексій Онисимович — український історик, археолог.
  • М. Шастків — провідник «Лугу», самодіяльний режисер і актор, диригент місцевого хору, скрипаль

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 4 автобуси подарували учням Кудринецької, Стінківської, Торської та Козівської загальноосвітніх шкіл у YouTube // Телекомпанія TV-4. — 2016. — 30 серпня.

У селі діє Стінківська загальноосвітня школа I—III ступенів, директор школи — Валентина Штепула.

Працюють дошкільний заклад, Будинок культури, бібліотека, лікарська амбулаторія, млин, 2 пилорами, відділення зв'язку, ветеринарна аптека, перукарня та мережа торгових закладів.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Органи місцевого самоврядування Тернопільської області
  2. Сайт експедиції «Дністер» — «Дністровські ремінісценції»
  3. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.230, № 2648 (лат.)
  4. Рудницький С. Українські козаки / В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала.— К.: Наукова думка, 1995.— 432 с.— С. 258. ISBN 5-319-01072-9
  5. Володимир Петегирич. ОЛЕКСІЙ РАТИЧ — дослідник пам'яток княжої доби Прикарпаття і Волині
  6. На Тернопільщині оновлять дорожнє покриття на чотирьох трасах // Вільне життя плюс. — 2017. — № 42 (15882) (31 трав.). — С. 3. — (Події, факти, коментарі).
  7. Василь Лабайчук: «Правий сектор» підтримує українську громаду Стінки у прагненні молитися в храмі, який їй і належить" // Новини Тернопільщини, 24 березня 2015
    На Тернопільщині вірних УГКЦ не пустили помолитися біля могили їхнього пароха // РІСУ, 24 березня 2015
  8. Стінка на Стінку або документи про конфлікт: УПЦ (МП) — УГКЦ
  9. Як на Тернопільщині живуть українські мормони // Вікна, СТБ. — 2011. — 30 грудня.
  10. Янович, А. «Ми не такі люди, як решта. Ми дітей не нищим» / Андрій Янович // Країна. — 2011. — № 102 (20 груд.).
  11. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок R1 не вказаний текст
  12. Гриб А., Дуда І. // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 222. — ISBN 966-528-197-6.
  13. Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 765.
  14. Сеник А., Яворський Г. Степула Надія Іванівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 346. — ISBN 978-966-528-279-2.
  15. Дем'янова І., Яворський Г. Червінський Степан Михайлович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 587. — ISBN 978-966-528-279-2.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.