Суахілі (народ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суахілі
Swahili
представник народу суахілі
представник народу суахілі, Занзібар, Танзанія
Кількість 1,3~4 млн чол.
Ареал Танзанія Танзанія
Кенія Кенія
Flag of the Democratic Republic of the Congo.svg ДР Конго
Близькі до: народи банту
Мова кісуахілі (суахілі)
Релігія мусульмани-суніти

Суахілі (васуахілі, васвахілі — самоназва «берегові люди» від араб. сахіль «берег») — бантумовний народ на східному узбережжі Африки.

Представники народу проживають у Кенії, Танзанії, ДР Конго (Заїр), Мозамбіку, Сомалі, ОАЕ, Руанді, Уганді, Бурунді, США, Омані, низці островів біля східно-африканського узбережжя тощо.

Історія[ред. | ред. код]

Історія походження етнічного утворення суахілі вельми цікава — вони є нащадками неафриканського населення, переважно купців і різного роду торговців, ремісників, мореплавців тощо (в першу чергу, араби, також індійці, перси) та тубільних народів прибережної смуги Східної Африки. Фактично утворився сплав арабів (та ін. народів) з місцевим африканським населенням.

Ареал розповсюдження мови суахілі

Через це судити про точну кількість суахілі неможливо. Серед народів узбережжя Східної Африки вважалося (і вважається) бути (стати) суахілі, як представником освіченішого, а значить багатшого народу (фактично класу — соціальної групи населення) справою престижу.

Складності у статистику додає питання двомовності, адже мова кісуахілі відіграє в Танзанії, Кенії (будучи державною) та низці інших східно-африканських держав роль мови міжетнічного спілкування, обов'язкової для вивчення у сучасних умовах (в школах, ВНЗ тощо). Освіченим неможливо бути без знання кісуахілі.

Саме тому виникає природна розбіжність у даних щодо чисельності суахілі. Одномовними суахілі, тобто суахілі за походженням, визнають себе не так уже й багато чоловік. Сенсаційна статистика наводиться танзанійськими вченими — лише бл. 2 % населення країни або 313 тис. чол. можна вважати представниками народу суахілі, в той час, коли ще 93 % населення Танзанії володіють кісуахілі. Насправді такий погляд, на нашу думку, є тенденційним, і тому подамо інші дані (базуючись на Народи світу 1988) — загальна чисельність суахілі 1,3-4 млн чол., при тому що кількість осіб, які володіють мовою суахілі може сягати 30 млн чол. Із загального числа представників народу суахілі у Танзанії — 1-2 млн чол. (оцінка), у Кенії та Р-ці Конго по 100 тис. чол., в ін. країнах невеликі групи (Сомалі — понад 50 тис., Омані — 22 тис., США — 4 тис. чол. тощо).

Бвана Ахмаді, суахілі з Мамбруї, іл. з Werner A. African Mythology, Boston, 1925

Етнокультурна спільнота суахілі формувалася в містах-державах на узбережжі Індійського океану — Пате, Ламу, Момбаса, Занзібар, Кілва та ін., розквіт яких припав на XII-XV ст.ст., новий підйом вони переживають з сер. XVIII і до поч. XIX ст., тобто суахілі є суто міським народом.

Отже, прийшле населення сприйняло місцеву мову, через що мова народу суахілі — кісуахілі безперечно належить до мов банту, в той же час містить багато арабських запозичень; має велике діалектне членування. З собою араби (та представники ін. народів) принесли дуже багато — релігію, форми господарювання, багатющу культуру, в тому числі писемність (на основі арабської абетки), архітектуру, ремесла тощо.

Релігія і культура[ред. | ред. код]

За релігією суахілі — древні мусульмани-сунніти — з Х століття, іслам запозичений фактично з часу проникнення арабів на східно-африканське узбережжя. Суахілі створили багату духовну культуру. З ХІІХІІІ століть відомими стають хроніки міст-держав. Власні поетичні школи, велика кількість писемних пам'яток, власні коранічні школи з тлумачення Корану.

Суахілі — дуже сучасна африканська нація. Мовою кісуахілі виходять газети та журнали, видаються книжки, ведуться радіо- та телепрограми. Більшість представників суахілі (офіційно 95 %) традиційно є освіченими.

Господарство і управління[ред. | ред. код]

Основні господарські заняття — риболовля і традиційне землеробство (кокосова пальма, гвоздикове дерево, банани, просо, маїс, елевсина, сах, батат, тростина, ямс, бобові і гарбузові). Особливо розвинуті мореплавство і торгівля (в тому числі посередницька), деякі ремесла (різьбярство на дереві). Сьогодні частина міських суахілі зайнята в промисловості (кораблебудування та ін.)

Форми традиційного управління запозичили в арабів. Жили в огороджених селищах і містах. Поширені міста-держави. На чолі державних утворень — султани.

Матеріальна культура[ред. | ред. код]

Житло — у селах прямокутний безвіконний дерев'яний дім з двосхилим дахом, у містах — кам'яні будинки на декілька поверхів, іноді з внутрішнім подвір'ям на зразок патіо.

Традиційний одяг — в жінок бавовняна накидка, у чоловіків — пов'язка на стегнах або довгий білий бурнус (канзу) з обов'язковим головним убором.

За традиційну їжу правили страви з рису, кокосів, риби, бананів, бобові і овочі, маїсові хлібці, молоко тощо.

Фольклор[ред. | ред. код]

Фольклор суахілі дуже багатий, у ньому знайшли відображення як арабські, індійські мотиви, так і суто африканські. Зокрема, поруч з традиційними історіями про людожерів, чудовиськ, що поглинають народ і т.ін. багато суахілійських казок на арабські та індійські сюжети, де діють відповідні персонажі. Відмітною рисою фольклору суахілі є наявність циклу історій про Абу Нуваса і байки про східно-африканського трикстера зайця Сунгуру. Суахілійський епос — сказання й перекази про Ліонго Фумо.

Джерела і посилання[ред. | ред. код]