Суб'єктність особистості (педагогічний аспект)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Суб'єктність особистості (англ. Agency of Personality, пол. Podmiotowość Osobowości) — здатність оптимально актуалізувати зовнішні (соціальні, просторово-часові, фізичні тощо) та внутрішні (психічні, особистісні, духовні) можливості, адекватно інтегрувати актуальну ситуацію з перспективою ефективного (продуктивного) життєвого самовтілення особистості[1].

Зміст цього поняття охоплює смислове поле індивідуального сприймання, розуміння, прийняття й оптимізації (трансформації) особистістю світу, життя (буття загалом) та себе, яке (поле) водночас є і особистісним (а також суспільним, культурним) резервом (диспозицією, можливістю), і інтенціональною спроможністю та іманентною здатністю тут і зараз опредмечуватися, екстеріоризуватися, індивідуалізуватися, втілюватися в природному та культурному бутті людства.

Педагогічний феномен суб'єктності особистості[2] полягає у визнанні та реалізації учнем себе як життєвої (цивілізаційної) цінності (виховний ідеал уже в мені), автора своєї особистості та свого життя (самонавчання, самовиховання і саморозвиток), агента творчого впливу на середовище (я створюю життєвий світ замість адаптаційної самодеформації).

Дефінітивними критеріями, або атрибутами суб'єктності (маркерами) є базові ознаки особистості — самостійність, ініціативність, креативність, свобода та відповідальність. Суб'єктність розвивається не тільки внаслідок створення відповідних умов для прояву (особистісно-орієнтований освітній простір; прогресивні погляди на учня як суб'єкта навчання, виховання й розвитку та їх реалізація; демократичні освітні перетворення тощо), але й інволюції в ставленні до учня (як об'єкт педагогічних впливів, він прагне певною мірою відповідати заявленому педагогом (суспільством) зразку, а отже, виявляє системотвірну характеристику суб'єктності — активність). Суб'єктність як ініційована активність може поставати й у визначених атрибутах, й у їхніх антиподах.

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Бондаренко О. Суб’єктність як етичний вимір: у пошуках вітчизняної традиції у психотерапії / О. Бондаренко / Людина. Суб’єкт. Вчинок : філософсько-психологічні студії / за ред. В. О. Татенко. - Київ: Либідь, 2006. - С. 52–70.
  • Войтила К. Суб’єктність і «те, що не піддається редукції» в людині / К. Войтила / Досвід людської особи: нариси з філософської антропології. - Львів: Свічадо, 2000. - С. 18–27.
  • Галузяк В. Суб’єктність як професійно-важлива якість педагога / В. Галузяк // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені М. Коцюбинського. Серія : Педагогіка і психологія. - 2006. - № 18. - С. 212–216.
  • Галян О. Розвиток ідеї суб'єктності особистості школяра у вітчизняному педагогічному дискурсі ХХ століття: дис. д. пед. н. / О.Галян. - Дрогобич, 2018. - 553 с.
  • Дротенко В.Феномен суб’єктності: методологічні рефлексії / В. Дротенко, Ю. Гуйда // Духовність. Культура. Виклики сьогодення : матер. Всеукраїнської наукової конференції з міжнародною участю (м. Львів, 21-22 квітня 2017 р.). - Львів : Львівський національний університет імені Івана Франка, 2017. - С. 59–64.
  • Дьяков С. Суб’єктність педагога. Психосемантичні моделі та технологія дослідження / С. Дьяков.. - Миколаїв : ММІРЛ, ВМУРЛ «Україна», 2008. - 320 с.
  • Карпенко З. Картографія інтегральної суб’єктності: пост-постмодерністський проект / З. Карпенко / Людина. Суб’єкт. Вчинок : філософсько-психологічні студії. - Київ : Либідь, 2006. - С. 157–177.
  • Кодлюк Я. Суб’єктність молодшого школяра в навчальній діяльності / Я.Кодлюк // Початкова школа. - 2013. - № 1. - С. 6–9.
  • Кузь О. М. Репрезентації суб’єктності в постсучасності: монографія / О. Кузь. - Харків: ФОП Лібуркіна Л. М.: ІНЖЕК, 2010. - 312 с.
  • Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: монографія / за заг. ред. М. Й. Боришевського. - Київ: ІЗИН, 1998. - 192 с.
  • Савченко О. Сучасний урок: суб’єктність навчання і варіативність структури / О. Савченко // Початкова школа. - 2011. - № 9. - C. 11–15.
  • Ягупов В. Суб’єктність як основна детермінанта неперервної професійної освіти людини / В. Ягупов / Проблеми освіти: науково-метод. зб. - Київ: Науково-методичний центр вищої освіти, 2002. - Вип. 27. - С. 160–170.
  • Górska L. Podmiot i podmiotowość w wychowaniu. Studium w perspektywie poznawczej pedagogiki integralnej /L.Górska. - Szczecin, 2008. - 324 s.
  • Mieszalski S. Interpretacje podmiotowości dziecka : kultura – szkoła – wczesna edukacja / S.Mieszalski // Problemy Wczesnej Edukacji. - 2005. - № 2.
  • Zacinski В. Podmiotowość jako cel i srodek wychowania / В.Zacinski. - Lublin, 1986. - 116 s.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Галян, Олена (2017). Особистість школяра у вимірах суб'єктності: історико-педагогічний дискурс (українською). Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка. с. 360. ISBN 978-966-384-390-2. 
  2. Шехавцова, Світлана (2016). Суб'єктність у педагогічному аспекті: теорія і практика (українською). Полтава: ВНЗ Укоопспілки "Полтавський університет економіки і торгівлі". с. 414.