Субординація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Субордина́ція (лат. subordinatio, sub — під, ordino — призначаю, керую) — вид службових відносин, що передбачає підпорядкування для нижчої за рангом (посадою, званням) службової особи виконання рішень (наказів) і вимог вищестоящої особи, а також додержання у цих відносинах правил службової дисципліни, етики і відповідальності[1].

Отже, субординація — це відносини, дії між одиницями спільноти, побудованої за ієрархічним принципом, що власне і полягають у безпосередньому підпорядкуванні одного члена ієрархії іншому.

Термін використовується у сферах професійної діяльності людей, де встановлюється чітка службова дисципліна — у військовій справі, державній службі тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Юридична енциклопедія

Джерела[ред. | ред. код]

  • Словник іншомовних слів., К.: Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР., 1975, стор. 643

Посилання[ред. | ред. код]