Суботці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Суботці
Subotci gerb.png Subotci prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Кіровоградська область
Район/міськрада Знам'янський
Рада/громада Суботцівська сільська рада
Код КОАТУУ 3522286301
Облікова картка Суботці 
Основні дані
Засноване 1753
Населення 3 265
Площа 6,428 км²
Поштовий індекс 27444
Телефонний код +380 5233
Географічні дані
Географічні координати 48°39′21″ пн. ш. 32°30′33″ сх. д.H G O
Водойми р. Аджамка, р. Сріблянка
Місцева влада
Адреса ради 27444, с. Суботці, вул. Центральна, 24
Карта
Суботці. Карта розташування: Україна
Суботці
Суботці
Суботці. Карта розташування: Кіровоградська область
Суботці
Суботці
Мапа

Су́ботці — село в Україні, в Знам'янському районі Кіровоградської області.

Географія[ред. | ред. код]

Село знаходиться на берегах річки Аджамки та її правої притоки Сріблянки.

Історія[ред. | ред. код]

У 17521764 роках тут була 14 рота новосербського Гусарського полку (кінного). Інші назви села — Аджамський шанець, Мала Аджамка,Субботиц, Суботиц (сербський аналог — Суботиця).

Станом на 1772 рік, в шанці Суботиці існувала дерев'яна однопрестольна Стрітенська церква, священиком якої з 1758 року був Григорій Цинтилович, який отримав грамоту від преосвященного Гервасія Переяславського. Церква підпорядковувалась Новомиргородському духовному Правлінню.[1]

Станом на 1886 рік, у селі Суботець Дмитрівської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії мешала 2791 особа, налічувалось 460 дворових господарств, православна церква, школа, 2 лавки, відбувалось 4 ярмарки на рік: 2 лютого, 9 травня, 20 липня та 1 жовтня[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3828 осіб (1952 чоловічої статі та 1876 — жіночої), з яких 3795 — православної віри[3].

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 16 квітня 2013 р. рiшенням сесії сільської ради.

Герб[ред. | ред. код]

Щит поділений срібним вилоподібним хрестом із чорним орнаментом. У першій зеленій частині назустріч один одному злітають два срібних голуба, над якими золотий лапчастий хрест. У другій лазуровій частині срібний Архангел Єгудиїл. У третій чорній повстаючий золотий лев. Щит облямований золотим декоративним картушем і увінчаний золотою сільською короною.

Вилоподібний хрест у гербі відображає річки Аджамку та її праву притоку Сріблянку, між якими виникло та розташоване село. При розкопках 1985 р. на території села поховань стародавніх угрів Хст. в могилі воїна-кочівника знайдено частини золотих пластин із складним пишним орнаментом. Два срібні голуби утворюють між собою силует церковного купола, разом з золотим хрестом означають Церкву Стрітення Господнього, яка існувала в Суботцях близько 175-и років (1755 — початок 1930-х рр.). У Православ'ї Єгудиїл є Архангелом суботи (натяк на назву села). Лев — натяк на герб міста Суботиця, на якому також зображений золотий лев на лазуровому тлі.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище розділене горизонтально на дві рівновеликі горизонтальні смуги — синю і білу; в центрі — малий герб села.

Уродженці[ред. | ред. код]

Відомі особи[ред. | ред. код]

  • Гуртовий Василь Мусійович — Герой Соціалістичної праці, депутат Верховної Ради УРСР 10-11-го скликань (працював в селі головою колгоспу)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Макаревский Ф. Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церквы и приходы прошедшего XVIII столетия. Вып. 1. — Екатеринослав: Типография Я. М. Чаусского, 1880. — С. 1036—1037, 1041.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-259)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]