Субурбікарні дієцезії

Субурбіка́рні дієце́зії (від лат. Suburbis, досл. «передмістя») — дієцезії приміських районів Риму, відомі з давніх часів, чиї титулярні єпископи — постійні члени найвищого кардинальського сану — кардинали-єпископи. Папа Франциск кооптував п'ятьох єпископів Латинської церкви в лави кардиналів-єпископів.

Нагородження титулярним титулом субурбікарної дієцезії вважається радше почестю і знаком престижу; виконання якихось функцій не передбачається.

Список дієцезій

Мапа дієцезій Лацію; субурбікарні дієцезії у відтінках жовтого й золотистого з назвами похилим шрифтом з літерами S.S. (лат. sede suburbicaria) попереду.

Субурбікарних дієцезій усього сім:

• Альбано (лат. Albanensis),
• Веллетрі-Сеньї (лат. Veliternus-Signinus),
• Остія (лат. Ostiensis),
• Палестрина (лат. Praenestrinus),
• Порто-Санта Руфіна (лат. Portuensis-Sanctae Rufinae),
• Сабіна-Поджо Міртето (лат. Sabinensis-Mandelensis),
• Фраскаті (лат. Tusculanus).

Попри те, що субурбікарних дієцезій сім, кардиналів-єпископів тільки шість. Найпочесніша з субурбікарних кафедр — Остійська. Протягом уже кількох століть її завжди займає найстаріший з кардиналів-єпископів, який є деканом Священної колегії кардиналів.

Дієцезійна адміністрація

Зростаюча залученість єпископів субурбікарних дієцезій у діяльності Папської курії спричинилося до відірваності від справ їхніх дієцезій, тому багато з них, зокрема кардинали-єпископи Сабіни й Веллетрі, протягом століть мали єпископів-помічників. Апостольська конституція Apostolicae Romanorum 1910 року Папи Пія X зробила цю практику обов'язковою для всіх субурбікарних дієцезій.

1962 року Папа Іван XXIII декретом Suburbicarii sedis зробив кардиналів-єпископів титулярними єпископами й підготував ґрунт для призначення окремих єпископів-резидентів для Веллетрі-Сеньї, Порто-Санта-Руфіни, Фраскаті, Палестрини, Альбано й Сабіни. Для дієцезії Остії — титулярної дієцезії декана Колегії кардиналів — єпископ-резидент не був призначений; вона довірена апостольська адміністраторові, який завжди є кардиналом-вікарієм Рима. Хоча дієцезійні єпископи-резиденти виконують усі єпископські адміністративні функції, кардинали-єпископи все одно формально володіють своїми титулярними дієцезіями.

Див. також

• Титулярна церква