Судзіловська Євгенія Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Судзіловська Євгенія Костянтинівна
Народився 1854
Могильовська губернія, Російська імперія
Помер невідомо
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність революціонерка
Батько Q110037718?
Брати, сестри Судзіловський Микола Костянтинович

Євгенія Костянтинівна Судзіловська (у першому шлюбі — Трофименко, у другому — Волинська) (1854 — ?) — революціонерка-народниця. Сестра Миколи Русселя-Судзіловського.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 1854 року в Могилевській губернії. Панянка. Її батько був асесором і землевласником. Мав маєток Фастово у Мстиславському повіті Могильовської губернії.

У 1870 році вона закінчила Могильовську гімназію та вступила до Калінкінського родопоміжного інституту в Петербурзі. З невідомої причини курси так і не закінчила. Після цього поїхала до Цюриху (Швейцарія), де познайомилася з Ф. Лермонтовим. У 1873 році повернулася і жила в Петербурзі. Тут стала членом гуртка (бакунінського), який очолював Лермонтов.

Незабаром поїхала в село Степанівка (Городищенський повіт, Пензенська губернія) для пропаганди ідей народовольців серед селян. Контактувала з пензенським революційним гуртком.

19 серпня 1874 року Євгенію Судзіловську заарештовано у зв'язку зі справою пензенського революційного гуртка. Майже рік (23.02.1875 — 8.01.1876) перебувала в Петропавлівській фортеці. Потім була переведена в Будинок попереднього ув'язнення. Віддана суду разом з іншими народовольцями на процесі 193-х. Під час процесу понад рік (5.10.1876 — 11.10.1877) перебувала в Петропавлівській фортеці, а потім знову була переведена в Будинок попереднього ув'язнення. Вироком суду 23 січня 1878 року визнана невинною.

Після виправдання поїхала в маєток батька. Перебувала на початку під гласним, а потім негласним наглядом поліції. У грудні 1878 року Євгенія Судзіловська вступила в шлюб з А. А. Трофименком, лікарем 1-го київського військового госпіталю. Після одруження отримала дозвіл жити в Києві у чоловіка. Поїхала разом з чоловіком в Трубчевський повіт (Орловська губернія), коли він отримав там у березні 1879 року місце земського лікаря. Після смерті чоловіка в цьому ж році повернулася до маєтку батька. Від нагляду поліції була звільнена 26 жовтня 1892 року.

Увесь цей час працювала в недільних школах. Після 1905 року стала працювати в політичному «Червоному Хресті». Одружилася з Волинським.

У 1930 році стала пенсіонеркою Всесоюзного товариства політкаторжан.

Література[ред. | ред. код]

  • П. Лавров. «Народники-пропагандисти»
  • В. Перовський. «Спогади», стор. 59.
  • С. Цедербаум. «Жінки в російській революційному русі», стор. 53.
  • С. Ковалик. «Революційний рух 70-х років»

Посилання[ред. | ред. код]

  • Судзиловская Евгения Константиновна // Деятели революционного движения в России: в 5 т. / под ред. Ф. Я. Кона и др. — М. : Всесоюзное общество политических каторжан и ссыльнопоселенцев, 1927—1934.