Судинні рослини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Судинні рослини
Час існування: силурійський періодголоцен,[1] 425 - 0 млн років тому[2]
Psilotum nudum
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Polysporangiophytes
Судинні рослини (Tracheophyta)
Некласифовані ранги/Класи
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Tracheophyta
EOL logo.svg EOL: 4077
ITIS logo.svg ITIS: 846496
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 58023
Fossilworks: 196405

Суди́нні росли́ни — таксон невизначеного рангу між відділом та класом відділу вищі рослини (Streptophyta) царства зелені рослини (Viridiplantae). Судинні рослини мають спеціалізовані тканини для проведення води. До них належать папороті, хвощі, псилофіти, плауноподібні та насінні рослини. Наукова назва таксона — Tracheophyta (інколи Tracheobionta). На відміну від судинних рослин, до «несудинних» належать мохи, антоцеротовидні, печіночники, вищі зелені водорості та деякі інші рослини. Цей поділ запропоновано Огюстеном Пірамом Декандолем у 1813 році.

Судинні рослини мають кілька морфологічних особливостей:

  1. Вони мають судинні тканини, надаючи можливість цим рослинам еволюціонувати до більшого розміру. Решта рослин не мають судин і тому обмежені відносно невеликими розмірами.
  2. У судинних рослин фаза у якій рослина знаходиться майже весь час — спорофіт, тобто диплоїдні клітини з двома наборами хромосом. У решти рослин головна фаза — гаметофіт, тобто гаплоїдні клітини з одним набором хромосом.

Транспорт води відбувається або в ксилемі, або у флоемі: ксилема несе водні і неорганічні розчини вгору у напрямку від коріння до листя, тоді як флоема переносить органічні розчини у зворотному напрямку.

Часова лінія[ред. | ред. код]

Судинні рослини
← 4600 млн 542 488 444 416 359 299 251 200 145 65 23 2

Примітки[ред. | ред. код]

  1. D. Edwards; Feehan, J. (1980). Records of Cooksonia-type sporangia from late Wenlock strata in Ireland. Nature 287 (5777): 41–42. doi:10.1038/287041a0. 
  2. Parfrey, Laura Wegener; Lahr, Daniel J. G.; Knoll, Andrew H.; Katz, Laura A. (August 16, 2011). Estimating the timing of early eukaryotic diversification with multigene molecular clocks. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 108 (33): 13624–13629. PMC 3158185. PMID 21810989. doi:10.1073/pnas.1110633108. 

Посилання[ред. | ред. код]