Суднобудівний завод імені 61 Комунара

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Державне підприємство «Суднобудівний завод ім. 61 Комунара»
Заснування 1788
Штаб-квартира Україна Україна, Миколаїв, вул. Адміральська, 38
Галузь суднобудування
Співробітники близько 700 (серпень 2015)
Сайт shipyard61.com.ua

Суднобудівний завод імені 61 комунара — суднобудівне українське підприємство, одне з найбільших у державі, розташоване у місті Миколаїв.

Назву підприємство отримало на честь комунарів, розстріляних денікінцями біля стіни заводу.

Історія[ред.ред. код]

«Головні ворота» заводу
Заводоуправління, на передньому плані — Манганаріївський сквер
Акваторія заводу, в центрі — недобудований крейсер «Україна»

Адміралтейство[ред.ред. код]

1788 — заснування Миколаївського Адміралтейства (перша назва заводу ім. 61 комунара).

1789 — спущений на воду перший корабель 44-гарматний фрегат «Святий Миколай», за ним пішов цілий ряд бойових кораблів, основним призначенням яких був захист південних рубежів Російської імперії.

1851 — за наполяганням адмірала Лазарева здійснилася перша суттєва реконструкція верфі.

18561867 — почався період броненосного суднобудування. З цієї серії суден особлива історична місія випала броненосцю «Князь Потьомкін Таврійський». Будівництво ескадрених броненосців на заводі тривало до 1910 року.

Наприкінці XIX століття Миколаївське Адміралтейство опинилось у скрутному становищі через відсутність своєчасної модернізації виробництва, тому було вирішено на місті застарілих корпусів побудувати новий завод і сухі доки в районі Соляних хуторів. Вид цих планів відмовились, коли геологічні вишукування, проведені на місці розміщення сухих доків, дали негативні результати. В 1910 році Адміралтейство закрили.

Руссуд[ред.ред. код]

19111914 — на лівому березі річки Інгул були побудовані два стапеля з елінгами, складально-зварювальний цех, ряд корпусів і добудівна набережна. Завод отримав нову назву — «Руссуд». Побудовані заводом лінійні кораблі, крейсери, десантні пароплави були найкращими судами свого класу того часу.

Цусімська битва, в якій Японія розбила російську ескадру, показала, що імперії потрібні нові кораблі і заводи для їх будівництва. Саме тому група морських фахівців і великих комерсантів звернула увагу на цехи Миколаївського Адміралтейства і вирішила створити акціонерне товариство для його відновлення та будівництва сучасних кораблів.

Установчий комітет під керівництвом генерал-лейтенанта у відставці В. М. Іванова 5 листопада 1911 року в Петербурзі зібрав перші установчі збори акціонерів Російського суднобудівного товариства. Збори прийняли рішення про проектування та будівництво двох лінкорів, уклало договір з Морським міністерством на оренду в Миколаєві колишнього казенного Адміралтейства і призначило директором майбутнього заводу «Руссуд» М. І. Дмитрієва.

Під будівництво заводу відвели 27,6 десятин землі на лівому березі Інгулу, до неї долучили 13,4 десятин землі, що прилягала до військового порту і 7,5 десятин під залізничну гілку (проходила територією сучасного Флотського бульвару). Була поставлена задача побудувати новий завод за два з половиною роки. Всі виробничі об'єкти, стапелі, елінги, головна корпусна майстерня, енергетичний цех, повітряні, водяні і електричні комунікації, залізнична гілка і міст в районі Інгульського спуску будувалися одночасно.

На початку 1912 року на першому стапелі, ще не обладнаному вантажопідйомними засобами, був забетонований фундамент для закладки лінкора «Імператриця Марія». Через два місяці такий самий майданчик був підготовлений на другому стапелі. Будівництво лінкорів велася одночасно з будівництвом заводу.

В 1917 році завод припинив будівництво кораблів через економічні негаразди та політичну нестабільність.

Завод ім. 61 комунара[ред.ред. код]

Завод було створено в 1920 році під назвою «Тремсуд» («ТРЕст Морського СУДнобудування») шляхом об'єднання трьох підприємств: «Россуд» («РОСійське СУДнобудівельне товариство»), «Ремсуд» («РЕМонт СУДен»), «Темвод» («Трубочний і ЕлектроМеханічний заВОД»).

З 1931 року, коли завод отримав ім'я 61 комунара, будувалися ескадрені міноносці, есмінці, підводні човни, плавзасоби забезпечення військово-морського флоту, в тому числі рятувальні судна різного призначення, оснащені глибоководними комплексами. Майже третина бойового складу колишніх ВМС СРСР побудована на Суднобудівному заводі імені 61 комунара.

1938 — побудований стапель № 3, після реконструкції у 1986 році має габарити 218×42 м і дозволяє спускати судна з вагою корпуса до 28 000 тонн. На правому березі річки Інгул були побудовані механіко-складальний і монтажно-добудовний цехи (1970), добудовна набережна (1986), найбільший цех із сучасним обладнанням для випуску виробів машинобудівного виробництва (1988), штатна стоянка плавдоки (1987), енергетичні мережі і споруди, а також розпочато будівництво двох відкритих стапельних місць розміром 220×26 м кожне (1987).

У липні 1999 року завод завершив ремонт і передав Міністерству Оборони Російської федерації ударний ракетний крейсер «Москва». З квітня 1999 року почалися роботи по добудові флагмана Військово-Морських Сил України — ракетного крейсера «Україна».

З шістдесятих років Завод будує рефрижераторні судна для торгового флоту. 90 суден місткістю від 260 до 500 тисяч футів були побудовані, з яких 25 судів поставлені на експорт. З 1991 року Завод співпрацює з Грецької компанією «Laskaridis Shipping Company Ltd» і з 1997 року з спільним українсько — грецьким підприємством «Yugreftransflot-Lavinia». За час співробітництва 16 рефрижераторних суден були поставлені Замовнику і зараз рефрижераторного судна для компанії «Yugreftransflot-Lavinia» знаходяться на стадії будівництва.

З 2001 по 2003 рік Завод побудував і передав норвезької компанії «Bergen Yards AS» 3 корпуса судна постачання і 2 корпусу арктичних траулерів.

У квітні — травні 2003 року були підписані два контракти з французькою компанією «Vopak LMF» на виготовлення спеціальних фундаментів і реконструкцію барж для перевезення модулів бурової платформи.

14 червня 2003 укладений контракт з державним підприємством «Дельта-Лоцман» на будівництво багатоцільового буксира L = 34 м з тяговим зусиллям 60 т.

27 жовтня 2003 був укладений контракт з державною компанією «Дельта-Лоцман» на будівництво криголама.

30 січня 2004 був укладений контракт з іспанською фірмою Factoria Naval de Marin sa на будівництво двох корпусів суховантажів DWT 4500. 5 листопада 2004 проведена закладка першого корпусу і 24 грудня другого.

27 березня 2004 був укладений контракт з норвезькою фірмою Havyard Leirvik AS на будівництво корпусу криголама 99,8 м. 8 жовтня 2004 р. відбулася урочиста закладка корпусу. Генеральним замовником комплектного судна виступає россійская компанія «Севморнефтегаз». 9 жовтня 2004 року був підписаний контракт на будівництво другого корпусу криголама.

21 квітня 2005 були укладені контракти з іспанською фірмою Factoria Naval de Marin sa на будівництво трьох (+2) корпусів суховантажів DWT 4500, що є продовженням будівництва серії контейнеровозів.

В даний час завод залишається діючим підприємством, що має реальні замовлення і має можливість будівництва нових проектів.

Побудовано на заводі[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]