Судовська культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Судовська культура[1], Культура кам'яних курганів (біл. культура каменных курганоў, пол. kultura sudowska, лит. sūduvių kultūra, рос. судавская культура, культура каменных курганов) — археологічна культура залізної доби Східної Європи, що розташовувалася в II-XIII століттях на території північно-східної Польщі, південно-західної Литви і північно-західній Білорусі. На підставі поширення в області кам'яних курганів ятвязької гідроніміки ці пам'ятники приписують західно-балтському племені ятвягів (судавів[2])[3]. Населення цієї археологічної культури практикувало скелетні похоронні обряди на плоских кладовищах. З часом під курганами з'явилися скелетні могили. На наступному етапі — колективні попельні поховання були також поміщені під кургани. Виділена німецьким археологом К. Енгелем у 1930-ті роки як «східно-мазурська група» західно-балтської археологічної культури[2]. У польській літературі деякий час вона називалася як Венгожевська група[2].

Сформована ця культура у фазі В2/С1-С1 римського періоду (від середини II століття)[4]. Культура кам'яних курганів відома в південному Заніманні[lt] та на північному сході Польщі з середини II століття[5]. У IV-VI століттях вона поширилася і на правому березі р. Німану до річки Страви[pl]. У IV—V століттях ховали частіше за все, не кремуючи, по одному в кургані, в ямі, викопаній під насипом. Яма над померлим закладалася камінням, з каменів складена була центральна частина кургану, потім засипана землею та складний був вінок з каменів. Чоловіків ховали головою на північ, зі списом біля боку (наконечник спису клали коло голови), зі щитом в ногах, іноді в могилі знаходять ніж, шпильку[6]. Могили з трупоспаленням V-VI століть знаходять в невеликих ямах або в центрі насипу, складеного з каміння, що обкладене також камінням. У насипу між камінням знаходять 1-2 могили. Похоронний інвентар нечисленний — наконечник спису, зрідка зустрічається археологами умбони зі щитів (близ­кі фор­мами до пше­вор­ської куль­ту­ри[2]), ніж, фрагменти фібули або браслета[7]; римські намиста, ремінні гарнітури, гривні центрально-європейських типів та їх імітації, речі кола східноєвропейських виїмчастих емалей, кінська упряж, характерні профільовані керамічні посудини з многочастною ручкою[2]. До V ст. зустрічаються іноді з похованням коней[2]. Спочатку на цю культуру мала вплив богачевська культура та самбійско-натангійська культура, від VII століття — слов'янська й скандинавська культури, що історики пов'язують із згасанням культури західно-балтських курганів[2].

Період розквіту цієї культури і найбільшого розширення теренів припадає на VVIII століття[2]. Від VII до XI століття в східній частині Мазурського поозер'я й далі на схід історія судовів ще не досліджена. Селища їх досліджені слабо[2]. Але кам'яно-земляні кургани, насипали над трупоспаленням, з'являються тут у XI—XIII століттях, відповідаючи літописним ятвягам. Їх ареал охоплював східну Мазурію, південно-західну Литву (Сувальщина) в басейні р. Чорна Ганча і частину нинішньої Гродненської області Білорусі[8].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. (лит.)sūduvių kultūra — Aruodai. Lietuvių kultūros šaltinių elektroninis sąvadas
  2. а б в г д е ж и к (рос.)Судавская культура // БРЭ.
  3. (рос.)Загорульский Э. М.,. Археология Беларуси. — Мн. : БГУ, 2001. — С. 50.
  4. (пол.)Kaczyński, М., 1976. Problem zróżnicowania wewnętrznego «kultury sudowskiej» w późnym podokresie wpływów rzymskich i wędrówek ludów. W: Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego. Prace Archeologiczne. Kraków, z. 22, s. 253—289.
  5. (пол.)Kaczyński Marian. Problem zróżnicowania wewnętrznego «kultury sudowskiej» w późnym podokresie wpływów rzymskich i wędrówek ludów // Prace Archeologiczne. Zeszyt 22: Kultury archeologiczne i strefy kulturowe w Europie środkowej w okresie wpływów rzymskich / Red. K. Godłowski. — Kraków : Nakł. Uniw. Jagiellońskiego, 1976. — С. 253—286. — (Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego CCCCXXII)
  6. (лит.)Tautavičius Adolfas. Vidurinis geležies amžius Lietuvoje (V—IX a.). — Vilnius: Lietuvos pilys, 1996. — P.365.
  7. (лит.)Ibid. — P.366.
  8. (рос.)Кулаков В. И.,. История Пруссии до 1283 г. — М. : Индрик, 2003. — С. 46.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]