Судогда
| Судогда | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Росія | ||
| Суб'єкт Російської Федерації | Володимирська область | ||
| Муніципальний район | Судогодський район | ||
| Поселення | Міське поселення місто Судогда | ||
| Код ЗКАТУ | 17 252 501 000  | ||
| Код ЗКТМО | 17 652 101 001 | ||
| Основні дані | |||
| Перша згадка: | 1552 | ||
| Статус | 1778 рік | 1778 року | ||
| Населення | 10 673 (2016) | ||
| Площа | 12 км² | ||
| Поштовий індекс | 601350 | ||
| Телефонний код | +7 49235 | ||
| Географічні координати: | 55°57′00″ пн. ш. 40°52′00″ сх. д. / 55.95° пн. ш. 40.866666666667° сх. д.G O | ||
| Висота над рівнем моря | 100 м | ||
| Катойконіми | судогодці, судогодець | ||
| Вебсторінка | sudogdagorod | ||
| Мапа | |||
  Судогда | |||
 | |||
 Судогда у Вікісховищі | |||
_(1781).png)
Су́догда (рос. Судогда) — місто у Владимирській області Росії, адміністративний центр Судогодського району, утворює міське поселення «Місто Судогда».
Місто отримало свою назву через розташування на річці Судогда. У свою чергу гідронім за найбільш поширеною версією має фіно-угорське походження[1]. Відповідно до неї гідронім походить від стародавнього фіно-угорського Суткеда /Судгеда («Звивиста»), що реально відображає топографію русла річки[2].
За іншою версією, гідронім походить від татарського су — «вода» і догд — «навколо» («навкруги вода», «велика вода»)[3].
Розташоване за 40 км на південний схід від Владимира, на річці Судогді (права притока Клязьми).
Історично Судогда розташовувалася на великому поштовому тракті з Владимира до Мурому.
Вперше згадується в 1552 році як Ямська слобода з населенням «фінського походження» (малися на увазі нащадки угро-фінського племені мурома), потім в XVII столітті як Судогодська слобода.
В 1778 році за указом Катерини II Судогда стає повітовим містом Судогодського повіту Владимирського намісництва, з 1796 року — позаштатним, в 1803 році відновлено в правах повітового міста Судогодського повіту Владимирської губернії.
В 1784 році у місті було проведено перший перепис населення, згідно з яким в 50 дворах Судогди мешкало 243 людини, з них 126 чоловіків і 117 жінок. До 1788 року було розроблено генеральний план забудови міста, за яким воно було розбито на сітку прямокутних кварталів, розташованих уздовж дороги з Владимира до Мурому.
В 1806 році сильною пожежею було знищено майже всі будівлі міста, в тому числі дерев'яні церкви Миколи Чудотворця і св. мученика Міни. В 1814 році на новому місці було освячено кам'яний Катерининський собор, але друга велика пожежа, що сталася в 1838 році, знову завдала сильного збитку: собор обгорів зовні і всередині, були врятовані тільки деякі ікони. Храм було відновлено та освячено в 1891 році. У 50-х роках XX століття був підірваний.
В 1879 році почала роботу перша у місті прядильна фабрика, у серпні 1897 року — пляшковий завод, що став згодом найбільшим підприємством міста — заводом «Червоний хімік», що випускав склотару, а з 1960-х років — скловолокно, склотканини та склопластики.
Починаючи з 1991 року «Червоний хімік» (з липня 1996 року — ВАТ «Судогодське скловолокно»), пройшовши ряд реорганізацій, розпався на декілька автономних компаній, що виробляють склопластик і базальтову нитку.
.
| 1784[4] | 1856[5] | 1859[6] | 1870[4] | 1890[7] | 1897[8] | 1913[5] |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 243 | ▲2500 | ▼2416 | ▲2499 | ▲3406 | ▼3182 | ▲4100 |
| 1920[4] | 1923[5] | 1926[9] | 1939[10] | 1959[11] | 1970[12] | 1979[13] |
| ▼3067 | ▲3508 | ▲5828 | ▲6233 | ▲7490 | ▲10 535 | ▲12 384 |
| 1989[14] | 1992[5] | 2000[5] | 2001[5] | 2002[15] | 2003[5] | 2005[5] |
| ▲14 191 | ▲14 600 | ▼14 500 | ▬14 500 | ▼13 328 | ▼13 300 | ▼12 900 |
| 2006[5] | 2009[16] | 2010[17] | 2011[18] | 2012[19] | 2013[20] | 2014[21] |
| ▼12 700 | ▼12 190 | ▼11 848 | ▼11 784 | ▼11 559 | ▼11 276 | ▼11 023 |
| 2015[22] | 2016[23] | 2017[24] | 2018[25] | |||
| ▼10 794 | ▼10 673 | ▼10 527 | ▼10 442 |
Стара частина Судогди, розташована на лівому березі річки, зберегла історично сформовану прямокутну сітку вулиць. Забудова інших вулиць центру і прилеглих до нього мікрорайонів малоповерхова, в основному дерев'яна.
На правому березі річки розташовані нові мікрорайони Заплава, Хімік, Будівельників, Нова Фабрика, що з'явилися через розвиток найбільших підприємств міста — заводу «Червоний Хімік» і текстильної фабрики.
- ↑ Поспелов Е. М. Географические названия мира: Топонимический словарь. 2-е изд. — М. : Российские словари, Астрель, АСТ, 2002. — С. 400. — ISBN 5-1700-1389-2..
- ↑ 2011-03-17-200 Що таке «Судогда»?
- ↑ Никонов В. М. Судогда: Историко-краеведчиские очерки. Книга 1. — Владимир : Владимирский отдел Российского географического общества, 1994. — С. 19-20.
- 1 2 3 Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)
- 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Народная энциклопедия «Мой город». Судогда. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 26 червня 2014. (рос.)
- ↑ Владимирская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года
- ↑ Судогда // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Владимирская губерния. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. Процитовано 26 жовтня 2013. (рос.)
- ↑ Владимирский округ Ивановской промышленной области и его районы : (с 11 картами районов и 1 окружной). — Владимир : Изд. Орг. комис. Владокруга, 1929. — 127, [3] с. : к. ; 25 см. — Без обл. Архів оригіналу за 23 серпня 2011. (рос.)
- ↑ Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 30 листопада 2013. Процитовано 30 листопада 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
- ↑ Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 3 лютого 2012. (рос.)
- ↑ Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
- ↑ Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 21 липня 2014. Процитовано 21 липня 2014. (рос.)
- ↑ Владимирская область. Оценка численности населения на 1 января 2009-2016 годов (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013. (рос.)
- ↑ Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014. (рос.)
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015. (рос.)
- ↑ Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
- ↑ (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
- Знахуренко Н. А. Судогодського край. Історія, пейзажі, особи: фотоальбом. — Володимир : Калейдоскоп, 2013. — ISBN 978-5-88636-061-5.
- Никонов В. Н. Судогда: історико-краєзнавчі нариси. — Володимир : Володимирський відділ Російського географічного товариства, 1994. — ISBN 5-88280-062-5.
- Адміністрація міста Судогда. Офіційний сайт [Архівовано 30 березня 2022 у Wayback Machine.]
- Судогда на сайті Спілки малих міст Росії
- Запрошення в Судогда. Основні відомості про місто та районі [Архівовано 15 травня 2021 у Wayback Machine.]
- Про місто Судогде [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Екскурсія по місту [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]