Судогда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Місто
Судогда
рос. Судогда

Sudogda-zentr-1.jpg

Герб
Герб

Координати 55°57′ пн. ш. 40°52′ сх. д.H G O

Країна Росія
Регіон Володимирська область
Муніципальний район Судогодського
Міське поселення місто Судогда
Глава міста Смирнов Олександр Вікторович
Перша згадка 1552
Місто з 1778 рік | 1778 року
Площа 12 км²
Висота центру 100  м
Населення 10 673  (2016)
Конфесійний склад православні
Катойконім судогодци, судогодец
Телефонний код 49235
Поштовий індекс 601350
Код ЗКАТУ 17252501000
GeoNames 486834
Офіційний сайт sudogdagorod.ru
Судогда. Карта розташування: Росія
Судогда
Судогда
Судогда (Росія)
Судогда. Карта розташування: Володимирська область
Судогда
Судогда
Судогда (Володимирська область)

Су́догда (рос. Судогда) — місто у Владимирській області Росії, адміністративний центр Судогодського району, утворює міське поселення «Місто Судогда».

Походження назви[ред. | ред. код]

Місто отримало свою назву через розташування на річці Судогда. У свою чергу гідронім за найбільш поширеною версією має фіно-угорське походження[1]. Відповідно до неї гідронім походить від стародавнього фіно-угорського Суткеда /Судгеда («Звивиста»), що реально відображає топографію русла річки[2].

За іншою версією, гідронім походить від татарського су  — «вода» і догд — «навколо» («навкруги вода», «велика вода»)[3].

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 40 км на південний схід від Владимира, на річці Судогді (права притока Клязьми).

Історично Судогда розташовувалася на великому поштовому тракті з Владимира до Мурому.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується в 1552 році як Ямська слобода з населенням «фінського походження» (малися на увазі нащадки угро-фінського племені мурома), потім в XVII столітті як Судогодська слобода.

В 1778 році за указом Катерини II Судогда стає повітовим містом Судогодського повіту Владимирського намісництва, з 1796 року — позаштатним, в 1803 році відновлено ​​в правах повітового міста Судогодського повіту Владимирської губернії.

В 1784 році у місті було проведено перший перепис населення, згідно з яким в 50 дворах Судогди мешкало 243 людини, з них 126 чоловіків і 117 жінок. До 1788 року було розроблено генеральний план забудови міста, за яким воно було розбито на сітку прямокутних кварталів, розташованих уздовж дороги з Владимира до Мурому.

В 1806 році сильною пожежею було знищено майже всі будівлі міста, в тому числі дерев'яні церкви Миколи Чудотворця і св. мученика Міни. В 1814 році на новому місці було освячено кам'яний Катерининський собор, але друга велика пожежа, що сталася в 1838 році, знову завдала сильного збитку: собор обгорів зовні і всередині, були врятовані тільки деякі ікони. Храм було відновлено та освячено в 1891 році. У 50-х роках ХХ століття був підірваний.

В 1879 році почала роботу перша у місті прядильна фабрика, у серпні 1897 року — пляшковий завод, що став згодом найбільшим підприємством міста — заводом «Червоний хімік», що випускав склотару, а з 1960-х років — скловолокно, склотканини та склопластики.

Починаючи з 1991 року «Червоний хімік» (з липня 1996 року — ВАТ «Судогодське скловолокно»), пройшовши ряд реорганізацій, розпався на декілька автономних компаній, що виробляють склопластик і базальтову нитку.

Будівля адміністрації міста і краєзнавчого музею

.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення
1784[4]1856[5]1859[6]1870[4]1890[7]1897[8]1913[5]
243250024162499340631824100
1920[4]1923[5]1926[9]1939[10]1959[11]1970[12]1979[13]
3067350858286233749010 53512 384
1989[14]1992[5]2000[5]2001[5]2002[15]2003[5]2005[5]
14 19114 60014 50014 50013 32813 30012 900
2006[5]2009[16]2010[17]2011[18]2012[19]2013[20]2014[21]
12 70012 19011 84811 78411 55911 27611 023
2015[22]2016[23]2017[24]2018[25]
10 79410 67310 52710 442

Планування міста і визначні пам'ятки[ред. | ред. код]

Стара частина Судогди, розташована на лівому березі річки, зберегла історично сформовану прямокутну сітку вулиць. Забудова інших вулиць центру і прилеглих до нього мікрорайонів малоповерхова, в основному дерев'яна.

На правому березі річки розташовані нові мікрорайони Заплава, Хімік, Будівельників, Нова Фабрика, що з'явилися через розвиток найбільших підприємств міста — заводу «Червоний Хімік» і текстильної фабрики.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Поспелов Е. М. & nbsp;. Географические названия мира: Топонимический словарь. 2-е изд. — М. : Российские словари, Астрель, АСТ, 2002. — С. 400. — ISBN 5-1700-1389-2..
  2. 2011-03-17-200 Що таке «Судогда»?
  3. Никонов В. М. Судогда: Историко-краеведчиские очерки. Книга 1. — Владимир : Владимирский отдел Российского географического общества, 1994. — С. 19-20.
  4. а б в Предварительные итоги переписи по Владимирской губернии. Выпуск 2-й // Всесоюзная перепись населения 1926 года. (рос.)
  5. а б в г д е ж и к Народная энциклопедия «Мой город». Судогда. Архів оригіналу за 2014-06-26. Процитовано 2014-06-26.  (рос.)
  6. Владимирская губерния. Список населенных мест по сведениям 1859 года
  7. Судогда // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  8. Первая Всеобщая перепись населения Российской империи 1897 года. Владимирская губерния. Архів оригіналу за 2011-08-23. Процитовано 2013-10-26.  (рос.)
  9. Владимирский округ Ивановской промышленной области и его районы : (с 11 картами районов и 1 окружной). — Владимир : Изд. Орг. комис. Владокруга, 1929. — 127, [3] с. : к. ; 25 см. — Без обл. Архів оригіналу за 2011-08-23.  (рос.)
  10. Всесоюзная перепись населения 1939 года. Численность городского населения СССР по городским поселениям и внутригородским районам. Архів оригіналу за 2013-11-30. Процитовано 2013-11-30.  (рос.)
  11. Всесоюзний перепис населення 1959 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  12. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25.  (рос.)
  13. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю. (ru). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 2013-04-28. Процитовано 2013-09-25. 
  14. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 2011-08-22.  (рос.)
  15. Всероссийская перепись населения 2002 года. Том. 1, таблица 4. Численность населения России, федеральных округов, субъектов Российской Федерации, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - райцентров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более. Архів оригіналу за 2012-02-03.  (рос.)
  16. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, посёлкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2014-01-02. Процитовано 2014-01-02.  (рос.)
  17. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения по населённым пунктам Владимирской области. Архів оригіналу за 2014-07-21. Процитовано 2014-07-21.  (рос.)
  18. Владимирская область. Оценка численности населения на 1 января 2009-2016 годов (рос.)
  19. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям. Таблица 35. Оценка численности постоянного населения на 1 января 2012 года. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2014-05-31. 
  20. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2013 года. — М.: Федеральная служба государственной статистики Росстат, 2013. — 528 с. (Табл. 33. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, городских населённых пунктов, сельских населённых пунктов). Архів оригіналу за 2013-11-16. Процитовано 2013-11-16.  (рос.)
  21. Таблица 33. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2014 года. Архів оригіналу за 2014-08-02. Процитовано 2014-08-02.  (рос.)
  22. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2015 года. Архів оригіналу за 2015-08-06. Процитовано 2015-08-06.  (рос.)
  23. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  24. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 2017-07-31. Архів оригіналу за 2017-07-31. Процитовано 2017-07-31. 
  25. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (ru). Архів оригіналу за 2018-07-26. Процитовано 2018-07-25. 

Література[ред. | ред. код]

  • Знахуренко Н. А. & nbsp;. {{{Заголовок}}}. — Володимир : Калейдоскоп, 2013. — ISBN 978-5-88636-061-5.
  • Никонов В. Н. & nbsp;. {{{Заголовок}}}. — Володимир : Володимирський відділ Російського географічного товариства, 1994. — ISBN 5-88280-062-5.

Посилання[ред. | ред. код]