Суелла Браверман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суелла Браверман
англ. Suella Braverman
{{{ім'я}}}
Міністр внутрішніх справ Великої Британії
Нині на посаді
На посаді з 25 жовтня 2022
Монарх Чарльз III
Прем'єр-міністр Ріші Сунак
Попередник Грант Шеппс
6 вересня 2022 — 19 жовтня 2022
Монарх Єлизавета II
Чарльз III
Прем'єр-міністр Ліз Трасс
Попередник Пріті Пател
Наступник Грант Шеппс
Генеральний прокурор Англії та Уельсу
13 лютого 2020 — 6 вересня 2022
Прем'єр-міністр Борис Джонсон
Попередник Джеффрі Кокс[en]
Наступник Майкл Елліс[en]
Народилася 3 квітня 1980(1980-04-03)[1] (43 роки)
Герроу[d], Герроу, Великий Лондон
Відома як баррістер, політична діячка
Країна Велика Британія
Alma mater Queens' Colleged[1], Університет Париж I Пантеон-Сорбонна[1], Heathfield School, Pinnerd[1] і Northwood Colleged
Політична партія Консервативна партія
suellabraverman.co.uk

Commons-logo.svg

Медіафайли у Вікісховищі

Сью-Еллен Кассіана «Суелла» Браверман, дівоче прізвище Фернандес (англ. Sue-Ellen Cassiana «Suella» Braverman; нар. 3 квітня 1980(19800403)) — британська політична діячка та адвокатка. З 6 вересня до 19 жовтня та з 25 жовтня 2022 року — міністр внутрішніх справ Великої Британії. З 2020 до 2022 рік обіймала посаду генерального прокурора Англії та Уельсу. З 2015 року є членом парламенту Сполученого Королівства від виборчого округу у Гемпширі. Член Консервативної партії, очолювала Європейську дослідницьку групу (European Research Group) з 19 червня 2017 до 9 січня 2018 року.

У лютому 2020 їй було присвоєно почесний титул королівського адвоката після її призначення генеральним прокурором Англії й Уельсу та генеральним адвокатом Північної Ірландії[2]

Ранні роки та особисте життя[ред. | ред. код]

Браверман народилась у родині Крісті та Уми Фернандес індійського походження[3][4], які емігрували до Великої Британії в 1960-х роках з Кенії та Маврикія. Її мати була медсестрою і членом місцевої ради у Бренті[4], а її батько, що походив із Гоа в Південній Індії, працював у житловому кооперативі. Вона народилася в лондонському районі Героу, і виросла на Уемблі[5].

Браверман вивчала право в Квінс-коледжі, Кембридж. Під час навчання в бакалавраті вона була головою спілки студентів-консерваторів Кембриджського університету.[6] Браверман жила у Франції протягом двох років як студентка програми Erasmus, а потім як стипендіат Entente Cordiale, де вона отримала ступінь магістра з європейського та французького права в Університеті Париж I Пантеон-Сорбонна.[7]

Вийшла заміж за Раеля Бравермана в лютому 2018 року в Палаті громад Сполученого Королівства[8]. Їхня перша дитина народилася 2019 року, а друга — 2021 року[9].

Браверман є членом буддійської церкви Тріратна і щомісяця відвідує Лондонський буддійський центр.[10] Вона складала свою присягу на Дгаммападі (збірці висловлювань Будди).[11]

Її мати, Ума Фернандес, була кандидатом від Консерваторів у Тоттенемі на парламентських виборах 2001 року та на позачергових виборах в одному з лондонських округів 2003 року.

Політична кар'єра[ред. | ред. код]

Діяльність як членкині Парламенту[ред. | ред. код]

Браверман була обрана до Палати громад як депутат від виборчого округу в Гемпширі 2015 року, здобувши 56,1 % голосів і більшість у 22 262.[12] Виголосила свою першу промову 1 червня 2015 року[13]. Як депутат найбільше переймалася освітою, внутрішніми справами та правосуддям і дописувала серед іншого в такі видання як The Daily Telegraph, Independent, HuffPost.[14]

Браверман був членкинею слідчої комісії, що досліджувала: як уряд може захистити права громадян ЄС у Великій Британії.[15] Виступала за вихід Великої Британії з Європейського Союзу на референдумі щодо членства Великої Британії в ЄС у 2016 році;[16] більшість (55 %) голосів у її окрузі були за вихід з ЄС.[17]. Після парламентських виборів 2017 року Браверман було призначено помічником міністра фінансів тіньового уряду Великої Британії[18].

Під час переформатування уряду 2018 року Браверман стала заступницею голови департаменту з питань виходу з Європейського Союзу.[19]

Генеральний прокурор[ред. | ред. код]

Під час переформатування уряду 2020 року Браверман було призначено генеральним прокурором Англії та Уельсу та генеральним адвокатом Північної Ірландії, змінивши Джеффрі Кокса, якого було звільнено з уряду. Вона є другою в історії Великої Британії жінкою-генеральним прокурором і першою жінкою-генеральним прокурором від Консерваторів.[20]

2 березня 2021 року Браверман стала «членом уряду у декреті» у зв'язку з вагітністю[21], невдовзі після того, як було ухвалено відповідний закон, що ухвалити його спонукала саме ця ситуація з вагітністю Суелли Браверман. Майкл Елліс став виконувачем обов'язків генерального прокурора, доки Браверман не повернулася 11 вересня 2021 року[22] .

Міністр внутрішніх справ[ред. | ред. код]

6 вересня 2022 року призначена міністром внутрішніх справ в уряді Ліз Трасс[23]. 19 жовтня, на тлі закликів до Трасс подати у відставку з посади прем'єр-міністра через невдалу податкову реформу та падіння рейтингів Консервативної партії, подала у відставку. У листі до прем'єр-міністра вказала, що надіслала колезі по парламенту офіційний документ із особистої пошти, і вважає це несуттєвим порушенням, але своє рішення про відставку — правильним. Браверман стала другим міністром, що подав у відставку з уряду Трасс, після Квасі Квартенґа[24]. Наступного дня Трасс оголосила про відставку[25].

25 жовтня призначена міністром внутрішніх справ в уряді Ріші Сунака[26]. Згодом перевірка Міністерства внутрішніх справ виявила, що Браверман 6 разів надсилала офіційні документи зі своєї урядової адреси електронної пошти на адресу свого особистого облікового запису, кожен з яких, як стверджується, є порушенням міністерського кодексу. Сьоме порушення 19 жовтня призвело до її відставки[27][28].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Who's who — (untranslated), 1849. — ISSN 0083-937X
  2. ↑ Joshua Rozenberg (17 лютого 2020). Jury's out for the new attorney general. The Critic. Архів оригіналу за 29 квітня 2021. Процитовано 13 червня 2022. 
  3. ↑ Supplement on Suella Fernandes. Goan Voice UK. 2003–2005. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 11 лютого 2018. 
  4. ↑ а б Brogan, Benedict (14 липня 2003). Supplement on Uma Fernandes. Goan Voice UK. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 11 лютого 2018. 
  5. ↑ About Suella. Suella Braverman. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 8 квітня 2017. 
  6. ↑ Arthur, Sylvia (6 вересня 2003). The road to No 10. The Guardian (Guardian News and Media). Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 8 квітня 2017. 
  7. ↑ Fernandes, Sue-Ellen Cassiana, (Suella). Who's Who 2017. A & C Black. Процитовано 22 березня 2017. 

    - Iziren, Adeline (30 квітня 2005). What happened next?. The Guardian (Guardian News and Media). Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 8 квітня 2017. 
  8. ↑ George, David (28 лютого 2018). Passion for politics sparks MP's romance. The News (Portsmouth: JPIMedia). Архів оригіналу за 13 квітня 2018. Процитовано 12 квітня 2018. 
  9. ↑ Lemmer, Richard (29 липня 2020). Fareham MP continues to vote in Parliament as she welcomes first child. The News (Portsmouth). Архів оригіналу за 8 July 2022. Процитовано 10 грудня 2020. 

    - SuellaBraverman. I’m thrilled that our daughter arrived yesterday safe and sound. Thank you to the wonderful @uclh @NHSuk Maternity Team that supported us throughout. (Твіт) — через Твіттер.  Відсутній або пустий параметр |date= (help)
  10. ↑ Doward, Jamie (15 лютого 2020). Attorney general Suella Braverman belongs to controversial Buddhist sect. The Guardian. Архів оригіналу за 16 лютого 2020. Процитовано 15 лютого 2020. 
  11. ↑ Canton, Naomi (1 січня 2020). UK MP under fire for not taking oath on Gita. The Times of India. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 14 січня 2022. 
  12. ↑ Hawkins, Oliver (28 липня 2015). General Election 2015 (Briefing Number CBP7186). House of Commons Library. Архів оригіналу за 8 January 2020. Процитовано 22 березня 2017. 
  13. ↑ Fernandes, Suella (2 червня 2015). New MP for Fareham pledges her commitment in her maiden speech. The News (Portsmouth). Архів оригіналу за 23 березня 2017. 
  14. ↑ Articles:
  15. ↑ New Inquiry to examine how Government can protect rights of EU citizens in UK. British Future. August 2016. Архів оригіналу за 8 October 2020. Процитовано 22 березня 2017. 
  16. ↑ Braverman, Suella (23 лютого 2016). Why I will be voting to leave the EU. suellabraverman.co.uk. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 18 жовтня 2019. 
  17. ↑ Brexit: Fareham result and reaction. The News (Portsmouth). June 2016. Архів оригіналу за 17 червня 2018. Процитовано 22 березня 2017. 
  18. ↑ Parliamentary Private Secretaries: full list. ConservativeHome. 28 червня 2017. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 31 липня 2017. 
  19. ↑ Suella Fernandes MP. UK Government. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 9 січня 2018. 
  20. ↑ New Attorney General appointed. UK Government (press release). 13 лютого 2020. Архів оригіналу за 8 February 2021. Процитовано 9 вересня 2020. 

    - Andrew Woodcock (13 лютого 2020). Suella Braverman: Boris Johnson appoints attorney general days after she attacked 'unaccountable' judges. The Independent. Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 9 вересня 2020. 
  21. ↑ Ministerial appointments: 2 March 2021. HM Government. Архів оригіналу за 2 March 2021. Процитовано 2 березня 2021. 
  22. ↑ SuellaBraverman (11 вересня 2021). Delighted to be re-appointed Attorney General after maternity leave (Твіт). Процитовано 11 вересня 2021 — через Твіттер. 
  23. ↑ Трасс призначила ключових міністрів свого уряду: Воллес лишився міністром оборони. Європейська правда (українською). 6 вересня 2022. Процитовано 31 жовтня 2022. 
  24. ↑ Глава МВС Британії пішла у відставку та натякнула, що те саме варто зробити Трасс. Європейська правда (українською). 19 жовтня 2022. Процитовано 1 листопада 2022. 
  25. ↑ Прем'єрка Великобританії Ліз Трасс подала у відставку. Deutsche Welle (українською). 20 жовтня 2022. Процитовано 1 листопада 2022. 
  26. ↑ Новопризначений премʼєр Великої Британії залишив на посадах міністра оборони Воллеса та голову МЗС Клеверлі. Бабель (українською). 25 жовтня 2022. Процитовано 1 листопада 2022. 
  27. ↑ Британський міністр шість разів використала особисту електронну пошту для офіційних документів. УНН (українською). 31 жовтня 2022. Процитовано 1 листопада 2022. 
  28. ↑ Suella Braverman email: four questions left unanswered. The Guardian (англійською). 31 жовтня 2022. Процитовано 1 листопада 2022. 
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суелла_Браверман&oldid=37491302