Суйкінкуцу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суйкінкуцу
Суйкінкуцу в розрізі та запис звуку
Суйкінкуцу в розрізі та запис звуку

Суйкінкуцу (яп. 水琴窟, буквально «печера водного кото»[1]) — японське садове музичне пристосування, що складається з перевернутого, заритого в землі глечика, над яким розташовується калюжка води. Краплі води поступово проникають у глечик через отвори в денці та видають приємні булькаючі звуки, що формують нескладні мелодії. Звуки суйкінкуцу можна порівняти зі дзвіночком або японською цитрою кото. Часто суйкінкуцу обладнають біля японського рукомийника чьоцубаци[en] для миття рук перед чайною церемонією.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Суйкінкуцу з бамбуковими трубками для слухання звуку, Ise

Спочатку інструмент носив назву тосуймон (яп. 洞水門) та не використовувався в японських садах. Розповідають, що одного разу для дренажу саду був використаний глечик з отвором, і садівники, здивувавшись витонченому звуку, стали обладнувати сади такими конструкціями. Популярність сайкінкуцу зросла в період Едо (16031867), коли були впроваджені рукомийники чьоцубаци[en]. Винахідником суйкінкуцу вважають майстра чайних церемоній Кодорі Енсю.

До XX століття про мистецтво забули і до 1959 року в Японії змогли знайти лише два суйкінкуцу. У 1982 році в газеті «Асахі Сімбун» було докладно описано про суйкінкуцу, а в 1985 році центральний телеканал NHK організував серію передач і суйкінкуцу знову популяризувався.

Конструкція[ред. | ред. код]

Традиційна[ред. | ред. код]

Усі компоненти суйкінкуцу повинні бути налаштовані з високою точністю та виконані гранично акуратно для отримання хороших акустичних характеристик. Історично використовували глечики для зберігання рису або води, керамічні глазуровані або неглазуровані. Пізніше стали використовувати металеві глечики, особливо в комерційних суйкінкуцу, а більш грубі керамічні глечики вважаються найкращими. Висота глека — від 30 см до 1 м Шийка має діаметр близько 2 см. Суйкінкуцу дзвенить подібно дзвіночку, але якщо глечик з тріщиною, звук різко втрачає якість.

Модернізовані варіанти[ред. | ред. код]

Подвійний суйкінкуцу у фортеці Івасаки, Ниссин, Аїті

У пізній час з'явилося чимало удосконалень суйкінкуцу.

  • Сучасні суйкінкуцу не обов'язково встановлюють біля рукомийника.
  • Суйкінкуцу будують на безперервному потоці води.
  • Останнім часом виготовляють суйкінкуцу з металевими глечиками.
  • Пристрої, подібні суйкінкуцу, встановлюють у парках як частина скульптурних композицій.
  • Суйкінкуцу будують всередині житлових приміщень.
  • У ресторанах або магазинах комерційні суйкінкуцу покращуються системою електронного підсилення звуку і відтворення через гучномовці.
  • Додають труби для переносу звуку.

Філософія[ред. | ред. код]

Важливою ідеєю суйкінкуцу є те, що інструмент прихований і звуки виникають з-під землі. Це вражає гостей, які приходять мити руки. Церемонія миття рук перетворилася на гру на прихованому музичному інструменті. Звук капаючої води заспокоює і приносить насолоду.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jiji Gahō Sha (2006). Asia-Pacific Perspectives, Japan Plus 4. Incorporated. с. 50. ISSN 2167-1699. (англ.)
  2. Sally,, Macarthur,; Irene,, Lochhead, Judith; Robin,, Shaw, Jennifer. Music's immanent future : the deleuzian turn in music studies. Farnham, Surrey, UK, England. с. 211–213. ISBN 9781472460219. OCLC 916684939. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]