Сукабумі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Сукабумі
інд. Sukabumi
Герб
Герб

Координати 6°55′11″ пд. ш. 106°55′38″ сх. д. / 6.91972° пд. ш. 106.92722° сх. д. / -6.91972; 106.92722Координати: 6°55′11″ пд. ш. 106°55′38″ сх. д. / 6.91972° пд. ш. 106.92722° сх. д. / -6.91972; 106.92722

Країна Індонезія
Регіон Ява
Район Західна Ява
Внутрішній поділ 7 районів
Мер Муслік Абдушукур
Рік заснування 1815 (199 років)
Тип клімату екваторіальний
Населення 356 085  (2011)
Густота населення 7418 осіб/км²
Національний склад сунданці, яванці, китайці
Конфесійний склад мусульмани-суніти
Часовий пояс UTC+7
Телефонний код +62 266
Поштові індекси від 43111 до 43145
Автомобільний код F, далі цифри
Офіційний сайт http://www.sukabumikota.go.id
Сукабумі (Індонезія)
Сукабумі
Сукабумі
Центральна вулиця Сукабумі

Сукабу́мі (інд. Sukabumi) — місто в Індонезії, на острові Ява, в провінції Західна Ява. Територія міста виділена у самостійну адміністративну одиницю — муніципалітет (ко́та). Населення станом на кінець 2011 року становить понад 356 тисяч осіб, площа — 48 км².

Розташоване у гористій місцевості біля підніжжя вулкану Геде в південно-західній частині провінції за 120 кілометрів на південь від столиці країни Джакарти. Основне населення — сунданці, переважне віросповідання городян — іслам сунітського напряму.

Засноване у 1815 році в період британської окупації Нідерландської Ост-Індії, офіційний статус міста отримало у 1914 році. В період японської окупації під час Другої світової війни в місті знаходився великий концентраційний табір для військовополонених союзників. Під час війни Індонезії за незалежність в місті та його околицях відбувалися серйозні зіткнення збройних сил Республіки з британськими і нідерландськими військами.

Гірськокліматичний курорт. Міська поліцейська академія є найстарішим, найбільш великим і багатопрофільним поліцейським учбовим закладом Індонезії. Наявна низка промислових підприємств провінційного значення.

Зміст

Історія[ред.ред. код]

Доколоніальний період[ред.ред. код]

Час утворення перших населених пунктів на місці Сукабумі не встановлений, але відомо, що до кінця першого тисячоліття нашої ери на цій території здійснювалась організована господарська діяльність. Саме тут була виявлена найбільш давня пам'ятка яванської мови, яка у наукових колах отримала назву «сукабумський надпис»: в тексті, вирізьбленому на кам'яні плиті і датованому 25 березня 804 року, описується будівництво іригаційних споруд. В цей період територія міста належала до володінь королівства Сунда (інд. Kerajaan Sunda)[1][2].

В кінці XVI століття ця місцевість була захоплена султанатом Бантам, яке підкорило королівство Сунда, проте вже у 1620-ті роки спроби оволодіти нею послідували одночасно з боку східного сусіда Бантама султанату Матарам і Нідерландської Ост-Індійської компанії (НОІК), що заснувала до цього часу у декількох десятках кілометрів на північ від майбутнього Сукабумі свій яванський форпост — Батавію. Після низки військових зіткнень між бантамцями, матарамцями і голландцями вона опинилась у складі території буферної зони, створеної між володіннями НОІК і Матарамом[3].

Колоніальний період[ред.ред. код]

У 1677 році, після того, як голландці змусили Матарам підписати серію нерівноправних угод, територія Сукабумі опинилась під контролем НОІК[4]. До цього часу тут існувало декілька сунданських поселень сільського типу, найбільшим з яких був Чіколе (в теперішній час цю назву зберігає один з районів міста)[5].

Весільна процесія біля міської мечеті Сукбумі. Фото 1912 року

Спершу місцевість не становила істотного господарського інтересу для колонізаторів. Однак після завезення на Яву голландцями в кінці XVII століття кави, вона стала одним з перших районів насаджень цієї культури: розбиті тут кавові плантації почали давати врожай на початку 1710-х років[6]. Протягом наступних десятиліть поселення, яке тут знаходилось, поступово збільшувалось, однак місцевість в основному залишалася зайнятою сільськогосподарськими угіддями. У 1786 році голландська влада проклала сюди дорогу, що з'єднала Чіколе з Батавією та іншими населеними пунктами Західної Яви — Богором і Бандунгом[7].

В самому кінці XVIII століття місцевість, як і вся територія Нідерландської Ост-Індії, пережила поетапний процес переходу під управління від НОІК до безпосередньо Нідерландів. У 1796 році управління збанкрутілою компанією було передано урядовому комітету з остіндських справ, у 1798 році нідерландська держава прийняла на себе всі борги і зобов'язання НОІК, і, одночасно, права щодо її володінь. Якихось істотних адміністративних перетворень за цим не послідувало — генерал-губернатор, зберігаючи колишню систему управління, почав представляти не Ост-Індську компанію, остаточно ліквідовану в 1800 році, а безпосередньо нідерландський уряд. Водночас, оскільки в цей період Нідерланди були підпорядковані наполеонівській Франції, черговий генерал-губернатор, Герман Віллем Дендельс, який прибув на Яву у 1808 році, отримав це призначення від Людовика I Бонапарта і, відповідно, проводив курс на забезпечення саме французьких інтересів[8].

У 1811 році ця територія, як і вся Ява, опинилася під окупацією британців, які висадилися на острові і придушили франко-нідерландські сили[9]. Саме до періоду британського контролю відноситься створення тут населеного пункту з його сучасною назвою[10]. У 1813 році землі, на яких розташоване теперішнє місто, були придбані нідерландським лікарем і плантатором Андрієсом де Вілде (нід. Andries de Wilde), який зайнявся облаштування місцевості. 5 січня 1815 року де Вілде офіційно об'єднав місцеві селища Чікола і Парунг-Сеах в єдине поселення, яке, за дозволом британської адміністрації, отримало назву «Сукабумі» — похідну від сунданського «suka bumen», буквально «земля, що подобається», «приємна земля»[11][12].

Груповий портрет викладачів і випускників поліцейської академії. Фото 1930 року

Нове поселення зберегло свою назву після повернення колонії під контроль Нідерландів у 1816 році. В наступні десятиліття воно доволі швидко збільшувалось за рахунок тубільного і європейського населення: голландців приваблювали не тільки можливості комерційної діяльності в районі активного плантаційного господарства (1849-х роках, окрім кави, в цьому районі почали активну культивацію чаю), але й місцевий відносно прохолодний клімат, якій вигідно відрізняв Сукабумі від сусідньої Батавії. Багато чиновників колоніальної адміністрації і великі банкіри будували тут літні резиденції[13].

У 1870 році Сукабумі отримало статус низової адміністративно-територіальної одиниці в рамках системи управління колонією. Формальним керівником місцевості вважався представник місцевої феодальної знаті, діяльність якого повністю контролювалась прикомандированим до нього нідерландським чиновником — «асистент-резидентом» (нід. assistent-resident). 1 квітня 1914 року Сукабумі був наданий статус міського муніципалітету (нід. gemente) — саме ця дата відзначається в теперішній час в Сукабумі як день заснування міста[14][15].

У 1926 році Сукабумі очолив нідерландський колоніальний чиновник у званні бургомістра — це підкреслювало економічну і адміністративну значимість міста, а також істотну чисельність місцевої голландської общини, — близько 1,5 тисячі осіб з 24-тисячного населення міста (ще близько 3 тисяч становили етнічні китайці, решта були місцевими жителями, в основному сунданцями)[16]. В цей час тут існувала досить розвинена за мірками Нідерландської Ост-Індії міська інфраструктура, що включала різноманітні адміністративні будівлі, окремі школи для голландців і тубільців, лікарню, системи електропостачання і телефонного зв'язку. У 1925 році в місті була створена поліцейська академія, яка стала найбільш великим і багатопрофільним навчальним закладом такого роду у всій колонії[17]. У 1926 році тут був побудований залізничний вокзал, у 1927 році зведена католицька церква Святого Йосипа, пізніше вона стала кафедральним собором місцевої римсько-католицької єпархії[12][18][19].

У 1920-ті роки, у міру становлення національно-визвольного руху, в місті створювались осередки різних політичних партій і громадських організацій. Водночас, оскільки в Сукабумі була наявна велика в'язниця і численні поліцейські сили, сюди нерідко висилалися або переводилися для відбування ув'язнення багато антиколоніальних активістів. Так, у 1942 році, безпосередньо перед японським вторгненням, в місто під нагляд поліції був направлений Мохаммад Хатта, майбутній віце-президент Республіки Індонезії[20].

Період Японської окупації[ред.ред. код]

В березні 1942 року Сукабумі був зайнятий збройними силами Японії, які вдерлись у Нідерландську Ост-Індію. Місто, як і більша частина території Яви, було включене до зони окупації 16-ї японської армії[21][22].

В перші тижні окупації японцями в Сукабумі був створений найбільший на Яві концентраційний табір військовополонених[21]. В числі тисяч солдатів і офіцерів союзницьких військ тут, зокрема, утримувався південноафриканський письменник і громадський діяч Лоренс ван дер Пост[23]. Пізніше, після облаштування концентраційних таборів в інших районах Яви, значна частина військовополонених була звідси переведена[24].

В рамках впроваджуваного японцями курсу на стимулювання націоналістичних, антиголландських настроїв серед індонезійського населення місцеві жителі були широко допущенні до обіймання різних адміністративних посад. В місті був розміщений один з центрів підготовки створюваного окупаційною адміністрацією індонезійського військового ополчення ПЕТА (інд. PETA, Pembela Tanah Air — «Захисники батьківщини»)[25].

Окупація міста завершилась 21 серпня 1945 року, коли японський гарнізоном був роззброєний силами місцевого індонезійського ополчення, основу якого складали частини ПЕТА, що вийшли з-під японського контролю[26].

В складі незалежної Індонезії[ред.ред. код]

Голландські солдати в зайнятому Сукабумі, які виявили портрет Сталіна в офісі місцевого осередку молодіжної просоціалістичної організації. Фото 1947 року

Після проголошення 17 серпня 1945 року незалежної Республіки Індонезії Сукабумі опинився на території нової держави. В серпні-жовтні 1945 року в місті були частково сформовані органи влади, підзвітні уряду Сукарно, почали створюватися територіальні підрозділи національних збройних сил і поліції. В грудні 1945 — березні 1946 року відбулася серія зіткнень між частинами індонезійських збройних сил, що базувалися в Сукабумі, і британськими військами, які висадилися на Яві для роззброєння японців, а також звільнення і вивезення союзницьких військовополонених: зокрема, індонезійці здійснили декілька нападів на британські автомобільні конвої[27]. Пізніше в районі міста почалися бойові дії між індонезійцями і голландцями, які намагалися відновити контроль над колишньою колонією. 21 липня 1947 року Субакумі був зайнятий нідерландськими військами[28].

В лютому 1948 року місто було включене у склад квазінезалежної держави Західна Ява (інд. Negara Jawa Barat), перейменованої у квітні того ж року на Державу Пасундан (інд. Negara Pasundan), яка була створена за ініціативи Нідерландів у розрахунку перетворити свої колишні колоніальні володіння в Ост-Індії на незалежне федеративне утворення[29]. В грудні 1949 року Парсудан увійшов до складу Сполучених Штатів Індонезії (СШІ), інд. Republik Indonesia Serikat (RIS), утворених за результатами Гаазької конференції круглого столу[30].

У лютому 1950 року Сукабумі в результаті поразки Пасундану у швидкоплинному конфлікті з Республікою Індонезією, що також входила до складу СШІ, місто було включене до складу останньої. Це було офіційно оформлене у серпні 1950 року з проголошенням Індонезії унітарною державою[31][32].

У 1050 році Сукабумі був наданий адміністративний статус «маленького міста» (інд. Kota Kecil) в складі провінції Західна Ява, у 1957 році — статус «середнього самоврядованого міста» (інд. Kota Praja). У 1965 році був місто отримало статус міського муніципалітету, який, за деяких змін назви даної адміністративної одиниці, зберігається до теперішнього часу[12].

Фізико-географічна характеристика[ред.ред. код]

Сукабумі на карті провінції Західна Ява. Територія муніципалітету виділена червоним

Географічне розташування[ред.ред. код]

Географічні координати Сукабумі — 6°55′11″ пд. ш. 106°55′38″ сх. д. / 6.91972° пд. ш. 106.92722° сх. д. / -6.91972; 106.92722

Місто знаходиться в західній частині острова Ява, в південно-західній провінції Західна Ява приблизну у 120 км на південь від столиці країни Джакарти і у 95 км на захід від Бандунга, адміністративного центру провінції[33]. Займає площу 48,00231 км². Має неправильну форму «чобота», «носок» якого направлений на захід, а інша частина — на північ. Максимальна протяжність з півночі на південь близько 7,5 км, з заходу на схід — близько 6 км[34]. Територія міста зі сіх сторін оточена територією однойменного округу (кабупа́тена)[35][36].

Рельєф, геологічні особливості, природні умови[ред.ред. код]

Розташоване на плоскогір'ї у підніжжя стратовулкану Геде, вершини якого знаходяться приблизно у 6-8 км на північ від міста. На відстані близько 35 км на захід знаходиться інший великий вулкан — Салак[33].

Місцевість в місті переважно відносно рівна з поступовим підвищенням з півдня на північ. Середня висота місцевості над рівнем моря в межах міста становить 584 метри. В геологічній структурі ґрунтів переважають вулканічні осадові породи[33].

Місто належить до сейсмічно активної зони, на його території періодично фіксуються підземні поштовхи. Останній (на січень 2013 року) серйозний землетрус — магнітудою 5,5 за шкалою Ріхтера відбувся тут 10 листопада 2012 року (епіцентр знаходився біля узбережжя Яви в 85 км на північний захід від міста)[37][38].

В міських межах течуть 29 невеликих річок, які відносяться до басейну Індійського океану. Найбільшими з них є Чіпеланг (Cipelang), Чімандірі (Cimandiri), Чіпанега (Cipanegah), Тіпар (Tipar), Чісуда (Cisuda)[39][40]. Історично дебіт місцевих річок схильний до істотних сезонних коливань, що традиційно обумовлювало часті розливи і повені. Однак комплекс гідротехнічних заходів, вжитий у 2000-ні роки міською владою, дозволив значно понизити ризик повеней — станом на кінець 2012 року до них схильні тільки три місцеві річки[41].

Місцевість, що оточує місто, в значному ступені вкрита лісами, однак в самому Сукабумі площа деревних насаджень досить мала. При цьому понад 45% міської території займають поля[42].

Клімат[ред.ред. код]

Клімат екваторіальний, вологий: середньорічний показник відносної вологості становить близько 85%. Середньорічний показник кількості атмосферних опадів в різних районах міста, за даними на 2011 рік, коливається від 1969 до 2291 мм. Найбільшої інтенсивності дощі досягають у березні і листопаді, найбільш посушливі місяці — серпень і вересень[43].

При цьому клімат Сукабумі значно прохолодніший, ніж в середньому на острові Ява: середньорічний температурний максимум становить менше +26 °C, в той час як, наприклад, в Джакарті цей показник перевищує +32 °C[44]. Різниця між максимальними і мінімальними добовими температурами за індонезійськими мірками досить значна — близько 10 °C[45].

Клімат Сукабумі
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Абсолютний максимум, °C 33 36 34 32 37 38 36 34 37 35 36 32 38
Середній максимум, °C 25 25 26 26 26 26 26 26 27 27 26 25 26
Середня температура, °C 22 22 22 22 22 22 22 22 22 23 22 22 22
Середній мінімум, °C 18 18 18 18 18 18 17 17 17 18 18 18 18
Абсолютний мінімум, °C 11 9 9 10 10 13 7 3 13 10 11 10 3
Норма опадів, мм 180 152 299 172 249 94 79 9 6 138 323 267 1969
Джерело: [45]
Кількість дощовитих днів (2011 рік)[46]
Період Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Рік
Кількість 18 16 28 21 19 6 9 2 2 12 27 21 181

Екологічне становище[ред.ред. код]

Екологічне становище в Сукабумі загалом є цілком сприятливим, передусім, через відсутність у місті та його околицях великих промислових підприємств. Разом з тим, невпорядковані викиди великої кількості побутових відходів — насамперед, в районах проживання найбіднішої частини міського населення — серйозно позначаються на чистоті річних і ґрунтових вод. Щонайменше у трьох міських ріках у воді виявлена присутність хвороботворних організмів — зокрема, кишкової палички — на рівні, що значно перевищує допустиму норму[47]. Лише 37,9% джерел питної води в місті маються низький рівень зараження, 40,7% мають середній ризик, 17,7% — високий ризик і 3,7% — дуже високий ризик забруднення[48]. Для покращення ситуації в кінці 2010 років місцева влада розгорнула програму будівництва мережі сучасних сміттєсховищ, очисних споруд і потужностей з переробки сміття[49][50].

Населення[ред.ред. код]

Чисельність, динаміка росту, вікова і гендерна структура[ред.ред. код]

За даними на кінець 2011 року, чисельність населення Сукабумі становить 356 085 осіб. Відповідно, середня густота міського населення становить понад 7 418 осіб на км². Найщільніше заселений центральний район Чітаманг — 13 865 осіб на км, найменш щільно — південно-західний район Лембурсіту, де цей показник становить 4 413 осіб на км²[51].

Темпи росту міського населення на початку XXI століття були вельми високими, що в цілому вкладається в рамки загальних демографічних і урбанізаційних процесів, що відбуваються у даний період в Західній Яві. Так, в період з 2002 року, коли в Сукабумі мешкало 269 142 осіб, по 2011 рік кількість городян зросла більш ніж на 32%. Річні темпи росту населення у порівнянні 2011 і 2010 років склали понад 10%, причому більша частина цього зростання була забезпечена не за рахунок природного приросту, а за рахунок імміграційних потоків[35][52]. Настільки високі темпи росту населення значно перевищують демографічні розрахунки місцевої влади — за планом демографічного розвитку, складеному 2008 року, кількість жителів міста у 2011 році мала скласти лише 296 572 осіб[34].

Співвідношення статей серед населення Сукабумі становить 1,02 на користь чоловіків (на 2011 рік в місті проживало 180 696 чоловіків і 175 389 жінок, відповідно 50,75% і 49,25%) — подібний показник є типовим для Індонезії і Західної Яви зокрема. Для вікового складу характерна висока частка молоді, що також типово для Індонезії і загалом для більшості країн, що розвиваються: більше половини городян молодше 30 років[52]. У 2011 році в місті було зареєстровано 100 131 сімей, середня чисельність сім'ї становить 3,56 особи (проти, відповідно, 75 703 і 3,8 у 2010 році[53].

Вікова і гендерна структура населення Сукабумі[52]
Вікова група Частка в складі населення (%) Абсолютна кількість Кількість чоловіків Кількість жінок
до 5 років 6,15 21 905 11 323 10 582
5 — 9 років 9,45 33 653 17 385 16 268
10 — 14 років 9,03 32 152 16 560 15 592
15 — 19 років 8,59 30 578 15 614 14 964
20 — 24 роки 8,89 31 548 15 816 15 732
25 — 29 років 9,79 34 850 17 852 16 998
30 — 34 роки 9,35 33 307 17 098 16 209
35 — 39 років 7,89 28 086 14 385 13 701
40 — 44 роки 7,29 25 949 13 202 12 747
45 — 49 років 6,13 21 823 11 041 10 782
50 — 54 роки 5,17 18 413 9442 8971
55 — 59 років 4,02 14 332 7336 6996
старше 60 років 8,28 29 489 13 642 15 847

Етнічний і конфесійний склад, мови[ред.ред. код]

Більша частина жителів міста — сунданці, проживає також значна кількість яванців і осіб змішаного сундансько-яванського походження. Наявна відносно велика китайська громада[54]. Практично все доросле населення вільно володіє державною мовою країни — індонезійською, якою повсюдно користується у сферах управління, освіти, діловодства, у місцевих ЗМІ. З цієї причини сунданська мова, яка традиційно активно використовувалася на побутовому рівні, поступово витісняється зі вжитку, особливо у молодіжному середовищі. З урахуванням даної тенденції, міська влада, з метою збереження етнокультурної і мовної спадщини, пропагує вивчення сунданської і відкриває відповідні курси і центри[55].

Абсолютна більшість городян — понад 95% — мусульмани-суніти. Є також християнські — католицька і протестантська — громади і незначна кількість адептів інших релігій. У 1948–1961 роках місто було центром однойменної єпархії римсько-католицької церкви, потім кафедра була перенесена в Богор. В теперішній час міська парафія належить до богорської єпархії. В місті є 386 мечетей і 826 молитовень, розташованих у різних громадських місцях, а також 19 християнських церков і 2 буддистських храми[56][57].

Соборна мечеть Сукабумі
Конфесійний склад населення Сукабумі (на 2011 рік)[56]
Релігія Кількість віруючих Частка в міському населенні (%)
Мусульмани 340 571 95,64
Християни-католики 7874 2,21
Християни-протестанти 3859 1,08
Індуїсти 3673 1,03
Буддисти 86 0,02
Інші 22 менше 0,01

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

Статус і адміністративний поділ[ред.ред. код]

Мапа Сукабумі з вказанням районів міста

Територія міста виділена в окрему адміністративну одиницю — муніципалітет (ко́та), що за статусом є рівною округу. Муніципалітет Сукабумі поділений на сім районів (кечама́танів), які, в свою чергу, поділяються на 33 адміністративні одиниці нижчого рівня — поселення (де́си). Сучасний адміністративний поділ затверджений у 2011 році — до цього місто поділялось на 5 районів, кількість поселень була такою самою[58].

Райони Сукабумі[59][60]
Назва району українською мовою Назва району індонезійською мовою Населення Площа (км²) Кількість поселень
Барос Baros 36 301 6,11 4
Лембурсіту Lembursitu 39 265 8,89 5
Чібеуреум Cibeureum 42 381 8,77 4
Чітаміанг Citamiang 55 973 4,04 5
Варудойонг Warudoyong 63 554 7,59 5
Гунунг-Пуюх Gunung Puyuh 50 439 5,49 4
Чіколе Cikole 68 172 7,08 6

Міська влада[ред.ред. код]

Будівля міської адміністрації Сукабумі

Місто очолює мер, який так само, як мери інших індонезійських міст, згідно з Законом Республіки Індонезії № 32 від 2004 року, обирається мешканцями міста через прямі вибори, які проводяться один раз на 5 років (раніше директивно призначався провінційною адміністрацією)[61]. Одночасно з мером обирається його заступник — віце-мер. В ході перших в історії Сукабумі виборів мера і віце-мера, що відбулись 7 березня 2008 року, на першу посаду був обраний Муслік Абдушукур (інд. Muslikh Abdusyukur), на другу — Мульйоно (Mulyono). Обидва приступили до виконання посадових обов'язків 13 травня 2008 року, повноваження обох доходять кінця 13 травня 2013 року[62].

24 лютого 2013 року відбулись чергові вибори мера і віце-мера Сукабумі, перемогу на яких здобули Мохамад Мураз (інд. Mohamad Muraz) і Ахмад Фахмі (інд. Achmad Fahmi), отримавши 35,11% голосів місцевих виборців (відрив від найближчих суперників становив лише 0,4% — 68 голосів). Нові міські керівники мають приступити до виконання своїх обов'язків 13 травня 2013 року[63].

Законодавчу владу в місті здійснює Міська рада народних представників у складі 30 депутатів, яка також обирається мешканцями шляхом прямих виборів і має п'ятирічні повноваження. Спікером ради, сформованої за результатами виборів, що відбулись 9 квітня 2009 року, є Аеп Сепурахман (інд. Aep Saepurahman). В складі ради — фракції шести політичних партій. Депутатами сформовано три комітети — з питань управління, з питань економіки, фінансів і регіонального розвитку і з соціальних питань[64][65].

Партійний склад Міської ради народних представників Сукабумі[65]
Назва партії українською мовою Назва партії індонезійською мовою Кількість представників
Демократична партія Partai Demokrat 10
Партія справедливості і добробуту Partai Keadilan Sejahtera 5
Партія «Голка́р» Partai Golkar 5
Демократична партія боротьби Індонезії Partai Demokrasi Indonesia Perjuangan 4
Партія єдності і розвитку Partai Persatuan Pembangunan 3
Партія національного мандата Partai Amanat Nasional 3
Герб Сукабумі

Герб міста[ред.ред. код]

Герб Сукабумі в сучасному вигляді був затверджений у 1993 році. Згідно з офіційним сайтом адміністрації міста, зображений на гербі національний сунданський кинджал куджа́нг символізує хоробрість, п'ятикутна зірка — п'ять принципів Панча Сила, державної ідеології Республіки Індонезії, гілки чаю і рису — мир і спокій. Червоно-біла стрічка має кольори державного прапора Республіки Індонезії. Зелене тло щита символізує родючість і процвітання. На стрічці під щитом надпис великими літерами сунданською мовою «REUGREUG PAGEUH REPEH RAPIH» — «сильний, міцний, безпечний, спокійний»[66].

Економіка[ред.ред. код]

Загальний стан, основні показники[ред.ред. код]

Сукабумі має істотне економічне значення в рамках провінції Західна Ява. Місто відрізняється розвиненою — за індонезійськими мірками — сферою послуг, високою активністю торгового сектора. Тут розташовані декілька великих підприємств хімічної і харчової промисловості. Крім того, значна частина міської території перебуває в інтенсивному сільськогосподарському використанні[34].

У 2010 році об'єм місцевого валового регіонального продукту становив понад 5,92 трлн індонезійських рупій (понад 645,683 млн дол. США за середнім річним курсом) при річних темпах росту у 6,11%, що практично дорівнює загальнонаціональному показнику і дещо перевищує показник Західної Яви. У 2000-ті роки темпи росту коливались в межах 5 — 6,5%, що приблизно співпадало з загальнонаціональними показниками. Найбільш значну частку в об'ємі ВРП — понад 44% — забезпечує сектор торгівлі[67]. У 2011 році в місті було зареєстровано 4845 безробітних, в тому числі 2370 чоловіків і 2475 жінок[68].

Темпи росту валового регіонального продукту Сукабумі[34][67]
Рік 2003 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
Ріст (%) 5,39 5,77 5,95 6,23 6,51 6,11 6,14 6,12 6,11
Структура економіки Сукабумі[69]
Галузь економіки Частка у ВРП міста(%)
Торгівля 44,27
Транспорт і зв'язок 15,58
Сфера послуг 13,91
Фінансовий сектор 8,02
Промисловість 5,45
Будівництво 4,98
Сільське господарство 3,95
Готельний і ресторанний бізнес 2,55
Енергетика, водо- і газопостачання 1,27

Промисловість[ред.ред. код]

Промисловість на 2011 рік забезпечує лише 5,45% міського ВРП, хоча частка цього сектора в останні роки поступово збільшується[34]. В місті зареєстровано 5 промислових підприємств, що класифікується за місцевими стандартами як великі (тобто такі, що мають понад 100 співробітників), 16 промислових підприємств, що класифікуються як середні (від 20 до 100 співробітників) і 2190 дрібних підприємств (менше 20 співробітників). До останніх належать також кустарні й надомні виробники, продукція яких класифікується як промислова. Загальне число зайнятих у промисловій сфері становить 13 088 осіб, з яких на великих і середніх підприємствах зайняті 3337 осіб. Найбільш значимою галуззю є текстильна промисловість[70].

Велика частина промислової продукції, що виробляється в Сукабумі, реалізується в межах провінції Західна Ява. В інші регіони постачаються місцеві вироби з пальмового волокна, корпуси колонок для аудіотехніки і декоративні дерев'яні коробочки для наручних годинників (останні також експортуються за кордон, зокрема, в Сингапур, Малайзію і Саудівську Аравію)[34].

Дані великих і середніх промислових підприємств Сукабумі[71]
Галузь Кількість підприємство Кількість зайнятих
Харчова промисловість і тютюнова промисловість 7 254
Текстильна промисловість 3 2216
Деревообробка 5 240
Виробництво металевих виробів 5 487
Інше 1 140
Всього 21 3337

Сільське господарство[ред.ред. код]

Заливне рисове поле у міських межах Сукабумі

Сільське господарство традиційно відігравало значну роль в розвитку Сукабумі, проте до початку XXI століття його частка в економіці міста істотно скоротилася — до 4,21% ВРП, і цей показника надалі знижується. Частка городян, зайнятих у цій галузі, також є достатньо невеликою — 1624 особи, з яких 1495 зайняті у рільництві і садівництві, 95 — у тваринництві і 34 — у риболовлі і рибництві[34]. Разом з тим, площа міських земель, які перебувають у сільськогосподарському використанні, хоч і скорочується, але залишається досить значною: у 2011 році вона досягала 21,63 км² тобто понад 45% всієї території Сукабумі, причому більшу частину цих земель — 17,51 км² — складали заливні поля[42].

Основними землеробськими культурами є рис (врожай 2011 року становив 27 652 тони), маніок (2 435 тон) і кукурудза (365 тон). Вирощуються також різні овочі (пекінська капуста, водний шпинат), фрукти (банани, папая), лікарські, ароматичні і декоративні рослини (тубероза, орхідеї)[72].

На міській території також практикується тваринництво. Основна місцева свійська худоба — вівці, їх поголів'я у 2011 році склало 5026 голів. Розводяться також корови (853 голови), кози (125 голів), буйволи (84 голови), коні (41 голова)[73].

Торгівля і фінанси[ред.ред. код]

Торговий район в центрі Сукабумі

Сфера торгівлі, яка забезпечує понад 44% ВРП, є найбільш значимим сектором міської економіки. Загальний об'єм торгових операцій у 2011 році становив понад 2,62 трлн рупій (близько 286 млн дол. США за середньорічним курсом). В місті нараховується 5675 офіційно зареєстрованих торгових підприємств, 176 з яких класифікувались як великі (мали річний обіг на суму понад 500 млн рупій), 597 — як середні (обіг від 50 до 500 млн рупій) і 4902 — як дрібні (обіг менше 50 млн рупій). Протягом 2011 року було зареєстровано 305 нових торгових підприємств — 17 великих, 58 середніх і 230 дрібних[74][75]. В сфері роздрібної торгівлі діють 6 супермаркетів, 8 ринків і 879 магазинів сучасного типу[76]. При цьому кількість городян, зайнятих у торговому секторі, відносно невелика — 6111 осіб[34].

В місті, станом на 2011 рік, діють 19 банківських установ, з них 3 є відділеннями державних банків, 10 — відділеннями приватних банків, які діють у загальнонаціональному масштабі, 1 — банком регіонального розвитку (особлива форма державно-приватного кредитного закладу) і 5 — ісламськими банківськими установами. Сукупний об'єм коштів, розміщених на рахунках в цих банках, становив у 2011 році близько 4,379 трлн рупій (близько 477,541 млн дол. США за середньорічним курсом), що більш ніж на 34% перевищує показник 2010 року[77].

Туризм і готельно-ресторанний бізнес[ред.ред. код]

Завдяки відносно прохолодному і здоровому клімату, Сукабумі з колоніальних часів має репутацію гірськокліматичного курорту. Крім того, значною популярністю серед туристів користуються природні пам'ятки і геотермальні джерела, які знаходяться у гірській місцевості в околицях Сукабумі, при тому, що саме місто не має великої кількості туристичних об'єктів історико-культурного характеру[78][79].

У 2011 році Сукабумі відвідало рівно 141 000 туристів, в числі яких було 140 409 індонезійських громадян і 591 іноземець. Зростання кількості туристів у порівнянні з 2010 роком, коли в місті побувало 107 679 осіб, склало майже 31%[79].

За мірками західнояванських міст аналогічних розмірів Сукабумі має досить розвинену готельну інфраструктуру. Тут, станом на 2011 рік, є 34 готелі на 707 номерів і 962 місць, а також 47 молодіжних гостелів, які не мають статусу готелю. Крім того, діє 76 ресторанів, 5 кафе і барів, 7 дискотек і 5 більярдних[79][80].

Транспорт й інфраструктура[ред.ред. код]

Залізничний вокзал Сукабумі

Сукабумі є досить важливим інфраструктурним центром Західної Яви. Загальна довжина міської автодорожньої мережі становить 161,5 км. Протяжність доріг національного значення становить 8,5 км (з них у повністю справному стані перебуває 6,38 км, 2,12 км класифікуються як не цілком справні), провінційного значення — 10,48 км (всі у повністю справному стані), міського значення — 142,53 км (82,65 км повністю справних, 35,58 км не цілком справних, 19,83 км несправних в значному ступені і 4,48 км вважаються цілком непридатними до використання)[81].

Основним громадським автотранспортом міста є автобус. З міжміського автобусного терміналу здійснюються регулярні рейси по 20 маршрутах, які обслуговуються 1531 автобусом. Пасажиропотік міжміського терміналу у 2011 році становив 171 325 осіб — на 0,3% менше, ніж у 2010 році. Міськими маршрутами курсують здебільшого мікроавтобуси — маршрутні таксі. Вантажні автоперевезення здійснюються 130 підприємствами, які мають у своєму розпорядженні 154 машини (таке «підприємство» як правило являє собою власника однієї вантажівки, що має ліцензію на комерційну діяльність)[82][83].

В місті є залізничний вокзал, пасажиропотік якого у 2011 році становив 724 080 осіб — на 22,7% більше у порівнянні з 2010 роком[84].

Аеропорту в місті та його околицях немає. Найближчою повітряною гаванню є міжнародний аеропорт Бандунга «Хусейн Састранегара», розташований приблизно у 90 км на схід. На 2015 рік запланований початок будівництва аеропорту «Чітарете» в прибережній частині округу Сукабумі, який буде знаходитись дещо ближче — приблизно у 80 км на південний захід[85].

У 2011 році у міських поштових відділеннях зареєстровано майже 176 534 поштових відправлення, в тому числі 31 706 листів, 81 640 телеграм, 21 518 відправлень експрес-поштою, 28 986 бандеролей і 720 відправлень інших видів. 2 081 з них — зарубіжні поштові відправлення[86][87].

Житлово-комунальне господарство і місткий благоустрій[ред.ред. код]

Житловий фонд[ред.ред. код]

Станом на 2011 рік в Сукабумі нараховується 68 396 жилих будинків. Серед них переважають малоповерхові будівлі котеджного типу. Середня кількість мешканців на один будинок — 5,2 особи. Житлові масиви розташовані територією міста досить рівномірно, за винятком його південної частини, зайнятої в значному ступені сільськогосподарськими угіддями[34][88].

Стрімке зростання населення міста, яке відбувається, передусім, за рахунок масового притоку переселенців з інших регіонів, негативно позначається на ситуації з житлом, що, в свою чергу, змушує місцеву владу збільшувати об'єми житлового будівництва. У 2011 році будівельниками Сукабумі було здано 417 нових житлових будинків, що перевищує сукупний показник двох попередніх років (207 будинків у 2009 році і 195 — у 2010 році)[89].

Житловий фонд Сукабумі за районами[34]
Назва району Кількість житлових будинків Населення району Середня кількість мешканців будинку
Барос 5971 36 301 6
Лембурсіту 8069 39 265 4,9
Чібеуреум 7,704 42 381 5,5
Чітаміанг 11 187 55 973 5
Варудойонг 11 829 63 554 5,4
Гунунг-Пуюх 9782 50 439 5,2
Чіколе 13 854 68 172 4,9
Всього 68 396 356 085 5,2

Енерго- і водопостачання[ред.ред. код]

Забезпечення Сукабумі електроенергією здійснює регіональна структура індонезійської Державної електроенергетичної компанії (інд. Perusahaan Listrik Negara), що обслуговує провінції Західна Ява і Бантен (штаб-квартира знаходиться в Богорі). Енергопоставки здійснюються з декількох теплових електростанцій, розташованих як у самому місті, так і за його межами. Виробництво і споживання електроенергії зростають достатньо високими темпами. Сукупна потужність електростанцій, що обслуговуються місто, у 2011 році склала 563,5 МВт (майже на 70 МВт більше, ніж попереднього року), споживання електроенергії — 997 174 991 кВт-год (на 85 644 173 кВт-год більше, ніж попереднього року)[90][91]. В місті, станом на 2011 рік, встановлено 3075 вуличних ліхтарів і прожекторів[92].

Водопостачання здійснює профільна регіональна структура, що експлуатує з цією метою три станції водозабору[93]. З урахуванням обмеженості гідроресурсів і їх значної схильності до сезонних коливань, місцева влада проводить курс на економічне витрачання води. В результаті у 2011 році вдалось домогтися зниження споживання питної води на 1,45% у порівнянні з попереднім роком — 4 110 775 кубометрів проти 4 171 161 кубометра. При цьому понад 94% споживання припадало на побутові потреби населення, 2,8% — на торговий сектор, 2,2% — на установи соціальної сфери і менше 1% на промисловий та інші сектори[90][94].

Прибирання сміття[ред.ред. код]

У 2011 році в місті було вироблено понад 41 869 100 тон твердих побутових відходів, що на 993 тони більше, ніж у попередньому році[95]. 65% твердого сміття складають органічні побудові відходи, 16,8% — паперові відходи і 8,2% — пластмасові відходи[96]. Крім того, було відкачано 380 тонн рідких нечистот, що на 55 тон менше, ніж у попередньому році[97]. Штатний склад профільної міської служби становить близько 400 осіб, вона має у своєму розпорядженні 2 великі вантажівки для вивозу сміття, 4 малі вантажівки, 150 причепів і возів, 24 мотоцикли і моторолери. Часткова переробка і тимчасове зберігання твердих побутових відходів здійснюються у 5 пунктах, захоронення — на полігоні Чікундул в районі Лембурсіту, що має площу 10,4 гектари. За збереження теперішніх темпів росту об'єму відходів можливості наявних полігонів, за розрахунками влади, мають вичерпатися у 2022 році[96].

Цвинтарі[ред.ред. код]

В місті є 6 цвинтарів, з них 4 — мусульманські, 1 — християнський і 1 — китайський. Загальна площа цвинтарів становить 340 840 м². Враховуючи швидке зростання кількості населення гостро стоїть питання про розширення території цвинтарів[98][99].

Цвинтарі Сукабумі[98]
Назва українською мовою Назва індонезійською мовою Релігійна чи етнічна приналежність Площа (м²) Заповненість (%)
Чікундул Cikundul мусульманський 230 000 44
Керкхоф Kerkhof християнський 53 890 32
Таман-Рахмат Taman Rahmat мусульманський 31 350 64
Таман-Бахагіа Taman Bahagia мусульманський 9300 98
Бінонг Binong китайський 8800 100
Чіандам Ciandam мусульманський 7500 0

Освіта і культура[ред.ред. код]

В місті на 2011 рік діє 122 початкових школи (1-6 класи, діти від 7 до 12 років) з 33 265 учнями, 35 середніх шкіл першого ступеня (7-9 класи, від 13 до 15 років) з 14 105 учнями і 16 середніх шкіл другого ступеня (10-12 класи, від 16 до 18 років) з 7377 учнями, а також 23 технікуми (від 16 до 18 років) з 9859 учнями. Крім того, є 55 дитячих садків, в яких налічується 2456 вихованців. Вищих учбових закладів в місті немає[100].

Основні статистичні показники учбових закладів і дошкільних установ Сукабумі[101]
Тип закладу Кількість учнів/вихованців Кількість викладачів/вихователів Середня чисельність класу/групи
Дитячі садки 2456 267 17
Початкові школи 33 265 1497 37
Державні середні школи I ступеня 11 106 528 36
Приватні середні школи I ступеня 2999 277 25
Державні середні школи II ступеня 5364 306 41
Приватні середні школи II ступеня 2013 237 23
Державні технікуми 3733 281 41
Приватні технікуми 6126 464 35

В місті є два музеї — музей історії державного заставного кредитування (в Сукабумі у 1901 році відкрився перший в Індонезії офіс відповідної установи) і музей, присвячений легендарному сунданському правителю Силівангі, обидва відкриті у 2010 році[102][103]. Наявна державна міська бібліотека, в якій у 2011 році було зареєстровано 134 165 відвідувань (на 3228 менше, ніж у попередньому році). При цьому 84 429 видань було видано на руки (на 1581 більше, ніж у попередньому році) і 147 851 видано для ознайомлення в читальних залах (на 4432 менше, ніж у попередньому році)[104].

Охорона здоров'я[ред.ред. код]

Ситуація в сфері охорони здоров'я вважається цілком благополучною за індонезійськими мірками. Очікувана тривалість життя жителів міста за розрахунками 2012 року становить 69,7 років, що на півтора роки перевищує середній показник по провінції Західна Ява[105]. Зареєстрований у 2011 році рівень материнської смертності — 55 випадків на 100 000 пологів (загальнонаціональний — 240 випадків), смертності немовлят — менше 0,9 проміле (загальнонаціональний — 26,2 проміле). Настільки низький — навіть за мірками найбільш розвинених країн — останній показник може, очевидно, пояснюватись недосконалістю статистичних досліджень, зумовленою, зокрема, значною кількістю пологів за межами медичних установ[106][107]. Один лікар припадає на 2132 городянина, що приблизно у півтора рази перевищує загальнонаціональний показник[34].

В місті наявні 8 лікарень (1 державна — центральна міська лікарня «Шамсуддін», 2 відомчі і 5 приватних), 2 пологових будинки і 24 амбулаторії. Крім того, діє мережа пунктів медичної допомоги різного рівня: медичні пункти широкого профілю (так звані центри громадської охорони здоров'я, інд. Pusat Kesehatan Masyarakat), очолювані дипломованим лікарем, персонал яких надає медичну допомогу не менше ніж за 8 напрямками; допоміжні медпункти (інд. Pusat Kesehatan Masyarakat Pembantu), очолювані, як правило, фельдшером або медсестрою, які надають допомогу за меншим числом напрямків; пересувні медпункти, обладнані на базі автобусів чи вантажівок, в яких працюють також фельдшери або медсестри. Більшість медпунктів широкого профілю надають амбулаторну допомогу, деякі обладнані приміщеннями для лежачих хворих[108][109]. В місті зареєстровано 167 лікарів, що працюють в різних медичних закладах або мають приватну практику, 75 акушерок, 292 медсестри. Окрім системи конвенційної медицини, в місті діють заклади і цілителі, які надаються послуги народної медицини і мають відповідний дозвіл влади[110].

Медичні і фармацевтичні заклади Сукабумі[110]
Заклади Кількість
Лікарні 8
Амбулаторії 24
Пологові будинки 2
Приймальні лікарів приватної практики 233
Приймальні акушерів приватної практики 107
Приймальні лікарів традиційної медицини 42
Медпункти широкого профілю 12
Медпункти для лежачих хворих 3
Допоміжні медпункти 20
Пересувні медпункти 15
Медична лабораторія 1
Аптеки 45
Магазини лікарських засобів 14

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

В Сукабумі видається одна щодення газета — «Радар Сукабумі», заснована у 1996 році, яка розповсюджується окрім самого міста у округах Сукабумі й Чіанджур. Також видається декілька видань з більшою періодичністю. Більшість з них, як і «Радар Сукабумі», мають додатково електронні версії. В місті розповсюджуються основні центральні й провінційні друковані ЗМІ[111].

Зареєстровано понад 20 місцевих радіостанцій, з яких 4 ведуть мовлення в діапазоні AM, інші — в діапазоні FM[112]. Здійснюється передача основних національних і регіональних теле- і радіоканалів[111].

Спорт[ред.ред. код]

В Сукабумі є стадіон «Сур'якенчана» (інд. Suryakencana), багатофункціональний спортивний комплекс «Мердека» (інд. Merdeka), декілька спортивних майданчиків і спортзалів, а також 6 плавальних басейнів[113][80].

Станом на березень 2013 року в міському відділенні Індонезійського національного комітету зі спорту для участі у місцевих і регіональних змаганнях різного рівня зареєстровані команди у 32 спортивних дисциплінах[114]. За результатами XI Західнояванської провінційної олімпіади, яка відбулась 4—13 липня 2010 року, команда Сукабумі зайняла у загальному заліку 18-те місце серед 26 команд округів і міст провінції, здобувши 6 золотих, 5 срібних і 12 бронзових медалей[115]. В контексті підготовки до наступної XII провінційної олімпіади, проведення якої заплановане на літо 2014 року, перед місцевою владою поставлена задача увійти до «десятки» призерів[114].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Zoetmulder, 1974, С. 3
  2. Yumarma, 1996, С. 29
  3. Бандиленко и др., 1992—1993, ч. 1, С. 175-179
  4. Бандиленко и др., 1992—1993, ч. 1, С. 201-202
  5. Ruyatna Jaya, 2003, p. 8
  6. Ruyatna Jaya, 2003, p. 11
  7. Ruyatna Jaya, 2003, p. 12-13
  8. Бандиленко и др., 1992—1993, ч. 1, С. 223—226
  9. Бандиленко и др., 1992—1993, ч. 1, С. 228
  10. Ruyatna Jaya, 2003, p. 15
  11. Ruyatna Jaya, 2003, p. 15-16
  12. а б в «Sejarah» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-01-28. Процитовано 18 січня 2013. 
  13. Ruyatna Jaya, 2003, p. 16-18
  14. Ruyatna Jaya, 2003, p. 19-28
  15. Endang Sumardi. «Hari Jadi ke-98 Kota Sukabumi akan Dimeriahkan Wayang Golek» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-16. Процитовано 14 березня 2013. 
  16. Ruyatna Jaya, 2003, p. 29
  17. «Lemdikpol» (id). Архів оригіналу за 2013-01-28. Процитовано 16 січня 2013. 
  18. Ruyatna Jaya, 2003, p. 28-29
  19. «Paroki Santo Yoseph Sukabumi» (id). Архів оригіналу за 2013-01-28. Процитовано 16 січня 2013. 
  20. Anwar Abbas, 2010, С. 65
  21. а б Ruyatna Jaya, 2003, p. 34
  22. «Indonesia: World War Ii And The Struggle For Independence, 1942-50» (англійською). Архів оригіналу за 2013-02-11. Процитовано 8 лютого 2013. 
  23. Sue Ebury, 1994, С. 337
  24. «East Indies Camp Archives» (англійською). Архів оригіналу за 2013-01-28. Процитовано 18 січня 2013. 
  25. Ruyatna Jaya, 2003, p. 35-37
  26. Ruyatna Jaya, 2003, p. 39
  27. «Captain John Mitchell» (англійською). The Telegraph. 4 жовтня 2001. Архів оригіналу за 2013-03-22. Процитовано 20 березня 2013. 
  28. Ruyatna Jaya, 2003, p. 44-51
  29. «Indonesian States 1946-1950» (англійською). Ben Cahoon. Архів оригіналу за 2013-01-28. Процитовано 18 січня 2013. 
  30. Всемирная История, т. 12, 1979, С. 356
  31. Всемирная История, т. 12, 1979, С. 359
  32. Ruyatna Jaya, 2003, p. 52-55
  33. а б в «Selayang Pandang Kota Sukabumi» (PDF) (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 20 січня 2013. 
  34. а б в г д е ж и к л м «LPPD Pemerintah Kota Sukabumi Tahun 2011» (PDF) (id). Pemerintah Kota Sukabumi. 2011 рік. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 5 березня 2013. 
  35. а б «Geografi dan Demografi» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 20 лютого 2013. 
  36. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Wilayah Kota Sukabumi, p. vii
  37. Hery H. Winarno (10 ноября 2012). «Sukabumi digoyang gempa 5,5 SR» (id). Merdeka. Архів оригіналу за 2013-03-16. Процитовано 20 лютого 2013. 
  38. Herdiyan (10 ноября 2012). «Gempa Bumi: Guncang Sukabumi Dengan Kekuatan 5,5 Skala Richter» (id). Bisnis Indonesia. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 20 лютого 2013. 
  39. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 5.1.4 Data Sungai yang Melintasi Kota Sukabumi, 2011, p. 161
  40. Варто мати на увазі, що «чі» в назвах рік суданською означає «ріка, вода», і лише решта слова — власна назві ріки, однак саме таким є написання рік цієї області, прийняте в картографії
  41. «Sungai di Kota Sukabumi Terbebas Banjir» (id). 26 декаря 2012. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 22 лютого 2013. 
  42. а б Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 5.1. Penggunaan Tanah, p. 153
  43. «Kondisi Geologi Lingkungan Sukabumi Selatan» (PDF) (id). Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 29 січня 2013. 
  44. «Jakarta Climate Profile» (англійською). WEATHER2. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 22 січня 2013. 
  45. а б «Sukabumi Climate Profile» (англійською). WEATHER2. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 21 лютого 2013. 
  46. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 1.2.1 Curah Hujan Harian (mm) di Kota Sukabumi Pada Stasiun Cimandiri, 2011, p. 15
  47. «Tiga Sungai Tercemar Bakteri E.Coli di Kota Sukabumi» (id). Pos Kota. 8 вересня 2011. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 22 лютого 2013. 
  48. «Tingkat Risiko Saranan Air Minum di Kabupaten Sukabumi» (id). Jurnal Ekologi Kesehatan. Архів оригіналу за 2013-03-16. Процитовано 22 січня 2013. 
  49. Saraswati, Endang Sumardi (10 червня 2010). «Kelurahan Babakan Belum Lama Ini Telah Selesai Membangun Sejumlah Fasilitas Umum» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 26 лютого 2013. 
  50. Rahmat Sukandar (10 червня 2010). «Inovasi Kota Sukabumi Dalam Mengintegrasikan Pengelolaan Persampahan Dan Agribisnis» (PDF) (id). Bidang Pengkajian, Evaluasi dan Pelaporan Bappeda Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 26 лютого 2013. 
  51. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 3.1 Penduduk, p. 37-38
  52. а б в Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 3.1.4 Jumlah Penduduk Menurut Kelompok Umur dan Jenis Kelamin di Kota Sukabumi, 2011, p. 42
  53. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 3.1.14 Jumlah Keluarga, Penduduk dan Rata-rata Penduduk Per Keluarga di Kota Sukabumi, 2011, p. 53
  54. Endang Sumardi (24 січня 2012). «Ribuan Warga Keturunan Tionghoa Rayakan Tahun Baru Imlek 2563» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 27 лютого 2013. 
  55. Endang Sumardi (10 березня 2009). «Segenap Masyarakat Agar Tidak Melupakan Bahasa Sunda» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 27 лютого 2013. 
  56. а б Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.4.1 Jumlah Penduduk Menurut Agama dan Kecamatan di Kota Sukabumi, 2011, p. 122
  57. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.4.2 Jumlah Fasilitas Tempat Peribadatan Menurut Jenisnya di Kota Sukabumi, 2011, p. 123
  58. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 2.1 Karakteristik Wilayah, p. 21
  59. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 3.1.1 Jumlah Penduduk Kota Sukabumi Menurut Jenis Kelamin, 2011, p. 39
  60. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 2.1.1 Jumlah Desa dan Kelurahan di Kota Sukabumi, 2011, p. 23
  61. «Undang-Undang Republik Indonesia Nomor 32 Tahun 2004 Tentang Pemerinahan Daerah» (id). Архів оригіналу за 2011-08-20. Процитовано 21 лютого 2010. 
  62. «Muslikh Abdussyukur dan Mulyono Pimpin Kota Sukabumi» (id). Suara Karya. 13 травня 2008. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 1 березня 2013. 
  63. «Perolehan Suara Pemilihan Walikota dan Wakil Walikota Sukabumi 2013» (id). Komisi Pemilihan Umum Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-16. Процитовано 14 березня 2013. 
  64. Endang Sumardi (14 листопада 2012). «Ketua Dprd Kota Sukabumi Ambil Sumpah PAW Anggota Dprd» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 27 лютого 2013. 
  65. а б Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 2.3.3 Susunan Keanggotaan, Komposisi Pimpinan, dan Bidang Tugas Komisi-Komisi DPRD Kota Sukabumi (Keputusan DPRD Kota Sukabumi Nomor 6 Tahun 2010), p. 34
  66. «Lambang Kota Sukabumi» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-15. Процитовано 4 березня 2013. 
  67. а б Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 10.1 Produk Domestik Regional Bruto, p. 279
  68. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 3.2 Tenaga Kerja, p. 38
  69. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 10.5 Distribusi Persentase PDRB Kota Sukabumi Tahun 2007-2001 Atas Dasar Harga Berlaku (%), p. 285
  70. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 6.1 Industri Pengolahan, p. 189-190
  71. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 6.1.3 Jumlah Perusahaan Industri Besar/Sedang dan Tenaga Kerja Menurut Jenis Industri di Kota Sukabumi, 2011, p. 195
  72. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, b. Tanaman Pangan, p. 154-155
  73. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 5.1. Peternakan, p. 155
  74. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 7.1 Profil Sektor Perdagangan, p. 205
  75. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 7.2 Jumlah Perusahaan yang Memiliki Surat Izin Usaha Perdagangan (SIUP) di Kota Sukabumi, 2006-2011, p. 207
  76. «Kondisi Sosial Ekonomi» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-22. Процитовано 19 березня 2013. 
  77. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 9.3 Perbankan, p. 252
  78. Endang Sumardi. «Obyek Wisata Air Panas Cikundul Dilengkapi Fasilitas Olahraga Arung Jeram» (id). Pemerintah Kota Sukabumi. Архів оригіналу за 2013-03-22. Процитовано 19 березня 2013. 
  79. а б в Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 8.4 Hotel dan Pariwisata, p. 217
  80. а б Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 8.4.5 Jumlah Perusahaan Usaha Pariwisata di Kota Sukabumi, 2011, p. 245
  81. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 8.1 Panjang Jalan, p. 215
  82. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 8.2.5 Route dan Jumlah Angkutan Kota di Kota Sukabumi, 2011, p. 224
  83. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 8.2.9 Jumlah Penumpang yang Diberangkatkan Melalui Terminal Bus Sukabumi Dirinci Menurut Tujuan, 2011, p. 228
  84. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 8.2.6 Jumlah Penumpang dan Pendapatan Tiap Bulan yang Diperoleh PT. Kereta Api Indonesia Stasiun Sukabumi, 2011, p. 225
  85. «Bandara Sukabumi Dibangun 2015» (id). 5 червня 2011. Архів оригіналу за 2013-04-06. Процитовано 1 квітня 2013. 
  86. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 8.3.1 Jumlah Surat yang Dikirim Lewat Pos Menurut Jenis Kiriman di Kota Sukabumi, 2011, p. 234
  87. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 8.3.3 Jumlah Pos Paket yang Dikirim Menurut Jenis Pengiriman Dalam Negeri dan Luar Negeri di Kota Sukabumi, 2011, p. 236
  88. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Wilayah Kota Sukabumi (Berdasarkan PP No. 3 / 1995 dan PERDA No. 15 Tahun 2000), p. vii
  89. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.5.14 Jumlah Penerbitan Surat Izin Mendirikan Bangunan (IMB) di Kota Sukabumi, 2007–2011, p. 147
  90. а б Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 6.2 Listrik dan Air Minum, p. 190
  91. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 6.2.1 Perkembangan Daya Terpasang dan Produksi Listrik yang Terjual di Kota & Kab. Sukabumi (Area Sukabumi), 2006-2011, p. 199
  92. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.5.11 Lokasi dan Titik Lampu Penerangan Jalan Umum di Kota Sukabumi, 2011, p. 143
  93. «Persediaan Air PDAM Kota Sukabumi Tinggal 60 Persen» (id). 5 вересня 2012. Архів оригіналу за 2013-04-06. Процитовано 3 квітня 2013. 
  94. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Grafik 6.2.1 Persentase Air Minum yang Didistribusikan Menurut Jenis Konsumen di Kota Sukabumi, 2011, p. 191
  95. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.5.7 Volume Sampah di Kota Sukabumi, 2011, p. 138
  96. а б «Produksi Sampah Kota Sukabumi 100 Ton/Hari» (id). 5 травня 2012. Архів оригіналу за 2013-04-06. Процитовано 3 квітня 2013. 
  97. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.5.10 Volume Penyedotan Tinja oleh Dinas Pengelolaan Persampahan, Pertamanan dan Pemakaman Kota Sukabumi, 2011, p. 142
  98. а б Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.5.8 Lokasi Areal Pemakaman, Luas, dan Lahan Sudah Terisi yang Dikelola oleh Dinas Kebersihan, Pertamanan, dan Pemakaman Kota Sukabumi, 2011, p. 139
  99. «Lahan TPU Kota Sukabumi Semakin Terbatas» (id). 25 серпня 2012. Архів оригіналу за 2013-04-06. Процитовано 3 квітня 2013. 
  100. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, 4.1 Pendidikan, p. 65
  101. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.1.3 Jumlah Murid Taman Kanak-kanak Menurut Tingkat Kelas di Kota Sukabumi Tahun Ajaran 2010/2011 — Tabel 4.1.18 Jumlah Kelas, Guru, Murid, Ratio Murid Terhadap Kelas dan Ratio Murid Terhadap Guru SMK Swasta di Kota Sukabumi Tahun Ajaran 2010/2011, p. 71—86
  102. «Museum Pegadaian Sepi Pengunjung» (id). 11 червня 2010. Архів оригіналу за 2013-04-06. Процитовано 5 квітня 2013. 
  103. «Museum Sejarah Prabu Siliwangi» (id). Архів оригіналу за 2013-04-06. Процитовано 5 квітня 2013. 
  104. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.5.3 Jumlah Pengunjung dan Buku yang Dibaca/Dipinjam di Perpustakaan Daerah Kota Sukabumi, 2006-2011, p. 131
  105. «Angka Harapan Hidup Masyarakat Sukabumi Capai 69,74 Tahun» (id). 23 січня 2013. Процитовано 5 квітня 2013. 
  106. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.2.11 Jumlah Kelahiran dan Kematian Bayi Menurut Puskesmas di Kota Sukabumi, 2011, p. 100
  107. Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.2.12 Jumlah Kematian Ibu Maternal Menurut Puskesmas di Kota Sukabumi, 2011, p. 101
  108. «Indonesia. Development of the Health System» (англійською). WHO. Архів оригіналу за 2012-02-02. Процитовано 8 квітня 2013. 
  109. «Health care system in Indonesia» (англійською). University of Agder. Архів оригіналу за 2012-02-02. Процитовано 8 квітня 2013. 
  110. а б Kota Sukabumi Dalam Angka, 2012, Tabel 4.2.10 Jumlah Fasilitas Kesehatan di Kota Sukabumi, 2011, p. 99
  111. а б «1.2.Sejarah Perusahaan Harian Pagi Radar Biro Sukabumi» (id). Процитовано 5 квітня 2013. 
  112. «Radio Stations in Sukabumi, West Java, Indonesia» (англійською). Архів оригіналу за 2013-04-11. Процитовано 9 квітня 2013. 
  113. Herry Febriyanto (20 березня 2013). «13 Cabor Akan Dipertandingkan di Porkot Sukabumi 2013» (id). Jateng Time. Архів оригіналу за 2013-04-11. Процитовано 9 квітня 2013. 
  114. а б «PORDA Jabar Ke XII, Kota Sukabumi Targetkan Masuk 10 Besar» (англійською). Sentana. 15 березня 2013. Архів оригіналу за 2013-04-11. Процитовано 9 квітня 2013. 
  115. «Perolehan Medali Porda Jawa Barat» (англійською). Gabungan Aspirasi Pemuda Peduli Masyarakat. Архів оригіналу за 2013-04-11. Процитовано 9 квітня 2013. 

Література[ред.ред. код]

  • Бандиленко Г. Г., Гневушева Е. И., Деопик Д. В., Цыганов В. А. История Индонезии: В 3 ч. — М.: 1992—1993.
  • Kota Sukabumi Dalam Angka 2012 Sukabumi: Bappeda Kota Sukabumi; Badan Pusat Statistik Kota Sukabumi (2012).
  • Anwar Abbas. Bung Hatta dan Ekonomi Islam. — Jakarta: Penerbit Buku Kompas, 2010. — 367 p. — ISBN 978-979-709-499-7
  • Ebury, Sue. Weary: the Life of Sir Edward Dunlop. — Viking, 1994. — 709 p.
  • Ruyatna Jaya. Sejarah Sukabumi. — Sukabumi: Pemkot Sukabumi, 2003. — 86 p.
  • Yumarma, Andreas. Unity in Diversity: A Philosophical and Ethical Study of the Javanese Concept of Keselarasan. — Rome: Editrice Pontificia Universita Gregoriana, 1996. — 236 p. — ISBN 88-7652-7265
  • P. J. Zoetmulder. Kalangwan: A Survey of Old Javanese Literature. — The Hague: Martinus Nijhoff Equinox Publishing, 1974. — 588 p. — ISBN 9024716748
  • Всемирная история, т. 12. — М.: Мысль, 1979.