Сукно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сукно́ — вовняна чи напіввовняна тканина апаратного прядіння, на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил, що закриває переплетення ниток. Із сукна виготовляють пальта, костюми тощо.

Історія[ред. | ред. код]

Виробництво сукна існувало ще в Стародавньому світі: збереглися перекази про сукняну промисловість Тіра, Сідона, Вавилона, Багдада та інших східних міст. Звідти це мистецтво перейшло до греків і римлян. У Помпеях знайдені рештки сукнярських знарядь, а також фрески із зображенням техніки виробництва: валяння здійснювалося руками й ногами, а для пресування застосовувався гвинтовий прес. У Середньовіччі сукнарство досягло розвитку у Фландрії, Голландії, Англії та Саксонії, пізніше — у Реймсі, Ельбефі та Седані[1].

На Русі сукняне виробництво існувало в Києві й Новгороді ще за часів Володимира Святославича. У Московській державі сукнарство існувало здавна (літописі згадують зруйновані Тохтамишем в 1382 році сукновальні), але цей матеріал не відрізнявся високою якістю, і тонкі сукна увозилися до Московщини з-за кордону. Хоча за правління Олексія Михайловича Йоганном фон Сведеном була заснована фабрика тонких сукон, вона не могла конкурувати з дешевшим імпортним товаром. Розвиток суконних фабрик припав на правління Петра I, який вживав для цього заходи як підохочувального, так і примусового характеру[1]. Один з видів сукна, так звані «шептухові сукна», привозилось в Запорозьку Січ як царська платня козакам[2].

Вироблення[ред. | ред. код]

Див. також: Валяння

Виробництво сукна з вовни засновується на здатності вовняного волокна за допомогою чіпких лусочок і зубчиків звалюватися з іншими волокнами.

Щоб отримати сукно, необхідно:

  • промити шерсть (руно), відокремити бруд і жирний піт;
  • видалити реп'яхові шишки;
  • тіпати на тіпальній машині;
  • прочесати на апаратах;
  • прясти на мюль-машинах;
  • пряжу снувати на снувальному верстаті;
  • ткати на ткацькому верстаті;
  • валяти у валяльній машині;
  • промити, фарбувати і ворсити на ворсильній машині;
  • стригти на стрижному верстаті;
  • щіткувати на бастувальній машині;
  • пресувати і скласти для пакування.

Види[ред. | ред. код]

Види сукна: драп, бібер, драдедам, сукно звичайне та інші.

Історичні види[ред. | ред. код]

  • Кармазин
  • Семиряга (серм'яга, семеряга, семряга, сірячина) — домоткане грубе нефарбоване сукно, йшло на сіряки[3].

Приборне сукно[ред. | ред. код]

Приборне сукно[4][5] — сукно певного кольору, встановленого керівними документами, для певного формування Збройних сил, для прапорів, форми одягу тощо, що забезпечували візуальну відмінність між ними. Наприклад, колись у кожної військової частини були приборні кольори свого (певного) кольору для обшивання коміра, обшлагів, внутрішньої поверхні фалд і погон мундира, шинелі тощо.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Сукно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  2. Д. І. Яворницький «Історія запорозьких козаків», том 3, Коментарі Г. Я. Сергієнка на стор. 495.
  3. Семиряга // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Мундир // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого[ru] [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  5. Приказ РВС РСФСР № 572 «Об объявлении описания нарукавных знаков различия по родам войск и Правил награждения некоторых категорий лиц Красной Армии нарукавными знаками различия». от 3 апреля 1920 года.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]