Сукно
Сукно́ — вовняна чи напіввовняна тканина апаратного прядіння, на лицьовій поверхні якої утворюється повстяноподібний застил, що закриває переплетення ниток. Із сукна виготовляють пальта, костюми тощо.
Історія[ред. | ред. код]
Виробництво сукна існувало ще в Стародавньому світі: збереглися перекази про сукняну промисловість Тіра, Сідона, Вавилона, Багдада та інших східних міст. Звідти це мистецтво перейшло до греків і римлян. У Помпеях знайдені рештки сукноробських знарядь, а також фрески із зображенням техніки виробництва: валяння здійснювалося руками й ногами, а для пресування застосовувався гвинтовий прес. У Середньовіччі сукнарство досягло розвитку у Фландрії, Голландії, Англії та Саксонії, пізніше — у Реймсі, Ельбефі та Седані[1].
На Русі сукняне виробництво існувало в Києві й Новгороді ще за часів Володимира Святославича. У Московській державі сукнарство існувало здавна (літописі згадують зруйновані Тохтамишем в 1382 році сукновальні), але цей матеріал не відрізнявся високою якістю, і тонкі сукна увозилися до Московщини з-за кордону. Хоча за правління Олексія Михайловича Йоганном фон Сведеном була заснована фабрика тонких сукон, вона не могла конкурувати з дешевшим імпортним товаром. Розвиток суконних фабрик припав на правління Петра I, який вживав для цього заходи як підохочувального, так і примусового характеру[1]. Один з видів сукна, так звані «шептухові сукна», привозилось в Запорозьку Січ як царська платня козакам[2].
Вироблення[ред. | ред. код]
Виробництво сукна з вовни засновується на здатності вовняного волокна за допомогою чіпких лусочок і зубчиків звалюватися з іншими волокнами.
Щоб отримати сукно, необхідно промити шерсть (руно), відокремити бруд і жирний піт; видалити реп'яхові шишки; тіпати на тіпальній машині; прочесати на апаратах; прясти на мюль-машинах; пряжу снувати на снувальному верстаті; ткати на ткацькому верстаті; валяти в валяльній машині; промити, фарбувати і ворсити на ворсильній машині; стригти на стрижному верстаті; щіткувати на бастовальній машині; пресувати і скласти для упаковки.
Види[ред. | ред. код]
Види сукна: драп, бібер, драдедам, сукно звичайне та інші.
Історичні види[ред. | ред. код]
- Кармазин
- Семиряга (серм'яга, семеряга, семряга, сірячина) — домоткане грубе нефарбоване сукно, йшло на сіряки[3].
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Сукно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Д. І. Яворницький «Історія запорозьких козаків», том 3, Коментарі Г. Я. Сергієнка на стор. 495.
- ↑ Семиряга // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
Джерела[ред. | ред. код]
- Сукно // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- Сукно // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Лунське сукно — лундиш // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 866. — 1000 екз.
- Сукно // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1860-1861. — 1000 екз.
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Це незавершена стаття про текстиль. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |