Суламіф Гольдхабер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суламіф Гольдхабер
Ім'я при народженні нім. Sulamith Löw
Народилася 4 листопада 1923(1923-11-04)[1]
Відень, Перша Австрійська Республіка[1]
Померла 11 грудня 1965(1965-12-11) (42 роки)
Ченнаї, Індія
·пухлина головного мозку[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Flag of Austria.svg Австрія
Flag of Israel.svg Ізраїль
Діяльність фізик, хімік
Alma mater Університет Вісконсин-Медісон (1951)[1] і Єврейський університет[1]
Сфера інтересів фізика елементарних частинок
У шлюбі з Гершон Гольдхабер[d][1]
Нагороди

Суламіф Гольдхабер (англ. Sulamith Goldhaber), уроджена Льов (англ. Sulamith Löw); 4 листопада 1923, Відень[2], — 11 грудня 1965, Мадрас[3]) — спеціалістка з фізики високих енергій та молекулярної спектроскопії. Гольдхабер була експертом світового рівня зі взаємодії K+-мезонів з нуклонами. Вона зробила багато відкриттів у цій області[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 4 листопада 1923 р. у Відні (Австрія). Дитинство провела в Палестині, куди емігрувала її сім'я. Навчалася в Єврейському університеті в Єрусалимі, де зустріла свого майбутнього чоловіка, фізика Гершона Гольдхабера[en] (брата фізика-ядерника Моріса Гольдхабера). У 1947 р. закінчила університет зі ступенем магістра і в тому ж році уклала шлюб з Гершоном. Гольдхабери переїхали в США для роботи над докторськими дисертаціями в Університеті Вісконсіна в Медісоні. Ступені були отримані в 1951 р.[2][3]

Суламіф Гольдхабер отримала громадянство США в 1953 р.[3] Гольдхабери переїхали в Берклі (Каліфорнія) у 1953 р., коли Гершон отримав роботу доцента (assistant professor) в Каліфорнійському університеті. Незважаючи на те, що Суламіф Гольдхабер раніше працювала в галузі фізичної хімії, вона змогла перейти у фізику високих енергій і співпрацювати з чоловіком у роботі над ядерними фотоемульсіями. Гольдхабери сподівалися застосувати свій метод ядерних фотоемульсій в нещодавно відкритому Беватроні — найбільш високоенергетичному діючому прискорювачі на той момент. Саме завдяки своїм методам вони змогли спостерігати деякі з перших відомих реакцій між K--мезонами і протонами. Використовуючи Беватрон і цю методику ядерних фотоемульсій, Суламіф Гольдхабер вперше спостерігала розщеплення за масою заряджених сигма-гіперонів, а також перші ядерні взаємодії з антипротоном[2].

У 1960-х Гольдхабери зрозуміли, що для продовження досліджень їм, замість ядерної фотоемульсії, треба використовувати бульбашкову камеру. Вони разом з Джорджем Триллінгом організували «Goldhaber-Trilling Group»[2][3]. Суламіф Гольдхабер швидко стала відомим експертом у фізиці водневих бульбашкових камер. У неї було багато запрошень для доповідей і виступів на конференціях[2]. Гольдхабери першими виміряли спін каона і першими вивчили одночасну появу пар в резонансних станах. Також вони винайшли трикутну діаграму для використання у своїх дослідженнях[2][3].

Завдяки досконалому знанню своєї галузі і красномовству, Суламіф Гольдхабер була широко затребувана як доповідач на наукових конференціях. В 1965 році на Рочестерській конференції[ru] вона зробила історичну доповідь, яка позначила перехід у вивченні дивних частинок від експериментів з космічними променями до експериментів на прискорювачах. Восени 1965 р. Гольдхабери взяли шабатну відпустку[en] для навколосвітньої подорожі з відвідуванням лабораторій фізики високих енергій і проведення лекцій. Спочатку вони зупинилися в Оксфорді для відвідування Європейської конференції з фізики високих енергій, що проходить раз на два роки, а потім в ЦЕРН, так що Суламіф Гольдхабер могла обговорити методи автоматичних вимірювань треків за допомогою приладу Хафа-Пауелла, що знаходиться в Університеті в Берклі. Потім Гольдхабери поїхали в Анкару для проведення лекції та провели місяць в Інституті Вейцмана, готуючись до лекцій, які Суламіф повинна була прочитати в Мадрасі (Індія)[2].

У Мадрасі у Суламіфі стався інсульт. Діагностична операція показала пухлину мозку, що зростала. Суламіф померла, не приходячи в свідомість, 11 грудня 1965 р.[2][3]

У Суламіфі та її чоловіка був один син Амос[4].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Ogilvie M. B. The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives From Ancient Times to the Mid-20th CenturyRoutledge, 2003. — Vol. 1. — P. 514. — 798 p. — ISBN 978-1-135-96342-2
  2. а б в г д е ж и Alvarez, Luis (September 1968). Sulamith Goldhaber (1923-1965). University of California, Los Angeles. Архів оригіналу за 2012-12-12. Процитовано 2008-04-26. 
  3. а б в г д е ж Ogilvie, Marilyn Bailey; Harvey, Joy Dorothy (2000). The Biographical Dictionary of Women in Science: Pioneering Lives from Ancient Times to the Mid-20th Century (вид. First). Taylor & Francis. с. 514. ISBN 0-415-92039-6. OCLC 40776839. 
  4. а б в г Sulamith Goldhaber. University of California, Los Angeles. Архів оригіналу за 2012-12-12. Процитовано 2008-04-28. 
  5. Fellows whose last names begin with G. John Simon Guggenheim Memorial Foundation. Архів оригіналу за 2008-02-14. Процитовано 2008-04-28. «Sulamith Goldhaber, Deceased. Particle Physics: 1964.» 

Посилання[ред. | ред. код]