Сула атлантична

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сула атлантична
Northern Gannet 2006 2.jpg

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сулоподібні (Suliformes)
Родина: Сулові (Sulidae)
Рід: Morus
Вид: Сула атлантична
Morus bassanus
(Linnaeus, 1758)
Мапа поширення виду
Мапа поширення виду
Синоніми
Sula bassana (Linnaeus, 1758)

Pelecanus bassanus Linnaeus, 1758 Sula americana Bonaparte, 1838

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Morus bassanus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Morus bassanus
EOL logo.svg EOL: 45509065
ITIS logo.svg ITIS: 174712
IUCN logo.svg МСОП: 22696657
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 37578
Fossilworks: 369043

Сула атлантична[2] (Morus bassanus, раніше Sula bassana) — великий морський птах родини сулових (Sulidae), поширений в Північній Атлантиці. Найбільш північний вид у родині та єдиний, який зустрічається в Європі. Як правило, утворює великі колонії з кількох тисяч пар і гніздиться на стрімких скелястих берегах невеликих островів.

Вмілий пірнальник. Як і більшість інших сул, займає досить специфічну екологічну нішу, у якій конкурує лише з іншими видами птахів. З великої висоти пірнає на глибину в кілька метрів, де полює на жирну рибу — атлантичний оселедець, скумбрію, європейський шпрот, піщанку (Ammodytes spp) та деякі інші види. Цьому сприяє хороша адаптація зовнішніх і внутрішніх органів - обтічне тіло у формі сигари, довгі вузькі крила, тонкий зазубрений дзьоб, ноги з плавальними перетинками, зарослі зовнішні ніздрі та додаткові внутрішні ніздрі з перетинкою.

Поширення[ред. | ред. код]

Вид поширений вздовж північноамериканського та європейського узбережжя Північної Атлантики. Гніздові колонії сули атлантичної є в Канаді, Ісландії, Ірландії, Великій Британії, Франції та Норвегії. Взимку мігрує на південь. Європейська популяція зимує в західній частині Середземного моря та вздовж узбережжя Північної Африки до Сенегалу та Кабо-Верде. Американські птахи взимку трапляються від Канади до Флориди.[3]

Чисельність[ред. | ред. код]

Згідно з даними 2004 року, популяція сули атлантичної налічувала 45 гніздових колоній і близько 361 000 гнізд. За оцінками, загальна чисельність виду становила від 950 000 до 1 200 000 птахів. Чисельність має тендецію до збільшення на 3-5 % щороку. Порівняно з даними 1939 року популяція виду збільшилась вчетверо (тоді нарахували 83 тис. гнізд).[4]

Міграції[ред. | ред. код]

Зимує в широкому діапазоні від узбережжя Північного моря до островів Зеленого Мису та Сенегалу у східній півкулі та від Канади до Флориди та Мексиканської затоки у західній. При цьому місця зимівель помітно розрізняються у молодих та дорослих птахів. Більшість птахів у перший рік життя робить далекий переліт на відстань 3000-5000 км, на сході Атлантики досягаючи узбережжя та островів Північно-Західної Африки. Частина, що залишилася, зупиняється в західному Середземномор'ї. У першу весну молодняк не повертається до місць гніздування, а ще протягом року чи двох годується у субтропіках. Лише потім птахи, що подорослішали (але ще не досягли статевої зрілості), летять на північ і зупиняються на периферії колоній, а взимку годуються у водах Північного моря, Біскайської затоки або біля берегів Португалії. Так само чинить і більшість дорослих птахів, які не бажають відлітати далеко на південь. Більш ранній весняний переліт гарантує найкраще місце для кладки яєць у центрі колонії. Сули зазвичай прив'язані до рідної колонії, але іноді гніздяться і на новому місці за сотні кілометрів від неї. Змішування американської та європейської популяцій не відбувається[5].

Опис[ред. | ред. код]

Найбільший представник у родині, розміром приблизно з гусака. Дорослий птах завдовжки 80–90 см, з розмахом крил 170—185 см і вагою 2–3 кг. Тіло конічне, обтічне, пристосоване до пірнання. Крила вузькі. Дзьоб гострий, ледь зігнутий. Оперення білого кольору, лише кінці крил чорні. У шлюбний період голова та шия набувають жовтявого відтінку. Очі сіро-блакитні та оточені ділянкою голої чорної шкіри.

Молоді птахи в перший рік життя повністю темно-бурі, проте потім з кожним линянням набувають все більше білого пір'я і остаточно набувають дорослого вигляду тільки у віці біля п'яти років. Дзьоб також має коричневе забарвлення. Пташенята з'являються без пуху і покриті лише шиферно-чорною шкірою.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Morus bassanus. IUCN Red List of Threatened Species. International Union for Conservation of Nature. Процитовано 21 червня 2018. [недоступне посилання з листопадаа 2019]
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Thomas Alerstam, David A. Christie. Bird Migration. — Cambridge University Press, 2008. — 432 с. — ISBN 0521448220.
  4. del Hoyo, Josep; Elliott, Andrew; Sargatal, Jordi; Christie, David A; de Juana, Eduardo, ред. (2013). Northern Gannet (Morus bassanus). Handbook of the Birds of the World Alive. Barcelona: Lynx Edicions. Процитовано 1 червня 2018. 
  5. Thomas Alerstam, David A. Christie. Миграция птиц = Bird Migration. — Cambridge University Press, 2008. — 432 с. — ISBN 0521448220.