Сулейман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Сулейман (араб. ‎ سليمان‎‎), (біблійний Соломон) — благочестивий і мудрий давній цар, син пророка Дауда (Давида), один із пророків (набі) Аллаха, що був надісланий до народу Ізраїлю. Він народився у Газі, а помер у Кудсі (Єрусалимі)

«Сулейман на троні серед тварин».
Перська мініатюра XVI ст.
"Сулейман і цариця Савська, деталь. Османський майстер, XVI ст.

Історія Сулеймана в Корані[ред. | ред. код]

Згідно з Кораном, Сулейман разом з батьком Даудом вирішував суперечки підданих, перевершив свого батька і успадкував його трон. Сулейман був надзвичайно мудрим, знав потаємне й приховане, розумів мову тварин і птахів. Він володів магічними знаннями, які отримав від Аллаха. Сулейман вірив у Аллаха і, на відміну від численних своїх одноплемінників, не шукав знань про чаклунство у падших ангелів Харута і Марута[ru] у Вавилоні. Аллах підпорядкував Сулейману вітри, змусив йому служити шайтанів і джинів. Вони здобували для нього скарби з морського дна, будували йому храми; з «джерела розплавленої міді» вони виготовляли скульптури, величезні чаші і казани на опорах.

Одного разу споглядання прекрасних коней відволікло Сулеймана від богоугодних справ і молитви, коли він розкаявся, то наказав зарізати коней. Іншого разу за відхід від віри в Аллаха його трон тимчасово був захоплений іншим, та після розкаяння він був йому повернений. Дізнавшись про існування багатої і могутньої цариці Саби (Савської), Сулейман у листі закликав її увірувати в Аллаха. Він довів їй свою перевагу над нею з допомогою Аллаха. Цариця прийняла віру Сулеймана (див. Білкіс). Помер Сулейман, спираючись на посох, він продовжував стояти мертвим, доки хробак не прогриз дерево, і тіло впало. Лише тоді джини збагнули, що вони вільні (2:102/96); 4:163/161; 6:84; 21:78—79, 81—82; 27:15—44/45; 34:12/11—14/13; 38:30/29—38/37).

Сулейман, великий цар і маг, для якого джини будували чудові будівлі, був відомим вже в доісламській Аравії. Оповіді про нього фігурують у віршах поетів — сучасників Мухаммеда. Коран дуже скупо вказує на окремі епізоди переказів — передбачається те, що вони вже відомі слухачам.

Образ Сулеймана в мусульманському переданні[ред. | ред. код]

В післякоранічній літературі образ Сулеймана прикрашений мотивами і епізодами, що значною мірою, але не завжди походять з юдейських переказів. Сулейман знаменитий серед мусульман передовсім як великий маг. Джерелом його сили був дарований Аллахом перстень зі смарагдом і написаним на ньому божим ім'ям. За його наказом джини і шайтани будували багато величних споруд, зокрема й Єрусалимський храм і мечеть аль-Акса. Одного разу, коли Сулейман зневірився, його трон захопив якийсь джин, що вкрав чарівний перстень. Сорок днів Сулейман тинявся як невідомий бідняк, а джин царював. Одного разу джин упустив перстень у воду, його проковтнула риба. Сулейман впіймав рибу, випотрошив її, і знайшов перстень. Багато оповідей згадують про неабияку чоловічу силу Сулеймана; за те, що він хвалився, що матиме тисячу синів від тисячі жінок, він був покараний. У нього народився лише один син — каліка, якого Аллах після численних молитов Сулеймана зцілив.

Образ Сулеймана, здійснені ним і підпорядкованими йому джинами чудеса, його багаті палаци, килим, що літає — стали мотивами мусульманської середньовічної літератури. Сулейман став також однією з головних фігур в окультних науках мусульман (сіхр). Шестикутна зірка — символ печатки Сулеймана — один із головних оберегів у мусульман, він здавна зображувався на посудинах, будівлях, монетах.

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]