Сулейманов Сервін Кудусович
Сервін Сулейманов  | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Повне ім'я | Сулейманов Сервін Кудусович |
| Громадянство |
 Україна |
| Народився |
25 січня 1980 (44 роки) Чкаловськ, Таджицька РСР |
| Проживання | Івано-Франківськ, Україна |
| Вагова категорія |
Напівлегка вага (до 57,2 кг) |
| Зріст | 170 см |
| Професіональна кар'єра | |
| Перший бій | 16 червня 2007 |
| Останній бій | 17 листопада 2007 |
| Боїв | 2 |
| Перемог | 0 |
| Поразок | 2 |
Серві́н Куду́сович Сулейма́нов (25 січня 1980, Чкаловськ, Таджицька РСР) — український боксер та боксерський функціонер. П'ятиразовий чемпіон України. Майстер спорту України міжнародного класу. Учасник Літніх Олімпійських ігор (2000). Керівник Івано-Франківської міської федерації боксу.
Життєпис[ред. | ред. код]
Сервін Сулейманов народився у Чкаловську в родині кримських татар[1], що опинилися там внаслідок депортації. Через деякий час переїхав з сім'єю до Узбекистану, а у 10-річному віці оселився разом з матір'ю у кримському селі Кольчугине[2]. Приблизно в той же час почав займатися боксом. Перший тренером хлопця став його дядько Рустем Бекіров. Після перемоги на юнацькому чемпіонаті України 1997 року у Вінниці, Сервін отримав запрошення до збірної України свого віку. На зборах Сулейманов познайомився з тренером Валерієм Дем'яновим, що розгледів у хлопцеві неабиякий потенціал та запропонував переїхати до Івано-Франківська, пообіцявши, окрім іншого, посприяти вступу до Прикарпатського університету. Після тривалих вагань та декількох відмов Сулейманов пристав на пропозицію Дем'янова.
Восени 2000 року в складі збірної України брав участь у Олімпійських іграх у Сіднеї, однак закінчив виступи вже на першому ж етапі змагань, поступившись болгарину Юрі Младенову.
2007 року вирішив закінчити боксерську кар'єру через важку хворобу Валерія Дем'янова та ігнорування з боку тренерів збірної. Доволі несподівано отримав пропозицію спробувати себе на професійному ринзі, однак поступився в обох поєдинках, у яких брав участь. Враховуючи те, що технічний та «легкий» стиль Сулейманова не надто підходив для профі-боксу, де однією з головних умов був потужний удар, український боксер вирішив остаточно завершити виступи на ринзі.
У грудні 2016 року Сервіна Сулейманова було обрано керівником Івано-Франківської міської федерації боксу[3].
Досягнення[ред. | ред. код]
Чемпіон України (5): 1999, ?, ?, 2005, 2006- Майстер спорту України міжнародного класу
Професійна кар'єра[ред. | ред. код]
| 0 Перемог, 2 Поразки (0 нокаутом, 0 за рішення суддів) | ||||||||||
| Результат | Рекорд | Суперник | П-П-Н[4] | Останні 6 боїв[5] | Спосіб | Раунд | Час | Дата | Місце проведення | Примітки |
| Поразка | 0-2 | Тимур Ахундов
|
1-0-0 | UD | 11 листопада 2007 | Зал «Восход», Київ, Україна
|
||||
| Поразка | 0-1 |  Гаррікейн Фута
|
10-2-1 | UD | 6 (6) | 16 червня 2007 | Зал «Коракуен», Токіо, Японія
|
|||
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кубок-то завоевали... (рос.) . «Дзеркало тижня». Архів оригіналу за 19 лютого 2019. Процитовано 19 лютого 2019.
- ↑ Сервін Сулейманов: з боксерів у тренери. «Репортер». Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- ↑ Франківські боксери вирішили обрати президента міської федерації. «Kurs». Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- ↑ Перемог-Поразок-Нічиїх
- ↑ Зліва-направо від найдавнішого, згідно з Servin Suleymanov [Архівовано 1 квітня 2015 у Wayback Machine.], BoxRec.
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль боксера (англ.) . «Sport-reference.com». Архів оригіналу за 7 листопада 2012. Процитовано 18 лютого 2019.
- Профіль боксера (англ.) . «Boxrec». Процитовано 18 лютого 2019.
- Інтерв'ю
- Ірина Жукевич (21 квітня 2018). Сервін Сулейманов: «Я вчу дітей для рингу, а не для вулиці». «Репортер». Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- Андрій Менів (5 травня 2012). Сервін Сулейманов: «Треную так, як свого часу тренували мене». «Галицький кореспондент». Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.
- Андрій Менів (4 грудня 2008). Сервін Сулейманов: «Дебют на профірингу більш ніж вдався». «Галицький кореспондент». Архів оригіналу за 18 лютого 2019. Процитовано 18 лютого 2019.