Сулима Микола Матвійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Матвійович Сулима
Народився 26 квітня 1947(1947-04-26)
Загрунівка, Зіньківський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Помер 26 жовтня 2023(2023-10-26) (76 років)
Київ, Україна
Національність українець
Діяльність літературознавець
Alma mater Філологічний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1965)
Посада завідувач відділу давньої української літератури Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України
Членство НАН України
Нагороди
орден князя Ярослава Мудрого V ступеня

Микола Матвійович Сулима (26 квітня 1947, с. Загрунівка, Зіньківський район, Полтавська область, Україна — 26 жовтня 2023, Київ[1]) — український вчений-літературознавець. Доктор філологічних наук, професор, дійсний член НАН України. Завідувач відділу давньої української літератури, заступник директора з наукової роботи Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України. Голова Наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина і сучасна художня література»[2]. Почесний доктор Ужгородського національного університету.

Життєпис[ред. | ред. код]

Микола Сулима народився на Зіньківщині, у с. Загрунівка. Після закінчення Великосорочинської середньої школи в 1965 році вступив до Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка, на філологічний факультет.

В 1965 році працював бібліотекарем Великосорочинського кістково-туберкульозного санаторію (1965—1966 роки).

По закінченні навчання з 1972 року працював науковим співробітником Державного музею книги і друкарства України, брав участь у комплектуванні фондів та підготовці експозиції створюваного у той час закладу.

Від 1979 року наукова діяльність ученого пов'язана з академічним Інститутом літератури, де він пройшов шлях від лаборанта до заступника директора з наукової роботи (з 1999 року).

1982 року захищає кандидатську дисертацію на тему «Українське віршування кінця XVI — початку XVII ст.». Продовжує наукові дослідження, які у 1996 році вінчає докторська дисертація за темою «Українська драматургія XVII—XVIII ст.».

М. Сулима поєднує наукову діяльність з педагогічною, викладає у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка та Національному університеті «Києво-Могилянська академія». У 2005—2007 роках працював над науковою темою «Леся Українка та її доба» у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки. М. М. Сулима є членом редколегій кількох профільних наукових часописів. На сесії загальних зборів у березні 2018 року обрано академіком НАН України.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

У наукових роботах Миколи Сулими висвітлено важливі історико-літературні та загальнокультурні процеси давнини і сучасності України. Науковий доробок вченого позначений глибиною розробки проблем, цікавими спостереженнями, переконливою аргументацією, важливими узагальненнями.

Перу вченого належать понад 300 публікацій, серед яких ґрунтовні монографії «Українське віршування кінця XVI — початку XVII ст.», «Українська драматургія XVII—XVIII ст.», «Гріхи розмаїтії (Єпитимійні справи XVII—XVIII ст.)», збірник праць «Книжиця у семи розділах».

Микола Сулима є упорядником та науковим редактором низки персональних і колективних збірок, хрестоматій і антологій творів давньої, класичної та новітньої української літератури. Найвідоміші з них — 40-й том зібрання творів І. Я. Франка, «Українська література XIV—XVI ст.», «Українська поезія. Середина XVII ст.», «Український футуризм. Вибрані сторінки», «Давня українська література». Член редакційної колегії академічної 12-томної «Історії української літератури».

Взяв участь у підготовці антології української барокової літератури «Жемчужина причудливой формы» для книжкової серії «Классика литератур СНГ» (2011)[3]. М. М. Сулима — організатор й учасник численних наукових з'їздів, конференцій, симпозіумів як в Україні, так і за її межами.

Микола Сулима є співавтором програми з української літератури для середньої школи, підручників з української літератури для 8, 9 й 11 класів, хрестоматії «Давня українська література» у кількох виданнях. Як науковий керівник працював з аспірантами та докторантами, був також членом спецради Інституту літератури із захисту докторських дисертацій, багато років був членом і головою Експертної ради ВАК України[4].

Резонансною подією стало долучення наукового висновку за підписом М. Сулими до судової справи про заборону твору О. Ульяненка «Жінка його мрії».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Помер визначний науковець Микола Сулима. Политарена (укр.). 26 жовтня 2023. Процитовано 26 жовтня 2023.
  2. Сулима Микола Матвійович. www.nas.gov.ua (uk-UA) . Архів оригіналу за 3 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2021.
  3. Леонід Ушкалов: Ми намагалися подати все розмаїття українського бароко.— Портал «ЛітАкцент». Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 16 січня 2012.
  4. 70-річчя члена-кореспондента НАН України М. М. Сулими // Вісник НАН України. — 2017. — № 4. — С. 104.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]