Султан Килич Ґерай

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Султан Килич Ґерай
SultanKılıcGırey2.jpg
Султан Килич Ґерай
Народився 1880(1880)
аул Уяла (за іншими даними — Майкоп)
Помер 16 січня 1947(1947-01-16)
Москва
·страчений
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Національність ногай
Діяльність офіцер
Учасник Перша світова війна, Громадянська війна в Росії і Друга світова війна
Титул князь
Військове звання Imperial Russian Army Col 1917 h.png Полковник
Партія Народна партія горян Північного Кавказу
Конфесія Іслам
Нагороди
Орден Святого Георгія
Георгіївська зброя
Naval Ensign of Russia.svg Російський колабораціонізм Flag of Russia.svg
Друга світова війна
Основні поняття

Колабораціонізм у Другій світовій війні Російський визвольний рух

Ідеологія

Непримиримість Антикомунізм Пораженство

Історія

Громадянська війна в Росії Біла еміграція Колективізація в СРСР Червоний терор Сталінські репресії Друга світова війна Операція «Барбаросса» Смоленська декларація Празький маніфест Комітет визволення народів Росії «Квітневий вітер» Празьке повстання Репатріація (Видача козаків у Лієнці Операція «Кілгол»)

Персоналії

А.Власов В.Малишкін К.Воскобойник Б.Камінський П.Краснов А.Шкуро К.Кроміаді С.Буняченко Г.Звєрєв М.Шаповалов В. Мальцев Б.Штейфон А.Туркул Т.Доманов Ф.Трухін М.Меандров В.Штрик-Штрікфельдт С.Клич Ґерай В.Гіль С.Павлов В.Баєрський М. Козін

Збройні формування

РОА 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» (1-ша російська) Козачий Стан Окремий козачий корпус Російська допоміжна поліція ВПС КОНР 15-й козачий кавалерійський корпус СС 30-та гренадерська дивізія СС (2-га російська) 30-та гренадерська дивізія СС (1-ша білоруська) Дивізія «Руссланд» Російський корпус Гіві Бойовий союз російських націоналістів 1-ша російська національна бригада СС «Дружина» Російська національна народна армія Російський Добровольчий Полк «Варяг» Російський загін 9-ї армії вермахту Організація «Цепелін» Російські військові загони Маньчжурської імператорської армії Загін Миколи Козина

Колабораційні утворення

Локотська республіка Республіка Зуєва

Організації

Російська національно-трудова партія Російська фашистська партія Народна соціалістична партія Росії Національна Організація Російської Молоді Народно-трудовий союз російських солідаристів Комітет визволення народів Росії


Султа́н Килич Ґера́й (рос. Султан-Гирей Клыч; 1880, адизький аул Уяла (за іншими даними — Майкоп) — 16 січня 1947, Москва) — російський військовик, учасник Білого руху та національно-визвольного руху північнокавказьких народів.

Біографія[ред. | ред. код]

Походив з родини ногайських аристократів — правителів адигів, нащадків кримських ханів. Закінчив кадетський корпус та військове училище.

Учасник придушення революції 1905 року. Під час Першої світової війни служив у кавалерії. Почав Першу світову війну ротмістром, командиром 3-ї сотні Черкеського кінного полку, закінчив — полковником, командиром того ж полку кавказької тубільної дивізії (т. зв. «Дикої дивізії»), і на цій посаді закінчив війну полковником (командиром полку став Крим Селетович Султан-Ґірей, його родич, який служив там само), отримавши всі можливі в його становищі нагороди, включаючи Орден Св. Георгія і Золоту зброю «За хоробрість».

Улітку 1917 року — полковник, учасник корніловського виступу. 25 березня 1918 за поданням командувача військами Кубанського краю за бойові відзнаки — генерал-майор. У Добровольчій армії вже до осені призначений командиром 2-ї бригади 1-ї Кінної дивізії, а 21 грудня — начальником Черкеської кінної дивізії (також званої «Дикою дивізією»), яка активно боролася з більшовиками і відзначилася репресіями проти іногороднього населення Кубані, що симпатизувало більшовикам. У 1920 році після поразки і евакуації ЗСПР до Криму, разом із залишками своєї дивізії перейшов з дозволу грузинського уряду кордон Грузинської Демократичної республіки, де і був інтернований. Потім поїхав до Криму, а звідти за наказом генерала Петра Врангеля до Карачаєвської області Північного Кавказу для організації «біло-зелених» загонів. Командуючи сформованими загонами, у боях з Червоною армією, зазнав поразки і знову втік до Грузії. Навесні 1921 року емігрував за кордон.

В еміграції став одним із керівників націоналістичної «Народної партії горців Північного Кавказу», що боролася за відторгнення Північного Кавказу від СРСР і створення Північно-Кавказької республіки. Був членом її ЦК, входив до складу «Комітету незалежності Кавказу», що складався з керівників грузинських, вірменських, азербайджанських та гірських націоналістів.

У Другу світову війну разом з іншими кавказькими і закавказькими націоналістами організував ряд «Національних комітетів» і взяв активну участь у формуванні військових гірських частин, також командував горянами в Козачому корпусі ген. П.М. Краснова. На початку 1943 року створена ним Кавказька дивізія була переведена до Італії, де в травні 1945 року інтернована англійцями в Обердраубурзі.

Страта[ред. | ред. код]

29 травня 1945, в числі 125 кавказьких офіцерів був доставлений в Юденбург, де за порушеннями зобов'язань Великої Британії переданий британцями органам НКВС, які етапували його до Москви. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 року Військова колегія Верховного Суду СРСР в січні 1947 року засудила обвинувачених Краснова П.М., Шкуро А.Г., Султан-Ґерая Килича, Краснова С. Н., Доманова Т.М. і фон Панвіца до страти через повішення. 16 січня 1947 року вирок був приведений у виконання.