Сульфіди (мінерали)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сульфі́ди — великий клас мінералів, сполуки з сіркою (власне сульфіди), а також близькі до них за властивостями селеніди, антимоніди, арсеніди та телуриди. Вони пов'язані один з одним ізоморфними відношеннями.

Загальний опис[ред. | ред. код]

У природі відомо близько 100 мінеральних видів, що належать до природних сульфідів, з них тільки близько 20 зустрічаються у великих кількостях. Сульфіди складають близько 0,15 мас. % земної кори.

Розрізняють прості сульфіди, дисульфіди та складні сульфіди (в тому числі сульфосолі).

За складом сульфіди багатокомпонентні. Найбільш поширені на Землі сульфіди халькофільних елементів, елементів сімейства заліза, молібдену; відомі також сульфіди V, Cr, W, Pt, Ga, In, Ті, Cd. Для них характерний ковалентний зв'язок, іноді з металічним компонентом (піротин, пентландит тощо), низька розчинність у воді, стійкість до гідролізу.

Основна маса сульфідів має координаційну структуру; для сульфідів елементів сімейства заліза типові структури з кластерними групами, що забезпечують металічний компонент зв'язку. Менше число сульфідів має шаруваті (молібденіт, аурипігмент) або молекулярні (реальгар) структури. Твердість у сульфідів коливається від 1 у молібденіту до 6—6,5 у марказиту і піриту.

Густина змінюється від середньої до високої. Більшість сульфідів — напівпровідники або провідники. Основна маса маса сульфідів утворюється гідротермальним шляхом; відомі також сульфіди магматичного, метаморфічного генезису; деякі з них виникають внаслідок екзогенних процесів. Сульфіди гідротермального генезису часто утворюють великі скупчення (колчеданні і поліметалічні родовища). Найважливiшi мiнерали групи сульфiдiв — пiрит, пiротин, халькопiрит.

Література[ред. | ред. код]