Суниці лісові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Суниці лісові
Illustration Fragaria vesca0.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти (Eudicots)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Триба: Potentilleae
Підтриба: Fragariinae
Рід: Суниці (Fragaria)
Вид: Суниці лісові
Біноміальна назва
Fragaria vesca
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Fragaria vesca
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Fragaria vesca
EOL logo.svg EOL: 229659
IPNI: 30074127-2
ITIS logo.svg ITIS: 24634
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 57918
The Plant List: rjp-23

Суни́ці лісов́і[1] (Fragaria vesca) — багаторічна трав'яниста рослина роду суниці (Fragaria) родини розових (Rosaceae).

Етимологія[ред.ред. код]

Латинська назва суниць лісових Fragaria vesca буквально значить «запашниця тонка». Родова назва Fragaria походить від латинського fragrans («запашний, ароматний»).

(Про походження української назви див. Суниці)

Ботанічний опис[ред.ред. код]

Кореневище коротке з тонкими корінцями, та довгими повзучими пагонами-вусами. Стебло прямостояче або висхідне, до 30 см заввишки. Листки трійчасті, прикореневі — на довгих черешках; прості — листочки сидячі, овально-ромбічні, зверху темно- зелені, знизу ясно-зелені, густо вкриті притиснутими шовковистими волосками, по краю — з зубцями. Квітки білі (до 20 мм у діаметрі), правильні, двостатеві, на довгих тонких квітконіжках, у щиткоподібному суцвітті; мають по 5 білих пелюсток. Тичинок і маточок багато, вони розміщені на випуклому квітколожі. Цвіте у травні — червні. Плід — багатогорішок (суничина).

Суниці лісові ростуть в хвойних і мішаних лісах, на лісових галявинах, серед чагарників, на узбіччях доріг і на узліссях. Світлолюбна рослина. Цвіте у травні, плоди достигають у червні — липні. Поширена на Поліссі, в Лісостепу, Карпатах. Промислова заготівля можлива у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській, на півночі Хмельницької і Сумської, у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Закарпатській областях. Запаси сировини значні, часто утворює суцільні зарості.

Листя суниць містить алкалоїди, флавоноїди, дубильні речовини, вітаміни. Свіжі плоди містять вітаміни (А, С, В, Р), флавоноїди (галактозид, ціанідин), органічні кислоти (яблучну, саліцилову), дубильні речовини, пектини, цукри, ароматичні сполуки, солі заліза, кобальту, марганцю, селену, кальцію і фосфору.

Популярність плодів суниць як дієтичного і лікувального засобу пояснюється їхніми смаковими якостями, які поєднуються з широким діапазоном лікувальної дії.

Практичне використання[ред.ред. код]

Харчова, вітамінозна, лікарська, танідоносна, косметична рослина. Плоди вживають у їжу свіжими, сушеними, використовують їх також для приготування варення, джемів, начинки для цукерок, тіста-пюре для інших кондитерських виробів, соків, екстрактів тощо. Плоди суниць є прекрасною сировиною для фруктово-ягідного виноробства, для виготовлення різних типів високоякісних вин. Вина з лісових суниць мають тонкий аромат і приємний смак.

Свіжі плоди мають неповторний аромат, прекрасно діють на організм людини, причому в продуктах переробки суниці зберігають аромат, властивий свіжим плодам.

Плоди суниці

Плоди суниць містять цукри (до 10%), лимонну, яблучну й саліцилові кислоти (1,6%), дубильні й фарбувальні речовини, пектин. Крім того, вони відзначаються високим вмістом заліза, мікроелементів, біологічно активних речовин, ефірних олій.

Плоди і листки суниць багаті на вітаміни, у плодах містяться вітамін С (до 60 мг%), каротин (0,08 мг%), вітамін В1 (0,03 мг%), вітамін 132 (0,1 мг%), вітамін К (0,1 мг %), РР. Листки суниць теж можуть використовуватись як джерело вітаміну С (400 мг%), їх вживають як сурогат чаю.

У науковій медицині застосовують плоди і листки суниць — Fructus et Folium Fragariae як слабкий сечогінний засіб, при подагрі, ниркових каменях, жовчнокам'яній хворобі, при маткових кровотечах, недокрів'ї.

У народній медицині лікування суницями дуже популярне. Їх використовують як потогінний і сечогінний засіб, при хворобах печінки, нирок, недокрів'ї та білокрів'ї, туберкульозі легень, безсонні; листки також при гіпертонії, для поліпшення роботи серця і обміну речовин. Корені суниці застосовують від ревматизму і як слабкий сечогінний засіб. Свіжі плоди прикладають до місць, уражених екземою. У гомеопатії застосовують плоди суниць. Соком ягід натирають вулики, щоб запобігти захворюванню бджіл. У кореневищах суниць містяться таніди (9,4%).

У косметичній практиці застосовують живильні маски з плодів суниць, сік — для виведення ластовиння і лишаїв.

Показаннями до призначення лісових суниць в сучасній медицині є гіпертонічна хвороба, атеросклероз, подагра, жовчно- і нирковокам'яна хвороби, запалення слизової оболонки травного каналу, геморой, глистяна інвазія (аскариди, волосоголовець, гострики, солітер), нічне нетримання сечі, хвороби печінки, шкіри (лишай, гнійні кровоточиві й мокнучі рани та застарілі виразки, вугрі, екзема), рахіт, маткові кровотечі, хлороз, ожиріння, загальний занепад сил, неврастенія, бронхіт, бронхіальна астма, гіпо- і авітаміноз С[2]. Призначається при порушеннях мінерального, ліпідного та цукрового обмінів. При подагрі (не зумовленій генетично) позитивний ефект зберігається при вживання настоїв, відварів, витяжок. Кровоочисна дія суниць (зумовлена наявністю комплексу біологічно-активних сполук, які виводять з організму значну кількість токсинів) дає можливість застосування її як сорбенту. Спостерігається позитивна динаміка на процент травлення, стан гепатобіліарної системи, загальний стан організму. Листя, траву, свіжі плоди рекомендоване при різних формах анемії.[3][4]

Квіти суниць

Збирання, переробка та зберігання[ред.ред. код]

Збирають стиглі плоди суниць вранці, в суху погоду або в кінці дня до з'явлення роси. Збирають обережно і зразу ж вживають у їжу або відправляють для переробки. Свіжі плоди в звичайних умовах довго не зберігаються. Зібрані ягоди пакують у невеликі (по 2-3,5 кг), кошики або решета. Сушать їх у печах або сушарках при температурі 60-65°, розкладаючи тонким шаром на решетах. Висушені плоди пакують у мішки вагою по 50 кг і зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Плоди можуть пошкоджуватися комірними хрущиками.

Листки збирають під час цвітіння, обриваючи їх без черешків. Сушать на горищах або під наметами, розстилаючи тонким шаром і періодично перемішуючи. Сухі листки пакують у тюки по 50 кг і зберігають у сухих прохолодних приміщеннях.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Флора УРСР. Том VI / під ред. Зеров Д. К. — К.: Видавництво Академії наук УРСР, 1954. с. 95.
  2. Суниці лісові. http://fitoterapiya.org.ua. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2012-06-26. 
  3. Лікування анемії. Ваше здоров’я та довголіття. Процитовано accessdate=26 червня 2012. 
  4. Суниці лісові і їх лікарські властивості матеріал сайту Лікарські рослини та їх лікувальні властивості

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]