Супергравітація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Супергравітація (від супер- і лат. gravitas — тяжкість) — узагальнення загальної теорії відносності (ЗТВ) на основі суперсиметрії[1]; або часто: багатовимірна супергравітація — назва фізичних теорій, що включають додаткові виміри, суперсиметрію і гравітацію.

Термін був введений фізиками, які бажали отримати перевагу від використання суперсиметрії при побудові теорії «Великого об'єднання», яка полягала в тому, що при цьому відбувається часткове скорочення найбільш інтенсивних квантових флуктуацій, пов'язане з парами частинок-суперпартнерів, яке допомагає пом'якшити протиріччя, що виникають при спробі включення в квантову механіку гравітації.

Зв'язок з іншими теоріями[ред. | ред. код]

Різні теорії супергравітації можна отримати за допомогою трьох різних підходів:

  • супергравітація як узагальнення загальної теорії відносності,
  • супергравітація як низькоенергетична межа теорій суперструн,
  • супергравітація як узагальнення деяких альтернативних теорій гравітації з включенням суперсиметрії.

Класифікація теорій супергравітації в просторі-часі різних вимірів[ред. | ред. код]

Супергравітація — теорія гравітації з локальною суперсиметрією.

Алгебри Лі простору-часу[ред. | ред. код]

Алгебра Лі Пуанкаре[ред. | ред. код]

— генератори алгебри Пуанкаре

Де-Сіттер і Анти-де-Сіттер просторово-часові алгебри[ред. | ред. код]

Анти-Де-Сіттера алгебра

Де-Сіттера алгебра

Пуанкаре алгебра

Конформна алгебра[ред. | ред. код]

— генератор масштабних трансляцій, — генератор конформних перетворень.

Спінори в довільних розмірностях[ред. | ред. код]

Для класифікації можливих теорій в просторі-часі довільної розмірності необхідно знати, спінори яких типів можуть бути визначені в кожному вимірі. Спінори в D вимірах - величини, перетворені в спінорному представленні групи Лоренца . У більш загальному випадку розглядаються спінорні представлення групи з інваріантною метрикою.

.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Супергравитация / Д. В. Гальцов // Большая российская энциклопедия : [в 35 т.] / гл. ред. Ю. С. Осипов. — М. : Большая российская энциклопедия, 2004—2017. (рос.)

Література[ред. | ред. код]

  • DZ Freedman, P. van Nieuwenhuizen, S. Ferrara, «Progress Toward A Theory Of Supergravity», Physical Review D13 (1976) pp 3214-3218.
  • E. Cremmer, B. Julia, J. Scherk, «Supergravity theory in eleven dimensions», Physics Letters B76 (1978) pp 409-412.
  • P. van Nieuwenhuizen, «Supergravity», Physics Reports 68 (1981) pp 189-398.
  • Sergio Ferrara, (et al. ): Searching for the superworld. World Scientific, Singapore 2007, ISBN 978-981-270-018-6
  • Ioseph L. Buchbinder (et al. ): Ideas and methods of supersymmetry and supergravity - or A walk through superspace. Inst. of Physics Publ., Bristol 1998 ISBN 0-7503-0506-1
  • Stefano Bellucci: Attractors and black holes in supersymmetric gravity. Band 3 von Supersymmetric mechanics. Springer, Berlin 2008, ISBN 978-3-540-79522-3
  • Michael J. Duff: The world in eleven dimensions - supergravity, supermembranes and M-theory. Inst. of Physics Publ., Bristol 1999 року, ISBN 0-7503-0671-8
  • Yoshiaki Tanii: Introduction to Supergravity. Springer, 2014 року, ISBN 978-4-431-54827-0