Суперечки щодо вакцинації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едвард Дженнер вакцинує людей, які бояться, що через це у них з'являться коровоподібні відростки. Карикатура 1802 року.

Суперечки щодо вакцинації розпочалися за 80 років до появи терміну вакцина та вакцинація і тривають у наш час. Опоненти сумніваються в ефективності, безпеці та необхідності рекомендованих вакцин. Вони також стверджують, що обов'язкова вакцинація порушує індивідуальні права на медичні рішення та релігійні принципи. Ці аргументи призвели до зниження рівня вакцинації в деяких громадах, в результаті чого відбувалися спалахи хвороб, шо піддаються профілактиці, з наявністю при цьому смертних випадків[1][2][3]

Ефективність вакцинації[ред. | ред. код]

Захворюваність на краснуху різко впала, коли була введена загальна імунізація. CDC
Заголовки газет зі всього світу про успішне випробовування вакцини проти поліомієліту (13 квітня 1955)

Наукових доказів ефективності великомасштабних кампаній вакцинації більш ніж достатньо. Вакцинації допомогли викорінити натуральну віспу, яка колись вбивала кожну сьому дитину в Європі,[4] та і майже викорінила поліомієліт.[5] За деякими оцінками повний комплекс щеплень у США, від народження до підліткового віку, рятує близько 33,000 життів і запобігає близько 14 мільйонам випадків захворювань.[6] В рамках програми компенсації потерпілим від післявакцинальних ускладнень в США компенсація за ускладнення виплачується приблизно 1 раз на мільйон вакцинацій.[7]

Пропаганда проти вакцинації[ред. | ред. код]

Особливістю сучасного руху антивакцинаторів є активне використання інтернету.[8][9][10][11] Загальними рисами сайтів антивакцинаторів є копіювання інформації без належної перевірки, тісний взаємозв'язок — велика кількість перехресних посилань, практично відсутні посилання на наукову літературу,[12] емоційна забарвленість інформації.[13] Також фахівці відмічають недостовірність інформації, використання елементів теорії змови, а також використання «постмодерністських» аргументів, таких як відхилення біомедичних та інших наукових фактів на користь власних інтерпретацій".[9] За оцінками медиків подібна пропаганда може привести до відмови від вакцинації довірливих або недостатньо освічених людей.[10]

Вакцинація в Україні[ред. | ред. код]

В Україні повнолітнім дієздатним громадянам профілактичну вакцинацію проводять за їх згодою після надання об'єктивної інформації про вакцини, наслідки відмови від них та можливі поствакцинальні ускладнення. Особам, які не досягли п'ятнадцятирічного віку чи визнані у встановленому законом порядку недієздатними, вакцинацію проводять за згодою їх об'єктивно поінформованих батьків або інших законних представників. Особам віком від п'ятнадцяти до вісімнадцяти років чи тих, які визнані судом обмежено дієздатними, вакцинцію проводять за їх згодою після надання об'єктивної інформації та за згодою об'єктивно поінформованих батьків або інших законних представників цих осіб. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов'язкової вакцинації, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження цього, а в разі відмови дати таке підтвердження, засвідчити це письмовим актом у присутності свідків.[14]

Вакцинальний скандал 2008 року в Україні[ред. | ред. код]

26 травня — 9 червня 2008 року під егідою ВООЗ, UNICEF і американського CDC була запланована кампанія з вакцинації української молоді віком 16-29 років від кору та краснухи.

Незважаючи на високий рівень охоплення вакцинацією проти кору в Україні (95 %), ВООЗ наполягала на проведенні позачергової вакцинальної кампанії, обґрунтовуючи це загрозою поширення кору з України на Європу, а також керуючись програмою елімінації кору до 2010 року. Як привід для вакцинації також згадували попередні спалахи кору і ймовірна (за прогнозами ВООЗ) епідемія кору у 2009 — 2011 рр. Проте, незважаючи на зірвану вакцинальну кампанію, ніякої передбачуваної епідемії у вказаний термін в Україні не спостерігали.

Для вакцинації використали комбіновану вакцину проти кору та краснухи[15] виробництва Serum Institute of India, Ltd[16]. 8 мільйонів доз вакцини були завезені як гуманітарна допомога від ЮНІСЕФ без проходження процедури реєстрації в Україні, і ця вакцина мала лише сертифікат ВООЗ, який не дає права використання на території України за українським законодавством. Відповідно до інструкції виробника[15], вакцина була призначена для вакцинації немовлят, дітей, підлітків та молодих людей з групи ризику. Проте, планувалося її використання для вакцинації мешканців України у віці 16-29 років, переважна більшість з яких раніше були вакцинована однією чи двома дозами вакцини проти кору і які не належали до груп ризику. Ця вакцина містила реактогенний штам вірусу кору «Едмонстон-Загреб», який в країнах Європи (за винятком колишньої Югославії) не використовували. Серед африканських дітей, які були щеплені вакцинами, що містять цей штам, спостерігали збільшення віддаленої смертності, внаслідок чого свого часу ВООЗ відмовилася від їх використання на користь штаму Шварц[17].

Вакцинальна кампанія у Донецькій області, а також у відомчих медичних закладах, почались раніше від запланованого початку кампанії, було зроблено більш ніж 100 000 щеплень. Після смерті 17-річного школяра Антона Т. з Краматорська і госпіталізації понад 100 вакцинованих підлітків, кампанію було призупинено за розпорядженням МОЗ та приписом прокуратури. За фактом смерті було порушено кримінальну справу. Стосовно головного державного санітарного лікаря Миколи Проданчука, який надав дозвіл на ввезення вакцини, було обрано запобіжний захід — тримання під вартою. Розслідування не було закінчено, справу до суду передано не було.

ВООЗ, ЮНІСЕФ та МОЗ України наполягали на продовженні вакцинації, але термін придатності вакцини закінчився восени 2009 року. Наразі вакцина утилізована[18].

Смерть підлітка викликала гучний резонанс в українському суспільстві, що спровокувало значне падіння довіри до імунопрофілактики у цілому. Додатковим фактором стало те, що фінансування кампанії здійснювалося за кошти приватного благодійного фонду United Nations Foundation[en]. Засновником фонду є американський мільярдер Тед Тернер, якого підозрюють у сповіданні ідеї скорочення зайвого населення Землі (особливо — країн «третього світу») та можливих діях для досягнення цього[19]. Враховуючи, що вакцинації мали підлягати усі мешканці Україні найбільш фертильного віку, і те, що склад вакцини та розчинника до неї не підлягав перевірці, з'явилися гіпотези про те, що вакцина може використовуватися для регулювання народжуваності, а саме — спричиняти постійне або тимчасове безпліддя. Голова парламентського комітету з охорони здоров'я Тетяна Бахтєєва назвала кампанію «медичним геноцидом» українців[20].

Результати масових відмов від вакцинації[ред. | ред. код]

Відомі випадки масової відмови від вакцинації, які приводили до небезпечних епідемічних наслідків.

Стокгольм, натуральна віспа (1873-74)[ред. | ред. код]

Хворий на натуральну віспу

Кампанія проти щеплень, вмотивована релігійними причинами, сумнівами в ефективності і захистом прав особистості, призвела до падіння охоплення вакцинацією до 40 %, в порівнянні з 90 % в інших регіонах Швеції. 1873 року почалася велика епідемія натуральної віспи. Це призвело до збільшення охоплення вакцинацією, і епідемія закінчилася.[21]

Велика Британія, коклюш (1970-ті-80-ті)[ред. | ред. код]

1974 року з'явилися повідомлення про 36 реакцій на вакцину проти коклюшу, академік Гордон Стюарт (англ. Gordon Stewart) стверджував, що вакцина мала сумнівну ефективність, і ставив питання, чи переважає її користь ризики. Інформація була широко висвітлена в пресі та телебаченні. Охоплення знизилося з 81 % до 31 %, і розпочалася епідемія коклюшу, яка призвела до смерті деяких дітей. Офіційна медицина продовжила стверджувати про ефективність і безпеку вакцини; довіру громадськості було відновлено після публікації перевірки ефективності вакцини. Охоплення вакцинацією потім піднялася до рівнів більше 90 %, і рівень захворюваності помітно спав[22].

Швеція, коклюш (1979-96)[ред. | ред. код]

За період мораторію на вакцинацію проти кашлюку з 1979 по 1996, 60 % дітей країни були інфіковані у віці до 10 років; ретельне медичне спостереження дозволило утримати смертність від кашлюку на рівні близько одного випадку в рік.[23]

Коклюш продовжує залишатися великою проблемою в країнах, що розвиваються, де не практикується масова вакцинація; за оцінками ВООЗ, він викликав 294000 смертей в 2002 році.[24]

СНД, дифтерія (1990-99)[ред. | ред. код]

Хворий на дифтерію

У 1990-1999 роках у країнах колишнього СРСР виникла епідемія дифтерії. Однією з основних причин спалаху епідемії, поряд із загальним розвалом системи охорони здоров'я, вважається значна кількість нещеплених проти дифтерії[25]. Пік захворюваності припав на 1994—1995 роки[26], з 86 до 91 року охоплення населення вакцинацією становив менше 70 %[27]. У цей час засоби масової інформації широко висвітлювали антивакцинаторські погляди вірусолога Галини Черновської[ru], почавши активну компанію дискредитації вакцинації. Інший лікар А. В. Пічногков вказував, що вакцини можуть спричинити лейкемію та бути «стресовими» для дітей. Він, Червонська та інші лікарі розширили перелік захворювань, що є протипоказами до вакцинації, до близько 50 назв. Охоплення вакциною АКДП впало до 30 %[22]. Часто зустрічалися фальсифіковані записи про щеплення в медичних картах. Охоплення вакцинацією знизилося, в тому числі, внаслідок масових відмов від вакцинації дітей, пов'язаних з активною діяльністю руху проти вакцинації[28]. Крім того, дорослі не отримували планових протидифтерійних ревакцинацій.

Захворіло більше ніж 150 тис. осіб, з них близько 5 тисяч загинуло[25].

Нідерланди, кір (1999—2000)[ред. | ред. код]

Спалах у релігійній спільноті і школах у Нідерландах ілюструє вплив кору на невакциноване населення.[29] Населення в декількох провінціях де сталися спалахи мало високий рівень імунізації, за винятком одного з релігійних напрямків, яке традиційно не сприймає вакцинацію. Серед 2961 випадки кору було 3 смерті і 68 госпіталізацій. Це показує, що кір може бути тяжким зхворюванням і приводити до смерті навіть в індустріальних країнах.

Ірландія, кір (2000)[ред. | ред. код]

З кінця 1999 по літо 2000 тривав спалах кору в Північному Дубліні, Ірландія. У цей час середній по країні рівень імунізації впав нижче 80 %, а в Північному Дубліні становив близько 60 %. Сталося більш ніж 100 випадків госпіталізації з більш ніж 300 випадків. Три дитини загинули, а деякі були тяжко хворі, деяким для одужання знадобилася штучна вентиляція легенів.[30][31]

Румунія, кір (2016—2017)[ред. | ред. код]

Через антивакцинаторський рух та проблеми системи охорони здоров'я в Румунії за осінь 2016 — зиму 2017 від кору померло 17 дітей та інфіковано тисячі[32][33]. За період лютий 2016 — березень 2017 інфіковано на 3 400 осіб більше, ніж за аналогічний період попереднього року, коли захворіло лише 7 і не було жодної смерті. За словами місцевого міністра охорони здоров'я, Флоріна Богуда[ro], у країні першою вакциною щеплено лише 80 %, другою — лише 50 %. Згідно з рекомендацією ВООЗ, вакцинація проти кору має покривати 95 % популяції[32].

Україна, кір (2017-)[ред. | ред. код]

За даними Міністерства охорони здоров'я через відмови від вакцинацій[34] на початок вересня 2017 року зареєстровано 1627 випадків кору. Двоє дітей у Одеській області померли[35]. Спалах триває і в 2018 році.

Побічні ефекти й ускладнення[ред. | ред. код]

Побічні ефекти та ускладнення у різних вакцин різні. Найчастіше спостерігають слабо виражені реакції: помірне підвищення температури тіла, почервоніння і біль у місці ін'єкції. У дітей часто спостерігають тривалий плач, погіршення апетиту. Можливі алергійні реакції, зокрема (рідко) — набряк Квінке, анафілактичний шок. Деякі живі вакцини здатні спричинити реакції, що нагадують легкий перебіг тих захворювань, для профілактики яких їх вводять. Наприклад, вакцинація від кору, краснухи і епідемічного паротиту в 5 % випадків спричинює нерясний висип[36].

Аутизм та інші захворювання[ред. | ред. код]

Згідно з аналізом інтернет-опитування матерів, діти яких навчаються дома, проведеним у 2012 році за кошти антивакцинаторських організацій, щеплення можуть мати негативні віддалені наслідки на здоров'я дітей[37][38]. Хоча це пілотне дослідження має певні обмеження[37][38], за його даними у щеплених дітей ризик захворіти на алергічний риніт у 30 разів вищий, складність навчання — в 5,2 разів вища, синдром гіперактивності та дефіциту уваги — більш ніж у 4 рази вище, аутизм — більш ніж у 4 рази, затримка психомоторного розвитку — у 3,7 рази, екзема — у 2,9 разів, хронічний отит — у 2,4 рази, інші хронічні хвороби — у 2,4 рази. Відповідно до результатів аналізу даного онлайн-опитування, у вакцинованих дітям лікарі значно частіше ставили діагноз запалення легень та вушних інфекцій, коли частіше виникала потреба у антибіотиках, операцій на вухах, протиалергійних препаратів, антиастматичних, жарознижуювальних, при тому, чим більше було вакцинацій (дозозалежний ефект), чим меншим був вік щеплених дітей, тим частіше вони потребували госпіталізації та частіше виникали смертельні випадки. Частота виникнення цих проблем у частково щеплених дітей займала середнє положення між повністю вакцинованими та невакцинованим. Автори вказують, що принаймні частково такі цифри можуть бути зумовлені меншою кількістю візитів лікарів і, як наслідок неповною діагностикою[37]. У дослідженні також виявлено значний зв'язок вакцинації та порушень нервово-психічного розвитку у дітей, особливо при поєднанні з фактором недоношеності, ці ризики зростали у 6,6 разів[37][39][40]. При цьому виявлено відсутність зв'язку між передчасним народженням та порушеннями нервово-психічного розвитку у дітей, ймовірно через недостатню кількість опитаних матерів[39][38]. За словами авторів, необхідні подальші дослідження для перевірки даних[39][38][37].

Разом з тим раніше опубліковані дані ґрунтовніших досліджень свідчать, що не виявлено доказів, що вакцини спричинюють аутизм, незважаючи на те що ЗМІ часто публікують статті про зв'язок між вакцинаціями та аутизмом[41][42]

Тіомерсал[ред. | ред. код]

Ртуть використовують при виробництві багатьох вакцин, вона входить до складу тіомерсалу. Незважаючи на те, що висловлювалися припущення про зв'язок між тиомерсалом з вакцин та розвитком аутизму у дітей, в даний час встановлено, що жодного зв'язку між розвитком аутизму і наявністю тіомерсалу в щепленнях немає[43][44]. Результати досліджень показали, що відмова від вакцин, що містять тіомерсал, не вплинула на частоту випадків аутизму[45]. Відомий випадок махінацій з дослідженнями зв'язку аутизму і солей ртуті у вакцинах, у результаті яких дані були підроблені на користь присутності такого зв'язку[46].

MMR вакцина[ред. | ред. код]

У Великій Британії, MMR вакцина була предметом суперечок після публікації 1998 року в тижневику «The Lancet» досліждження Ендрю Уейкфілда, в якому повідомлялося про 12 випадків появи аутизму у дітей незабаром після введення вакцини.[47] Того ж року на прес-конференції, Уейкфілд запропонував давати дітям вакцини в трьох окремих дозах. Але кілька наступних досліджень не знайшли жодного зв'язку між вакциною і аутизмом[48] Згодом з'ясувалося, що Уейкфілд отримав фінансування від опонентів виробників вакцин, про що він не поінформував колег.[49]

Перевантаження вакцинами[ред. | ред. код]

Перевантаження вакцинами — теза про те що декілька вакцин застосовані одночасно можуть придушити або послабити незрілу імунну систему дитини та привести до несприятливих наслідків. Незважаючи на наукові докази того, це помилкова теза, деякі батьки дітей з аутизмом вважають, що перевантаження вакцинами викликає аутизм.[50]

Алюміній[ред. | ред. код]

Сполуки алюмінія використовують як імунологічний ад'ювант з метою підвищення ефективності багатьох вакцин. Алюміній, імовірно, завдає пошкоджень тканинам, та спричиняє до сильнішої імунної відповіді.[51][52] В деяких випадках ці речовини викликали почервоніння, свербіж, та субфебрилітет,[51] , втім використання алюмінію в вакцинах не було пов'язано з серйозними побічними ефектами.

Релігія[ред. | ред. код]

Противники вакцинації на релігійному ґрунті з'явилися з самого початку вакцинацій, навіть за умови коли вакцинація не є обов'язковою. Деякі християни стверджували, коли вакцинації стали масовими, що, якщо Бог вирішив, що хтось повинен померти від натуральної віспи, є гріхом суперечити Божій волі через вакцинацію.[53]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Poland GA, Jacobson RM (January 13, 2011). The Age-Old Struggle against the Antivaccinationists. N Engl J Med 364 (2): 97–9. PMID 21226573. doi:10.1056/NEJMp1010594. 
  2. Wallace A (2009-10-19). An epidemic of fear: how panicked parents skipping shots endangers us all. Wired. Процитовано 2009-10-21. 
  3. Poland G, Jacobson R (2001). Understanding those who do not understand: a brief review of the anti-vaccine movement. Vaccine 19 (17–19): 2440–5. PMID 11257375. doi:10.1016/S0264-410X(00)00469-2. 
  4. Fenner F, Henderson DA, Arita I, Ježek Z, Ladnyi, ID (1988). Smallpox and its Eradication (PDF). Geneva: World Health Organization. ISBN 92-4-156110-6. Процитовано 2007-09-04. 
  5. Sutter RW, Maher C (2006). Mass vaccination campaigns for polio eradication: an essential strategy for success. Curr Top Microbiol Immunol. Current Topics in Microbiology and Immunology 304: 195–220. ISBN 978-3-540-29382-8. PMID 16989271. doi:10.1007/3-540-36583-4_11. 
  6. Park A (2008-05-21). How safe are vaccines?. Time. 
  7. Vaccine Injury Compensation Data | Official web site of the U.S. Health Resources & Services Administration. www.hrsa.gov. Процитовано 2019-01-15. 
  8. «Blume S». movements and their interpretations // Soc Sci Med[en]. Feb 2006;62(3):628-42.
  9. а б «Kata A.»A postmodern pandora's box: anti-vaccination misinformation on the Internet // Vaccine[en]. Feb 2010 17;28(7):1709-16.
  10. а б Zimmerman RK, Wolfe RM, Fox DE, Fox JR, Nowalk MP, Troy JA, Sharp LK. Vaccine criticism on the World Wide Web" / / J Med Internet Res[en]. 2005 Jun 29;7(2): e17
  11. Kata A. Anti-vaccine activists, Web 2.0, and the postmodern paradigm — An overview of tactics and tropes used online by the anti-vaccination movement // Vaccine[en]. 2011 Dec 13.
  12. Wolfe RM, Sharp LK, Lipsky MS. Content and design attributes of antivaccination web sites // JAMA. 2002 Jun 26;287(24):3245-8.
  13. Bean SJ. Emerging and continuing trends in vaccine opposition website content // Vaccine[en]. Feb 2011 24;29(10):1874-80.
  14. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб»
  15. а б Measles and Rubella Vaccine Live U.S.P. (Freeze-Dried). seruminstitute.com. Архів оригіналу за 2013-06-30. 
  16. Serum Institute of India | Manufacturer of Vaccines & immuno-biologicals - GMP Vaccine Manufacturer. www.seruminstitute.com (en). Процитовано 2018-11-14. 
  17. Т.А.Бектимиров ВАКЦИНОПРОФИЛАКТИКА КОРИ НА СОВРЕМЕННОМ ЭТАПЕ(рос.) // "Вакцинация. Новости вакцинопрофилактики" : Бюллетень. — Москва, 2001. — Т. №1(13).
  18. В Україні знищено скандальну вакцину проти кору та краснухи. tsn.ua. 2010-06-23. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-11-29. 
  19. Сергій Дібров (2008-05-21). Кто стоит за «КаКой»: журналистское расследование (російською). Інфопорн. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-11-29. 
  20. Комітет ВР визнав вакцинацію від кору "медичним геноцидом". tsn.ua. 2009-10-12. Архів оригіналу за 2013-06-25. Процитовано 2011-11-29. 
  21. Nelson MC, Rogers J (1992). The right to die? Anti-vaccination activity and the 1874 smallpox epidemic in Stockholm. Soc Hist Med 5 (3): 369–88. PMID 11645870. 
  22. а б Gangarosa EJ, Galazka AM, Wolfe CR et al. (1998). Impact of anti-vaccine movements on pertussis control: the untold story. Lancet 351 (9099): 356–61. PMID 9652634. doi:10.1016/S0140-6736(97)04334-1. Архів оригіналу за 27 березень 2017. Процитовано 26 березень 2017. 
  23. Allen A (2002). Bucking the herd. The Atlantic 290 (2): 40–2. Процитовано 2007-11-07. 
  24. Centers for Disease Control and Prevention (2007). Pertussis. У Atkinson W, Hamborsky J, McIntyre L, Wolfe S. Epidemiology and Prevention of Vaccine-Preventable Diseases. Washington, DC: Public Health Foundation. 
  25. а б CDC. What Would Happen If We Stopped Vaccinations?. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2017-03-14. 
  26. WHO. Russian Federation (the) reported cases. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2017-03-14. 
  27. WHO. Reported estimates of DTP3 coverage. Архів оригіналу за 2012-02-26. Процитовано 2017-03-14. 
  28. Charles R. Vitek, Melinda Wharton. Diphtheria in the Former Soviet Union: Reemergence of a Pandemic Disease//Perspective. Volume 4, Number 4—December 1998
  29. Measles Outbreak ---- Netherlands, April 1999--January 2000. Morbidity and Mortality Weekly Report[en], Centers for Disease Control and Prevention 49 (14): 299–303. 14 апреля, 2000. Процитовано 2006-11-02. 
  30. Measles outbreak feared. BBC News. 30 мая, 2000. Процитовано 2007-11-23. 
  31. McBrien J, Murphy J, Gill D, Cronin M, O'Donovan C, Cafferkey M (2003). Measles outbreak in Dublin, 2000. Pediatr Infect Dis J[en] 22 (7): 580–4. PMID 12867830. 
  32. а б Measles kills 17 unvaccinated children in Romanian outbreak [Кір убила 17 невакцинованих дітей у спалаху в Румунії] (en). SBS[en]. 13.03.2017. 
  33. Ministrul Sanatati face apel la vaccinare: Epidemia de rujeola s-a declansat de la o populatie nomada, fiind inregistrate pana acum 3.446 de cazuri, din care 17 decese [Міністр охорони здоров'я закликає до вакцинації: Епідемія кору серед кочового населення, до цього часу зареєстровано 3446 випадків, у тому числі 17 випадків смерті.] (ro). HotNews.ro. 10.03.2017. 
  34. Проти щеплень іде інформаційна війна, а владі байдуже – Комаровський. Радіо «Свобода». 20.11.2015. Процитовано 30.09.2017. 
  35. Щоби зупинити поширення кору у трьох областях зі спалахом, Міністерства охорони здоров’я та освіти і науки вводять застережні заходи. МОЗ України. 29.09.2017. Процитовано 29.09.2017. 
  36. Vaccines: Vac-Gen/Side Effects. www.cdc.gov (en-us). 2018-07-12. Процитовано 2018-11-14. 
  37. а б в г д Пілотне порівняльне дослідження здоров'я вакцининовани та невакцинованих американських дітей у віці від 6 до 12 років. www.oatext.com. Процитовано 2019-01-15. 
  38. а б в г David Gorski (May 11, 2017). Two (now retracted) studies purporting to show that vaccinated children are sicker than unvaccinated children show nothing of the sort (en). Science-Based Medicine. Процитовано 2019-01-16.  Проігноровано невідомий параметр |trans title= (довідка)
  39. а б в Anthony R Mawson; Azad Bhuiyan; Binu Jacob; Brian D Ray. Preterm birth, vaccination and neurodevelopmental disorders: a cross-sectional study of 6- to 12-year-old vaccinated and unvaccinated children (en). www.oatext.com. doi:10.15761/JTS.1000187. Процитовано 2019-01-16.  Проігноровано невідомий параметр |trans title= (довідка)
  40. Вакцинація проти здоров'я: нові дані про шкідливість щеплень на тлі вакцинального насильства, що посилюється. www.privivok.net.ua (uk). Процитовано 2019-01-15. 
  41. Boseley, Sarah (February 2, 2010). Lancet retracts 'utterly false' MMR paper. The Guardian. Процитовано February 2, 2010. 
  42. Taylor, Luke E.; Swerdfeger, Amy L.; Eslick, Guy D. (June 2014). Vaccines are not associated with autism: An evidence-based meta-analysis of case-control and cohort studies. Vaccine 32 (29): 3623–9. PMID 24814559. doi:10.1016/j.vaccine.2014.04.085. 
  43. Immunization Safety Review: Vaccines and Autism Immunization Safety Review Committee, Board on Health Promotion and Disease Prevention, Institute of Medicine
  44. Stephen D. Sugarman. Cases in Vaccine Court — Legal Battles over Vaccines and Autism // N Engl J Med 2007; 357:1275-1277
  45. Всемирная организация здравоохранения Тиомерсал: вопросы и ответы(рос.). — Октябрь 2011 г..
  46. Paul Offit. Autism's False Prophets: Bad Science, Risky Medicine, and the Search for a Cure
  47. Wakefield A, Murch S, Anthony A, et al. (1998). Ileal-lymphoid-nodular hyperplasia, non-specific colitis, and pervasive developmental disorder in children. Lancet 351 (9103): 637–41. PMID 9500320. doi:10.1016/S0140-6736(97)11096-0. Процитовано 2007-09-05. Шаблон:Retracted paper
  48. National Health Service (2004). MMR: myths and truths. Архів оригіналу за 2008-09-13. Процитовано 2007-09-03. 
  49. Deer B (2004-02-22). Revealed: MMR research scandal. The Sunday Times. Процитовано 2007-09-23. 
  50. Hurst L (2009-10-30). Vaccine phobia runs deep. Toronto Star. Процитовано 2009-11-04. 
  51. а б Baylor, N.; Egan, W.; Richman, P. (2002). Aluminum salts in vaccines?US perspective*1. Vaccine 20: S18–x20. PMID 12184360. doi:10.1016/S0264-410X(02)00166-4. 
  52. Leslie M (2013). Solution to Vaccine Mystery Starts to Crystallize. Science 341 (6141): 26–27. PMID 23828925. doi:10.1126/science.341.6141.26. 
  53. Early religious opposition: