Суперобкладинка
Суперобкладинка (від лат. super — укр. над) — паперова[1] обкладинка, що надівається на палітурку або основну обкладинку. Для підвищення міцності часто покривається лаком чи синтетичною плівкою. Якщо книга в обкладинці, то суперобкладинка може бути приклеєна до корінця, щоб не зісковзувала. Використовується як елемент зовнішнього оформлення, оберігає від пошкоджень і забруднень основну обкладинку. На ній може розміщуватися анотація до видання, інформація про автора, реклама.
Історія[ред. | ред. код]
Перші суперобкладинки з'явилися приблизно в середині XIX. Служили вони в основному для захисту палітурки від забруднень під час перевезення та продажу, виготовлялися з щільного паперу немаркого кольору і не запечатувалися. Було не прийнято зберігати книгу в суперобкладинці, їх викидали.
Поступово суперобкладинки стали повноцінним елементом оформлення книги, надавали їй витонченості й привабливості, вони розширювали можливості оформлення, так як на палітурці з тканини (або його замінника) неможливо було віддрукувати такі складні багатоколірні зображення, як на папері.
Сучасність[ред. | ред. код]
Треба відзначити, що зараз можливості текстильної промисловості дозволяють робити на обкладинках візерунки довільної складності, тому суперобкладинки робляться і з тканини. Такі обкладинки приємніше використовувати і можна прати.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Зазвичай суперобкладинки виготовляють з паперу, однак це не єдиний матеріал (тканини тощо)
Посилання[ред. | ред. код]
- Суперобкладинка // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 445.
 | Ця стаття не містить посилань на джерела. (серпень 2017) |