Суперпарамагнетизм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Суперпарамагнетизм — вид магнетизму, властивий мікроскопічним і наноскопічним частинками феромагнітних матеріалів, при якому магнітний момент однодоменної частинки спонтанно й випадково, внаслідок теплових флуктуацій, змінює свою орієнтацію. Середній час між перемагнічуваннями називається часом релаксації Нееля. При відсутності зовнішнього магнітного поля суперпарамагнетики мають у середньому нульовий магнітний момент, тобто ведуть себе як парамагнетики, хоча з великою магнітною сприйнятливістю.

Суперпарамагнетизм створює перешкоду для зменшення розміру феромагнітних частинок, які можуть використовуватися в магнітних носіях інфомації, оскільки малі частинки не зберігають намагніченість.

Джерела[ред.ред. код]

  • С.А. Непийко. Физические свойства малых металлических частиц. Киев. Наукова Думка. 1985.


Фізика Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.