Супруненко Ніна Антонівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Супруненко Ніна Антонівна
Ім'я при народженні Микитенко Ніна Антонівна
Народилася 31 травня 1953(1953-05-31) (65 років)
с. Новоселиця Семенівського району Полтавської області
Громадянство Україна
Місце проживання Україна, Харків
Діяльність Українська поетеса, лірик.
У шлюбі з Супруненко Олександр Олександрович
Діти Супруненко Антон, Супруненко Олеся
Нагороди Премія імені Олександра Олеся, Орден Святої Великомучениці Варвари
Сторінка в Інтернеті suprunenko.in.ua

Супруненко Ніна Антонівна(* 31 травня 1953) — українська поетеса, лірик. Заслужений діяч мистецтв України.

Біографія[ред. | ред. код]

Ніна Супруненко (Ніна Антонівна Микитенко) народилася в степовому селі Новоселиця Семенівського району Полтавської області в сім’ї службовців. Дитинство надзвичайно щасливе: люблячі батьки Антон Іванович і Марія Олександрівна, старша сестра Валентина, дідусь Іван і бабуся Марія Микитенко, дідусь Олександр і бабуся Ганна Гавриляка. Навчання в школі, заняття спортом, захоплення народним театром.

Закінчила Лохвицьке медичне училище. Працювала операційною сестрою в Полтаві. Після одруження та переїзду до Харкова – учасниця Народного театру Гарнізонного будинку офіцерів. Згодом – народження сина Антона, вступ на режисерське відділення Харківського державного інституту культури.

Після закінчення працювала завідувачкою інтернаціонального відділу Палацу студентів НТУ “ХПІ”, художнім керівником, директором студентського клубу “Сучасник”. Навчалася в Київській державній академії керівних кадрів культури та мистецтва, магістратурі інституту післядипломної освіти Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди.

В 1990 році – народження доньки Олесі та вихід першої книги поезій «Дарунок долі» (Київ, “Радянський письменник”), за яку в 1992 році прийнята до Національної Спілки письменників України.

Після «Дарунку долі» вийшли книги поезій:

«Цветные сны» (Київ, 1993),

«У лабіринтах болю і розлук» (Київ, 1995, 1996),

«Звезда, упавшая вчера» (Москва, 1997),

«На обрії душі» (Рівне, 2002),

«Вітри протиріч» (Київ, 2003),

«Полиновий світ» (Рівне, 2004),

«Времена жизни» (Москва, 2004),

«Закономерная случайность» (Харків, 2006),

«Преодоление» (Москва,2007),

«Межа часу» (Харків, 2007),

«Оттиск ладони» (Харків, 2008),

«Сонце осені» (Харків, 2009),

«Вселенная» (Харків, 2009),

«Планета любви» (Чебоксары, 2009),

«Щоденник пам’яті»  (Харків, 2016),

«Дневник памяти» (Харків, 2016),

«Предчувствие рождения стиха» (Харків, 2016),

«Завгороди» ( Київ, 2017)

та дитячі книги

«Сашеньке в подарок» (Київ, 2003),

«Загадки для маляток» (Харків,2008),

«Святкові дні» (Харків, 2009),

«У бабусі й дідуся» (2013).

Як і кожен поет, Ніна Супруненко живе у своїх творах, які наповнені високим прагненням до добра, миру, щастя, любові. Але, головне, що автор не повторює жодного вірша з уже виданих раніше книг у наступних збірках. Тому ті, хто колекціонує в своїх бібліотеках книги Ніни Супруненко, завжди  відслідковують появу її нових книг.

Багато композиторів написали музику до поезій Ніни Супруненко. Це Валерій Титаренко, Валерій Маслєнніков, Ірина Сивохіна, Анатолій Чілутьян, Володимир Соляніков, Дмитро Новічонок, Катя Чілі та ін. На всеукраїнському телеконкурсі «Фант-лото «Надія» її пісня «Білі крила» у виконанні Катрусі Кондратенко ( Катя Чілі) відзначена першою премією. Пісня «Астронавти» у виконанні польської групи «3Х» звучала на Євробаченні.

Пісні на слова Ніни Супруненко виконують Вячеслав Батулін, Ваган Гурджан,  Анастасія Долапчі, Анастасія Доро, Тамара Кадацька, Сергій Куцевляк, Анатолій Мельніков, Юлія Прядко, Людмила Рубан, Марія Стецюн, Катя Чілі, Валентина Шаровська,  заслужені артисти Олексій Гавінський, Валентин Перехрест,  Олена Плаксіна, Андрій Тимошенко, Марина Чиженко, народні артисти Володимир Болдирєв, Олег Дзюба,  Ніна Шестакова, тріо «Купава» (Олена Їземчук, Юлія Меліхова, Тетяна Слюсаренко) та ін.  

Поезії Ніни Супруненко перекладені на інші мови народів світу, друкувалися в Австралії, Вірменії, Великої Британії, Білорусі, Німеччині, Польщі, США, Чувашії, але серце поетеси належить Україні. Її твори вивчаються не тільки в Харкові, але й у Чувашському університеті. де студентам філфаку читаються лекції  академіком Володимиром Олександровичем Васильєвим.

В 1998 році Ніні Супруненко присуджена Почесна медаль “За кращу книгу 1997 року” Ради Міжнародного видавництва “Берегиня”.

Лауреат премії імені Олександра Олеся (1999 рік).  

Нагороджена Срібним Хрестом ОБВУ Великої Британії (2003),

орденом Святої великомучениці Варвари (2006).

Лауреат регіонального рейтингу «Харків’янин року - 2007»

Заслужений діяч мистецтв України ( 2007).

Автор та ведуча телевізійної програми «Творчі зустрічі з Ніною Супруненко». Понад  200 фільмів  знято про творчі особистості та колективи України й зарубіжжя.

Начальник Управління культури і мистецтв,  культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації ( 2005 – 2010).Член Національної спілки журналістів України ( 2011).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • В 1998 році Ніні Супруненко присуджена Почесна медаль «За найкращу книгу 1997 року» Ради Міжнародного видавництва «Берегиня».
  • Лауреат премії імені Олександра Олеся (1999 рік).
  • Нагороджена Срібним Хрестом ОБВУ Великої Британії (2003), орденом Святої великомучениці Варвари (2006).
  • Нагороджена Премією Фонду Воляників-Швабінських за 2009 рік за книгу поезій «Сонце осені» ( США, 2011), Знаком «Почесний телевізійник» ( Спілка засобів масової інформації, 2017).

Посилання[ред. | ред. код]