Супрунківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Супрунківці
Хрестовоздвиженська церква, село Супрунківці.jpg
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Кам'янець-Подільський район
Громада Гуменецька сільська громада
Основні дані
Засноване 1392 (перша згадка)
Населення 500
Площа 2,591 км²
Густота населення 192,98 осіб/км²
Поштовий індекс 32350
Телефонний код +380 3849
Географічні дані
Географічні координати 48°44′53″ пн. ш. 26°45′59″ сх. д. / 48.74806° пн. ш. 26.76639° сх. д. / 48.74806; 26.76639Координати: 48°44′53″ пн. ш. 26°45′59″ сх. д. / 48.74806° пн. ш. 26.76639° сх. д. / 48.74806; 26.76639
Місцева влада
Адреса ради 32350, Хмельницька обл., Кам’янець-Подільський р-н, с. Супрунківці, вул. Центральна, 7б
Карта
Супрунківці. Карта розташування: Україна
Супрунківці
Супрунківці
Супрунківці. Карта розташування: Хмельницька область
Супрунківці
Супрунківці
Мапа

Супру́нківці — село в Україні, в Гуменецькій сільській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області. Через село протікає річка Гниловодка. Населення становить 500 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

1 липня[1] 1392 р. литовський князь Федір Коріятович[2] майбутній розбудовувач Мукачева,[1] видав своєму слузі Бедришку[3] (Бедриху[4][5]) гербу Сверчик — шляхтичу, який був вихідцем із Сілезії, представнику роду Свірчів[3] — дарчу грамоту на села Сатермінці, Олехівці, Клименти та Супрунківці[1] у Скальському повіті[2] [a].

За іншими даними, перша згадка про село в документах — 1393[джерело?] року. Село згадується 22 вересня (1 жовтня за новим стилем) 1436 року — король Володислав надає шляхтичу Замбанчу 30 гривень на село Супрінчівці.[6] На думку автора статті про село у виданні «Географічний словник Королівства Польського», село — це «стара осада, що сягає часів першої колонізації того краю наприкікці XIV ст.»

1565 року посідачка села — шляхтянка Сецехова, дружина шляхтича Сецеха пол. Sieciech (гербу Топор[7][8]) — сплачувала податі від шести плугів, двої «кіл млинських» та одного коморника. Один з наступних посідачів села записав його єзуїтам для утримання ними свого конвікту для молоді, яка навчалася в Кам'янці на Поділлі. Після заборони діяльності ордену посідачем села стала Народова едукаційна комісія, а від неї маєтність викупив жарнувський каштелян Симеон Казімеж Шидловський.[9]

4 грудня 1993 року в Супрунківцях відкрито новий Будинок культури й відзначено 600-річчя села.

Охорона природи[ред. | ред. код]

Село лежить у межах національного природного парку «Подільські Товтри».

Релігія[ред. | ред. код]

Православні (греко-католики)[ред. | ред. код]

1760 року в селі збудували церкву Воздвиження Святого Хреста[10] (за іншими даними 1860-го церкву Святого Хреста[9]). Якийсь час церква була греко-католицькою.[11] Станом на кінець серпня 2017 року церква Воздвиження Животворящого Хреста Господнього була парафіяльним храмом УПЦ(МП)[12].

Римо-католики[ред. | ред. код]

1809 року в селі коштом Шидловських (пол. Szydłowscy, фундатором був Симеон Казімеж Шидловський, завершив будівництво його син, збудували парафіяльний костел Серця Ісуса Христа. Наприкінці ХІХ ст. парафія входила до складу Ушицького деканату Римо-Католицької церкви.[9]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Супрунківці 2019

У селі народився Григорій Голоскевич — український мовознавець, громадський діяч, член Української Центральної Ради, укладач «Правописного словника», автор праць з діалектології Поділля, репресований більшовицькою владою.

Див. також[ред. | ред. код]

Зауваги[ред. | ред. код]

  1. у менш авторитетному джерелі вказується, що ці села належали до Червоногородського повіту

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Супрунківці — Супруньківці. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 28 серпня 2017. 
  2. а б Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.] // Український історичний журнал. — К. — 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — 240 с. — С. 35, 39. — ISSN 0130-5247.
  3. а б Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.]… — С. 39.
  4. Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення [Архівовано 12 червня 2015 у Wayback Machine.]… — С. 35.
  5. Там само. — С. 40.
  6. Михайло Грушевський. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 31-32. Архів оригіналу за 22 грудня 2019. Процитовано 23 грудня 2019. 
  7. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego, s. j: powiększony dodatkami z… [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Lipsk, 1841. — Т. 8. — S. 328. (пол.)
  8. Herbarz polski Kaspra Niesieckiego, s. j: powiększony dodatkami z… — Lipsk, 184. — Т. 9. — S. 102. (пол.)
  9. а б в Supruńkowce [Архівовано 26 лютого 2021 у Wayback Machine.]… — S. 591—592.
  10. Церква Воздвиження
  11. 351. Супрунківці. Кам-Под. Воздвиження Хреста [Архівовано 28 серпня 2017 у Wayback Machine.] // Список давніх унійних парафій на території сучасної Кам’янець-Подільської єпархії УГКЦ.
  12. Православні храми московського патріархату. Архів оригіналу за 28 серпня 2017. Процитовано 28 серпня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Супрунківці // Історія міст і сіл Української РСР. Хмельницька область. — К., 1971. — С. 363.
  • Супунківці зустріли ювілей у новому Будинку культури // Подолянин. — 1993. — 11 грудня. — С. 1.
  • Supruńkowce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 591. (пол.) — S. 591—592. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]