Супрунівка (Полтавський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Супрунівка
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Полтавський район
Рада/громада Супрунівська сільська рада
Код КОАТУУ 5324085201
Облікова картка Супрунівка 
Основні дані
Населення 3974
Поштовий індекс 38714
Телефонний код +380 532
Географічні дані
Географічні координати 49°34′52″ пн. ш. 34°25′37″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
145 м
Найближча залізнична станція Супрунівка
Місцева влада
Адреса ради 38714, с.Супрунівка, вул.Леніна[джерело?], 3; тел. 55-71-32
Карта
Супрунівка. Карта розташування: Україна
Супрунівка
Супрунівка
Супрунівка. Карта розташування: Полтавська область
Супрунівка
Супрунівка

Супруні́вка — село в Україні, в Полтавському районі Полтавської області. Населення становить 3974 осіб. Орган місцевого самоврядування — Супрунівська сільська рада.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Село Супрунівка знаходиться за 3 км від міста Полтава, примикає до сіл Шостаки, Івашки та Гожули, за 0,5 км — село Мильці. Селом протікає пересихаючий струмок з загатою.

Поруч проходять автомобільна дорога М03 та залізниця, станція Платформа 311 км за 1 км.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Село Супрунівка, на думку О. Лазаревського, засноване за часів польського коронного гетьмана С. Конецпольського у першій половині XVII ст. як невеликий козацький хутір, що лежить над Решетилівським шляхом[1],[2].

За переказами село завнував козак Супрун Мильцівський - родом з с. Мильці. У другій половині XVII ст. згадуються його сини Лаврін Супруненко, що був отаманом села Жуки та Остап Супруненко, зацний козак[3].

За даними на 1859 рік у козацькому селі, центрі Супрунівської волості Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 970 осіб (420 чоловічої статі та 550 — жіночої), налічувалось 207 дворових господарства, існувало 8 православних церквов, сільське приходське училище, громадська богодільня[4].

1716 року Супрунівка була віддана у власність Полтавському полковому писарю Г. Богаєвського гетьманом Іваном Скоропадським.

З 1721 року село входить до Другої сотні Полтавського полку. Поселення було переважно козацьким, в ньому налічувалось 20 кінних козаків, 19 тяглих, 21 піший. Населення займалось в основному землеробством, бжолярством та вирощуванням тютюну. Пізніше частина населення почала займатись відхожим промислом [5].

У 1767 – 1769 роках в Супрунівці налічувалось 66 дворів і стільки ж дворогосподарів [6].

З кінця XVIII ст. Супрунівка входить до Полтавського повіту, в селі волость, урядник. У 1799 – 1801 роках в Супрунівці налічувалось 632 жителі чоловічої статі, які сплачували податок [7].

В середині XIX століття на супрунівських землях почали закладати тютюнові плантації за проектом з вирощування заморських сортів тютюну, запропонованим раніше царицею Катериною ІІ. Відтоді селяни почали масово культивувати тютюн на своїх ланах.

У 1859 р. в Супрунівці 207 дворів, 1068 жителів, вітряний млин, діє Богоявленська дерев’яна церква (з 1743 р.). В 1790 році церкву було перебудовано за дозволом єпископа Катеринославського Амвросія, а у 1803 році біля церкви збудовано дзвіницю, дзвін якої було чути аж до околиць Полтави.

У 1899 році побудовано нову трьохпрестольну церкву з Миколаївським і Парасковіївським приділами. При церкві діяла бібліотека, богодільня і три школи: Міністерська однокласна, Церковно-парафіяльна та Школа грамоти (Народне однорічне училище з 1876 р.). Священиками при церкві були Семен Коломинський (помер 1779 р.), Василь Котляревський (з 1782 р.). В районі приходу була Шостаківська Парасковіївська церква (про неї відомості не збереглись).

У 1900 році в Супрунівці налічувалось 282 двори, 1597 жителів, діяла сільська козацька громада [8][9]. Старшинами Супрунівської волості були: у 1900 році – селянин Петро Андрійович Тригуб, у 1904 році – козак Михайло Назарович Городчанин, у 1913 році – козак Степан Григорович Тулупій, у 1915 році – Павло Степанович Житник.

Про навчальні заклади, які діяли в Супрунівській волості.

У 1846 році в Супрунівці відкрили церковно-приходську школу з терміном навчання 1 – 2 роки, в якій навчали читати "святе письмо" і вірно служити царю та Вітчизні. До школи приймали дітей десятирічного віку переважно із сільської знаті. Шкільного приміщення на той час ще не було і учні навчались у помешканні дяка. Будинок церковно-приходської школи побудували у 1856 році. У ньому було три класи з трьохрічним навчанням, де крім слов'янського письма, почали вивчати арифметику, географію і природознавство. У цій школі навчалися лише дівчата. Хлопці навчались у приватному помешканні з однорічним навчанням лише "Закону Божому".

За даними на 1859 рік у козацькому селі, центрі Супрунівської волості Полтавського повіту Полтавської губернії, мешкало 970 осіб (420 чоловічої статі та 550 — жіночої), налічувалось 207 дворових господарства, існувало 8 православних церквов, сільське приходське училище, громадська богодільня[4].

Після скасування кріпосного права в 1861 році і проведення освітньої реформи в селах земства почали відкриватись народні школи. У містах відкривали міські училища й гімназії, в селах – початкові школи. У 1894 році в Супрунівці земство побудувало будинок школи. У 1904 році школу реорганізували в однокласну міністерську з чотирирічний терміном навчання, де навчалось 200 учнів. Проте попасти в цю школу дітям сільської бідноти було важко. За школою був суворий політичний нагляд в особі попечителя школи, представника сільської буржуазії Григорія Наумовича Суховія, який мав право зараховувати та виключати учнів зі школи, а також знімати з роботи вчителів. Діяльність школи поширювалась на територію Супрунівської волості. У 1906 році на кошти земства та сільського населення розпочали будівництво нової школи, а з 1909 року в цьому приміщенні почала працювати двокласна міністерська школа з п’ятирічним терміном навчання. Але й ця школа не задовільняла потреби населення в освіті (нині [10].

Жителі села, які працювали на підприємствах Полтави, брали участь у революційних подіях 1905 – 1907 років. Активні учасники цих революційних подій Л.Н. Панченко і Д.О. Харитоненко були заарештовані і кинуті до в’язниці [11]

Після розвалу Російської царської імперії в 1917 році та поразки Української національної революції, в кінці листопада 1919 року в Полтаві і навколишніх селах закріпились влада Російських комуністів-більшовиків.

В Супрунівці було створено ревком на чолі з Д.О. Харитоненком та земельний комітет, який займався розподілом землі. У 1920 році в селі відкрили семирічну школу [12].

Деякий час з 07.03.1923 року по 30.09.1925 року Супрунівка була центром Супрунівського району (Полтавського округу), куди входили 10 сільських рад бувших Супрунівської, Абазівської і Тахтаулівської волостей Полтавського повіту з населенням 43456 чоловік і площею 417 квадратних верств. У 1925 році районний центр із Супрунівки було перенесено до Полтави.

У 1926 році Супрунівка центр сільської ради Полтавського району, Полтавського округу. В селі налічувалось 367 господарств, 1697 жителів.

В 1926 році в селі створено садово-городницьке товариство, а в 1928 році організовано сільськогосподарську артіль «Нове село», потім ще дві артілі «Нове життя» і «Новий побут».

2 вересня 1930 року Супрунівку підпорядковано Полтавській міській раді.

Ще в 1919 році, за часів Радянської влади, в селі була організована семирічна трудова школа, яка охоплювала дітей від 7 до 13 років. В Супрунівській школі навчалось 245 учнів, потім 350 у дві зміни. Доросла молодь навчалася у семирічній вечірній школі. У 1930 році було 400 учнів. У 1935 році Супрунівську школу перетворено в середню. У 1936 році уже працював 8-й клас, а в 1938 році відбувся перший випуск 10-го класу. Того року 30 учнів одержали атестат про середню освіту. За 6 років існування, до 1941 року, школа випустила біля 200 учнів з середньою освітою. У 1941 році в школі навчалось 700 учнів. У школі були хімічна та фізична лабораторії, діяла бібліотека, в якій було до 4000 примірників книжок. Біля школи ріс великий яблуневий сад [13].

Після приходу в село німців у вересні 1941 року усі чотири приміщення школи використовувались для військових потреб (казарма, робітничий гуртожиток, конюшня, коптильня). У 1942 році німці відновили роботу 1 – 4 класів, де вивчали Закон Божий, математику, географію, українську мову і літературу та німецьку мову. Директором школи був П.Д. Шарлай [14].

За час німецької окупації (з 18.09.1941 року по 23.09.1943 року) із Супрунівки та сіл підпорядкованих сільській раді вивезено на примусові роботи до Німеччини 123 чоловік, а 9 закатовано.

У 1943 році відступаючі німецькі війська спалили село, очевидно 22 вересня 1943 року.

У 1958 році в Супрунівці встановлено пам’ятник односельцям, які загинули на фронтах війні.

Після Другої світової війни в селі працюють такі заклади як: середня школа, лікарня на 25 ліжок, бібліотека, історико-краєзнавчий музей, будинок культури.

На базі сільськогосподарських артілей на території Супрунівської сільської ради був створений колгосп «Перемога», з центральною садибою в Супрунівці, який мав 3863 гектарів земельних угідь. Першим головою колгоспу був Антон Белей. Колгосп спеціалізувався на відгодівлі свиней та великої рогатої худоби. В землеробстві велику роль відігравало садівництво. В господарстві було чотири млини, олійниця, пилорама.

В 1970-тих роках в Супрунівці розбудовується селище нафтовиків, яке населяють понад 2 тис. чоловік.

За даними перепису 2001 року населення села становило 3974 осіб. Діє орган місцевого самоврядування – Супрунівська сільська рада. В селі працює сільськогосподарське підприємство ТОВ агрофірма «Джерело».

29 листопада 2017 року в Супрунівці відбулося освячення Свято-Богоявленського храму УПЦ КП[15].

Економіка[ред. | ред. код]

  • Молочно-товарна ферма.
  • «ВАС», ПП.
  • ТОВ АФ «Джерело».

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

Супрунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів[16]. Школу відвідують учні 4 населених пунктів: Супрунівка, Шостаки, Мильці, Івашки.

Амбулаторія сімейної медицини[17].

Дошкільний навчальний заклад дитячі ясла-садок ”Ягідка”[18]

Діючий будинок культури.

Персоналії[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Топографічний опис Малоросійської губернії 1798 – 1800 років// Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К.: Наукова думка, 1997. – 326 с.
  2. Віра Жук. Козацька колонізація околиць Полтави// газ. Полтавська Думка. – 2002 р. – № 33.
  3. Віра Жук. Козацька колонізація околиць Полтави// газ. Полтавська Думка. – 2002 р. – № 33.
  4. а б рос. дореф. Полтавская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1859 года, томъ XXXIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1862 — 263 с., (код 395)
  5. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – К.: Українська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1992. – 1024 с.
  6. Статистическое бюро Полтавского губернского земства. Козаки Полтавского полка по материалам Румянцевской описи. – Полтава: 1914. – Ч. II.
  7. Список наявних у Малоросійській губернії селищ із зазначенням в яких вони містяться повітах і скільки в кожному душ чоловічої статі, що сплачують податок 1799 – 1801 рр.// Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К.: Наукова думка, 1997. – 326с.
  8. Топографічний опис Малоросійської губернії 1798 – 1800 років// Описи Лівобережної України кінця XVIII – початку XIX ст. – К.: Наукова думка, 1997. – 326 с.
  9. Полтавщина. Енциклопедичний довідник. – К.: Українська Енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1992. – 1024 с.
  10. Супрунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
  11. Руслан Рижков. Сайт громади Супрунівки
  12. Руслан Рижков. Сайт громади Супрунівки
  13. Супрунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
  14. Супрунівська ЗОШ І-ІІІ ступенів
  15. На Полтавщині освячено храм
  16. Сайт школи
  17. [1]
  18. Дитячий садок