Супін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Супі́н (лат. supinum — «що лежить», «похилений»), також досягальний спосіб — форма віддієслівного іменника, одна з форм дієслова, використовувана в деяких мовах. Супін позначає мету й уживають його звичайно з дієсловами руху.

Супін у давньоруській мові[ред.ред. код]

У давньоруській мові супін — незмінна, застигла форма знахідного відмінка однини віддієслівного іменника з основою на *-ŭ, яку вживали разом з дієсловами руху на означення мети дії, і утворювали доданням суфікса -тъ до основи інфінітива. Характерною особливістю супіна, що відрізняла його від інфінітива, було те, що додаток з ним вживався не в знахідному, а в родовому відмінку (поиде възятъ города — «він пішов здобути город»).

Успадкований супін давньоруською з праслов'янської мови, де за походженням був знахідним відмінком віддієслівних іменників (на *-tus), закінчення *-tъ сходить до праіндоєвропейського закінчення знахідного відмінка цих іменників (*-tum). Іменним походженням супіна пояснюється і його вживання не із знахідним, як інфінітива, а з родовим відмінком: пор. давньорус. възѧтъ города (супін) — укр. здобуття города (віддієслівний іменник)[1].

Зникаючи, супін ще від XI ст. став змішуватися з інфінітивом і сприяв факультативній зміні суфікса інфінітива -ти на -ть (поетичне й говіркове писать — «писати») та до впровадження форми родового відмінка в знахідний (пішов пасти коні з ранішого (по)шьлъ пастъ конии).

Супін у латинській мові[ред.ред. код]

Супін також відомий і у латинській мові, причому у двох формах: на -um (у знахідному відмінку) і на -uвідкладному відмінку):

Латинський супін у знахідному відмінку

  • Eo lusum — «іду грати»
  • Eo doctum — «іду навчатися»
  • Ire dormitum — «іти спати»

Латинський супін у відкладному відмінку

  • Res jucunda auditu — «річ приємна для слуху» (буквально: «річ приємна до чуття»)
  • Res facilis dictu — «річ, яку легко сказати» (буквально: «річ легка до казання»)

Супін в інших мовах[ред.ред. код]

Серед сучасних мов дещо видозмінений супін зберігається в долішньолужицькій, словенській, литовській та румунській мовах. У шведській мові супін використовується лише для створення аналітичних часів дієслова та має інше походження.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Т. А. Иванова Старославянский язык. Учебник. — С.-П. : Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 189. (рос.)