Супін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Супі́н (лат. supinum — «що лежить», «похилений»), також досягальний спосіб — форма віддієслівного іменника, одна з форм дієслова, використовувана в деяких мовах. Супін позначає мету й уживають його звичайно коло дієслова руху.

Супін у давньоруській мові[ред.ред. код]

У давньоруській мові супін — це незмінна дієслівна форма при дієсловах руху на означення мети дії, утворювана суфіксом -тъ від основи інфінітива, з доповненням (об'єктом) не в знахідному, а в родовому відмінку (поиде възятъ города «пішов здобути город»). Успадкований давньоруською з праслов'янської мови, де за походженням був знахідним відмінком віддієслівних іменників (на *-tus), закінчення супіна *-tъ сходить до праіндоєвропейського закінчення знахідного відмінка цих іменників (*-tum). Іменним походженням супіна поясняється і його вживання не із знахідним, як інфінітива, а з родовим відмінком: пор. давньорус. взѧтъ города (супін) — укр. здобуття города (віддієслівний іменник).

Зникаючи, супін ще від XI ст. став змішуватися з інфінітивом і сприяв факультативній зміні суфікса інфінітива -ти на -ть (поетичне й говіркове писать — «писати») та до впровадження форми родового відмінка в знахідний (пішов пасти коні з ранішого (по)шьлъ пастъ конии).

Супін у латинській мові[ред.ред. код]

Супін також відомий і у латинській мові, причому у двох формах: на -um (у знахідному відмінку) і на -uвідкладному відмінку):

Латинський супін у знахідному відмінку

  • Eo lusum — «йду грати»
  • Eo doctum — «йду навчатися»
  • Ire dormitum — «йти спати»

Латинський супін у відкладному відмінку

  • Res jucunda auditu — «річ приємна для слуху» (буквально: «річ приємна до чуття»)
  • Res facilis dictu — «річ, яку легко сказати» (буквально: «річ легка до казання»)

Супін в інших мовах[ред.ред. код]

З сучасних мов дещо видозмінений супін зберігається у словенський, литовській та румунській мовах. У шведській мові супін використовується лише для створення аналітичних часів дієслова та має інше походження.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]