Сураж (Підляське воєводство)
| Сураж Suraż | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
 | ||||
| Основні дані | ||||
| 52°57′ пн. ш. 22°57′ сх. д. / 52.950° пн. ш. 22.950° сх. д.Координати: 52°57′ пн. ш. 22°57′ сх. д. / 52.950° пн. ш. 22.950° сх. д. | ||||
| Країна |
 Польща | |||
| Регіон | Підляське воєводство | |||
| Столиця для | Q9272724? (колишній муніципалітет) | |||
| Магдебурзьке право | 16.IX.1445 | |||
| Площа | 33,86 км² | |||
| Населення | ▼ 980 (2022) | |||
| · густота | 29 (2008[1]) осіб/км² | |||
| Водойма | р. Нарев | |||
| Телефонний код | (48) 85 | |||
| Часовий пояс | UTC+1 і UTC+2 | |||
| Номери автомобілів | BIA | |||
| GeoNames | 757751 | |||
| OSM | ↑3092523 ·R (Ґміна Сураж) | |||
| SIMC | 0923510 | |||
| Поштові індекси | 18-105 | |||
| Міська влада | ||||
| Вебсайт | www.umwp-podlasie.pl/bip/suraz | |||
| Мапа | ||||
 | ||||
|
| ||||
|
| ||||
 Сураж у Вікісховищі | ||||
Су́раж (підляський говір Сураж), (пол. Suraż) — місто в північно-східній Польщі, на річці Нарев. Належить до Білостоцького повіту Підляського воєводства.
Історія[ред. | ред. код]
.jpg)
Історики вказують на містечко поруч із Більськ-Підляським та Наревом як на один із населених пунктів північної окраїни Галицько-Волинського князівства (Дорогичинської землі) в часи короля Данила і за Литовсько-руської доби.[2] Археологічні дані свідчать про існування Суража не пізніше межі XII- XIII століття.[3]
Дорогичинська земля почала оформлюватися ще в ХІ ст., коли формувався кордон Русі (Берестейщини) з Мазовією, ятвягами та Литвою. В цей же час оформився кордон найзахідніших руських земель з Польщею, який протягом ХІ-XIV ст. суттєво не змінювався. Кордон з польською Мазовією починався на р. Нарві. Найбільш висунутим на північний-захід руським городищем тут був Сураж розташований на лівому березі Нарви, біля гирла р. Лізи. Починаючи з ХІ ст. між р. Боброю та Нарвою простягалася лісиста прикордонна територія, яку взяла під охорону низка давньоруських городищ. Окрім Суража тут закладаються городища в Зайончках над р. Нарвою, Бранську над р. Нурцем та Більську (суч. Більську-Підляському). Поновлюється життя на колишньому племінному городищі в Гацьках. Більшість з цих городищ також охороняла з півночі північний захід Берестейщини – майбутню Дорогичинську землю від ятвягів та литвинів. З мазовецького боку тут знаходилися натомість два городища – Візна біля впадіння р. Бобри до Нарви і Сьвенцьк. Ці городища закладалися як проти русінів так і ятвягів[4].
Городище в Суражі -так звана Замкова гора - є одним з найпотужніших давньоруських городищ на Підляшші. За своїми характеристиками воно є порівнювальним до Дорогичина. Городище розташовано в південній частині міста Сураж, близько 50 м на схід від вул. Rynek Kościelny на невеликому пагорбі над р. Нарва. Вал городища має форму нерегулярного овалу і пробігає краєм невеликого пагорбу, загальна площа якого нараховує близько 0,6 га. Вважається, що городище було оточено ровом, заповненим водою з Нарви. Найновіші дані розкопок показали, що городище в Суражу постало в XII ст. Наразі показано, що це городище заклали русини. Про це свідчить і час постання городища і знайдені на ньому артефакти. Однак через деякий час мешканці його залишили[5][4].
Після відносно сприятливого періоду для поселення у Х-ХІІІ ст., на Підляшшя прийшов час виснажливих воєн. Це призвело до припинення життя на довгий час в поселеннях на Верхній Нарві і назавжди у верхній частині суч. Біловезької та Ладської Пущі. Старе руське населення на Підляшші утрималося переважно в околицях найбільших міст – Дорогичина, Більська, Бранська та Суража, що визначали майбутню межу руського та мазовецького ареалів в наступних XIV-XV ст. На захід і північ від цих пунктів натомість простягалися пустки[6][4].
Наступний етап використання городища в Суражі розпочався в XIV ст., коли тут було збудовано дерев’яний литовський замок. Перша письмова згадка про Сураж походить вже з Литовського періоду. 1392 р. замок був спалений хрестоносцями. В XV ст. Сураж виконував роль столиці Суражської землі. Передгороддя дало початок місту локованому на магдебурзькому праві в 1445 р. В цей час на місці городища було зведено мурований замок, який був знищений під час шведського «потопу»[5][4].
У Суражу у XVI ст. була «ляцька» частина на лівому та «руська» на правому березі Нарви[6][4].
За переписом 1897 року кількість мешканців становила 1599 осіб (813 чоловічої статі та 786 — жіночої), з яких , 368 — юдейської, 1157 — римо-католицької[7].
Церкви[ред. | ред. код]
Перша церква під назвою Преображення Господнього існувала у Суражі до 1560 року. Крім неї існувала також церква Петра і Павла та св. Івана. В 1792 році давню Преображенську церкву розібрали, а на її місці звели нову.[8] В 1867 році коло неї звели нову церкву Преображення, яка зазнала пошкоджень під час Першої світової війни та згодом була знищена під час акції Ревіндикації.
Див. також[ред. | ред. код]
Демографія[ред. | ред. код]
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[9][10]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 489 | 106 | 326 | 57 |
| Жінки | 511 | 112 | 277 | 122 |
| Разом | 1000 | 218 | 603 | 179 |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ Кордуба М. Північно-Західна Україна. Відень -, 1917. - С. 22
- ↑ askanis J. Badania archeologiczne w woj. Białostockim w latach 1945–1963 // Rocznik Białostocki. – 1965. – No 5. – S. 97–123.
- ↑ а б в г д Парнікоза, Іван. Дорогичин – Данилова твердиня на Підляшші. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Процитовано 24.06.2022.
- ↑ а б Городище в Суражу
- ↑ а б Борисенко В. та ін. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дслідження. – К.: Родовід. – 1997.- 383 с.
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-47. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ S. Borowik, Nie ma już parafii w Surażu, Przegląd Prawosławny, nr 3 (201), marzec 2002.
- ↑ GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сураж (Підляське воєводство) |
| |||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття з географії Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |