Сураж (село)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Сураж
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Шумський
Рада/громада Суразька сільська рада
Код КОАТУУ 6125887801
Облікова картка Сураж 
Locator Dot2.gif
Розташування села Сураж
Основні дані
Засноване 1390 рік
Населення 1438
Територія 5840 км²
Густота населення 246.230 осіб/км²
Поштовий індекс 47114
Телефонний код +380 3558
Географічні дані
Географічні координати 50°08′48″ пн. ш. 26°10′59″ сх. д. / 50.14667° пн. ш. 26.18306° сх. д. / 50.14667; 26.18306Координати: 50°08′48″ пн. ш. 26°10′59″ сх. д. / 50.14667° пн. ш. 26.18306° сх. д. / 50.14667; 26.18306
Водойми Вілія
Місцева влада
Адреса ради 47114, с. Сураж
Карта
Сураж is located in Україна
Сураж
Сураж
Сураж is located in Тернопільська область
Сураж
Сураж

Сура́ж — село Шумського району Тернопільської області. Центр сільради, якій підпорядковане село Ходаки. Розташоване на березі річки Вілія, за 8 км від райцентру і 35 км від найближчої залізничної станції Лепесівка.

Населення — 1357 осіб (2007).

Поблизу села є лісовий заказник загальнодержавного значення Суразька дача і Суразький дендрологічний парк, зростає «Суразький дуб».

Історія[ред.ред. код]

Археологічні знахідки[ред.ред. код]

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки ранньозалізної доби і давньоруської культури

Перша письмова згадка[ред.ред. код]

Цей населений пункт над р. Вілією відомий ще з часів Київської Русі, а перша писемна згадка відноситься до 1390 р. Можливо його назва походить від слова «Сурож», оскільки місцевість ще з незапам'ятних часів була заселена кримськими греками (сурожцями). На північ від Шумська в лісах постав грецький монастир, який названо Суразьким.

Володіння Острозьких та єзуїтів[ред.ред. код]

Під час монголо-татарської навали місто на довгий час занепало. У 1555 році вітебський воєвода Стефан Збаразький збудував тут замок і, очевидно, надав поселенню міського статусу.

У 1570 році населений пункт у числі інших навколишніх сіл належав князю Івану Масальських, від якого в 1583 році перейшов до Костянтина Василя Острозького.

В XVI столітті Сураж з оборонним замком належав князю К. В. Острозькому, а від нього перейшов до його сестри Анни Алоїзи, яка вийшла заміж за великого гетьмана литовського Яна Кароля Ходкевича. В 1640 році, незадовго до смерті, вона заповіла містечко острозьким єзуїтам, які утворили в ньому малий конвікт (інтернат).

Занепад містечка[ред.ред. код]

У середині XVII ст. Сураж був доволі людним і заможним, одним з центрів на Волині з торгівлі деревиною. В ньому були засновані ремісничі цехи. В акті від 1659 р., який підтверджував Гадяцьку угоду, згадується монастир і шпиталь Святої Трійці в Острозі, котрий з містечком Суражем і волостями забрали єзуїти.

В середині XVIII ст. Сураж як місто почав занепадати. Це пов'язують із закриттям єзуїтських інституцій і вигнанням їх з міста.

Пізніше згадки про Сураж як місто трапляються досить часто. У 1775 р. через едикаційну комісію його разом з навколишніми селами отримав познанський каштелян Юзеф Мельштинський гербу «Леліва». Близько 1780 р. населений пункт спочатку перейшов у власність до луцького підкоморія Юзефа Страйновського, від нього — до Корвіцьких, а далі — до Раковських. В 1828 р. Сураж і його величезні лісові масиви були конфісковані царським урядом.

В складі Російської Імперії Сураж втратив своє значення. В кінці 19 століття стараннями В. Дубровінського з на прилеглих територіях було утворено заповідник Суразька Дача.

Ще до 1914 р. залишалися руїни давніх оборонних валів замку і міста. А єзуїтський костел був перебудований на церкву.

Символіка[ред.ред. код]

Точних відомостей про герби Суража впродовж його історичного розвитку виявити не вдалося. Ними, очевидно, були родинні емблеми князів Острозьких та Збаразьких, які доклали багато зусиль до відбудови міста. А вони, як відомо, вживали зображення святого Юрія-Змієборця. Проте не потрібно ігнорувати й думку відомого краєзнавця В. Данилевича, який у своєму записнику, посилаючись на документ XVI ст. з колекції Кременецького музею, фрагментарно занотував, що гербом Суража була родинна емблема Масальських — увінчана хрестом літера «М». У наш час основний елемент цього герба незаконно присвоїв магістр ордену архістратига Михаїла «Великий князь» Іван Микулинський, якого, окрім співзвучності прізвищ, з Масальськими нічого більше не ріднить.

Пам'ятки[ред.ред. код]

  • Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1750, мурована), капличка, 6 «фіґур».
  • Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968), встановлено пам'ятний хрест воякам УПА (1991).
  • Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення Дуб «Суразький».

Транспорт[ред.ред. код]

Через село проходить автошлях Р26.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Працюють ЗОШ 1-3 ступ., Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку, 2 ПАП — «Відродження» та «Ірма» і 3 фермерських господарства, торговельні заклади.

Відомі люди[ред.ред. код]

Уродженці села[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. П. Медведик, В. Миськів, Н. Іванко (укладачі). Театральна Тернопільщина. Бібліографічний покажчик.— Тернопіль: Підручники і посібники, 2001.— 264 с.— С. 186. ISBN 966-562-435-0

Джерела[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.