Суразький повіт (Чернігівська губернія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Суразький повіт
Coat of Arms of Surazh (Bryansk oblast) (1782).png
Герб повітового центру
Chernigiv gub surazh.png
Губернія Чернігівська губернія
Центр Сураж (Брянська область)
Створений 1803 рік
Площа 4 050 км²
Населення 186 297 чоловік (на 1897 рік) осіб

Суразький повіт — адміністративно-територіальна одиниця Чернігівської губернії утворена в 1803 році. Повітове місто — Сураж.

Повіт знаходився в північно-західній частині губернії, на сході межував з Мглинським, півдні Стародубським і Новозибковським повітами Чернігівської губернії і з півночі і заходу з Могильовською губернією. З заходу на схід простягався на 90 верст (96 км), а з півночі на південь на 60 верст (64 км). Площа повіту, за Стрельбицьким, становила 3 639,5 верст², за межуванням — 3 559,3 верст² або 370 764 десятини (4 050 км²). Населених пунктів було 303.

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 року в повіті проживало 186 297 чоловік. З них 69,4% — білоруси, 24,9 % — росіяни, 5,33 % — євреї[1].

Згідно з переписом населення Російської імперії 1897 рокув повіті проживало 186 297 чоловік. Згідно зі сфальшованими даними 1-го Всеросійського перепису(по Стародубщині в цілому і повіту зокрема) з них 69,4% % — було зараховані до білоруськомовного населення, 24,9 % — до російськомовного населення, 5,33 % —становили євреї[2]. Про сфальшованість каже перед усім те, що за всіма 10-ма попередніми ревізіями населення українці становили абсолютну більшість населення повіту, зокрема за даними останньої 10-ї ревізії населення 1858 року кількість українців у повіті становила 21,0 тисяч осіб, або 19,3 %[3], менш спотвореними та все одно вкрай необ'єктивними були дані виглядають дані перших двох переписів населення СРСР. Так за даними Всесоюзного перепису 1926 року українці Клинцівського (раніше Суразького) повіту становили 15 837 українців[4], або близько 6%[5]. Більшість українців під час першого Всеросійського перепису зараховувалися до російськомовних. Натомість реальну кількість та співвідношення білорусів та українців у повіті на той час встановити достаменно неможливо, адже за словами відомого географа Володимира Кубійовича, населення регіону мало проміжні говори, ближчі до білоруських та українське самоусвідомлення. Так само переважна більшість прізвищ були також українськими.

Згідно з переписом 1916 р., населення повіту становило 282,6 тис.

Мапа повіту

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

Повіт поділявся на 3 стани і 15 волостей:

Волость Волосний центр Кількість
сільських общин[6]
І стан
Лялицька Ляличі 19
Кулазька Кулаги 14
Голубівська Голубівка 18
Тулуковська Тулуковщина 14
ІІ стан
Душатинська Душатин 28
Новодроківська Новий Дроків 19
Буднянська Стругівська Буда 8
Гордієвська Гордієвка 23
Уношевська Уношев 18
Заборська Забор'я 13
ІІІ стан
Поповогірська Попова Гора 12
Верещацька Верещаки 9
Лотаківська Лотаки 23
Петровобудська Петрова Буда 7
Ущерпська Ущерп'я 11

та місто Сураж із передмістям та хуторами Варичев, Юрчиков.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]