Сурикат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сурикат
Suricata.jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Хижаки (Carnivora)
Підряд: Кішкоподібні (Feloidea)
Родина: Мангустові (Herpestidae)
Рід: Сурикат (Suricata)
(Desmarest, 1804)
Вид: Сурикат
Біноміальна назва
Suricata suricatta
(Schreber, 1776)
Meerkat Area.svg
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Suricata suricatta
EOL logo.jpg EOL: 311580
ITIS logo.jpg ITIS: 621906
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 37032
Fossilworks: 232149

Сурика́т, або сурика́тка[Джерело?] (Suricata suricatta) — хижий ссавець з родини мангустових (Heprestidae = Viveridae), єдиний представник монотипового роду Suricata. Мешкає в пустелі Калахарі, що у Південній Африці. Сурикати зустрічаються в таких країнах як Ангола, Ботсвана, Намібія. Середня тривалість життя цих тварин становить 12—14 років.

Опис[ред.ред. код]

Довжина голови й тіла: 250—350 мм, хвіст: 175—250 мм. Статевий диморфізм майже не виражений, самці трохи дрібніше самок. Середня вага близько 750 грамів. Забарвлення жовтувато-сіро-сиве. Голова майже біла, вуха чорні, хвіст жовтуватий з чорним кінчиком. Шерсть довга і м'яка, а підшерстя темно рудого кольору. Тіло досить струнке з довгими тонкими кінцівками. Передні ноги мають дуже довгі, сильні кігті. Самки мають шість молочних залоз. Залози видно добре, оскільки на цій частині тіла, як і на шиї шерсть коротша, ніж у інших місцях. У сурікатів відмінний зір: темні захисні смужки довкола очей дозволяють їм дивитися прямо на сонце, а третє віко надійно захищає від пісків пустелі[1].

Череп та зуби суріката

Підвиди[ред.ред. код]

Є три підвиди сурікатів[2]:

  • Suricata suricatta siricata
  • Suricata suricatta iona
  • Suricata suricatta majoriae

Поведінка[ред.ред. код]

Сім'я сурікатів у пустелі Калахарі.

Деякі сурикати живуть у гірських районах, захистками для них у цьому випадку є невеликі скелясті печерки. Як риючі тварини, сурікати риють нори в кам'янистому ґрунті Калахарі або користуються залишеними норами африканської земляної білки. Нори мають заплутану систему тунелів на глибині до 2 м. Ці житла мають сотні виходів на поверхню і займають до 800 кв.м.

Розмноження паразитів у норі призводить до того, що сурікатам властива часта зміна осель, при цьому нове поселення може виявитися за 1—2 км від старого. Сурікати ведуть денний спосіб життя, у теплий день вони гріються на сонці.

Як високоорганізовані тварини, сурікати об'єднуються у колонії, що складаються з двох-трьох сімейних груп по 20—30 особин. Проте, деякі суперсім'ї мають по 50 представників або й більше. В кожної сім'ї сурікатів — своя територія, яка досягає до 12 кв. км.

Кланам сурікатів властива ворожнеча за території, на «межі» яких відбуваються битви, які нерідко закінчуються плачевно: при захопленні нори, в якій знаходилися дитинчата ворогуючого клану, вони будуть вбиті. День сурікати починають з очищення свого житла, потім виходять на полювання, опівдні відпочивають в тіні, після чого знову виходять на пошуки їжі, повертаючись в нору до заходу сонця. Для «розмов» сурікати використовують 10 звукових поєднань, при цьому їх мова складається з 20 «слів». Деякі сурикати придатні для утримання в будинку, їх відносять до тварин, які найстійкіші до хвороб.

У колонії сурікатів, кожна особина маєте своє призначення. Дослідники виявили, що старші сурікати відіграють активну роль у навчанні підростаючого покоління. Самки сурікатів – найвідданіші матері. При нападі орла вони собою закривають дитинчат, рятуючи їх від смерті ціною власного життя.

Харчування[ред.ред. код]

Зазвичай сурікати харчуються переважно цибулинами рослин, сараною, скорпіонам, термітами та іншими комахами, невеликими зміями і їх яйцями, птахами, пташиними яйцями, а також добувають земляних білок, мишей і піщанок. До отрути змій та скорпіонів сурікати мають імунітет.

Розмноження[ред.ред. код]

Шлюбний період у сурікатів триває з жовтня по травень. Зазвичай самка народжує по 2-5 дитинчат, при цьому сурікати можуть приносити потомство 2-3 рази в рік. Сурікати не витрачають час на романтичні залицяння: самець просто нападає на самку. Боротьба тварин триває до тих пір, поки самка нарешті не поступиться домаганням. Сурікати утворюють стійкі пари, але не завжди зберігають вірність партнерові.

Вагітність у сурікатів триває 77 днів, можливо менше, у дикій природі народжується від 2 до 5, найчастіше 3,4 дитинчат, які важать 25—36 гр. Їхні очі відкриваються на 10—14 день, від молока відлучаються на 7—9 тиждень. Статева зрілість настає в однорічному віці. Новонароджені «дорослішають» за одну ніч: вчора ще їх годувала мати, але зранку про їжу вони повинні дбати самі.

У культурі та мистецтві[ред.ред. код]

  • Маєток сурікатів (англ. Meerkat Manor) — британський документальний телесеріал про сурікатів, йшов на каналі Animal Planet (2005—2008).
  • Маєток сурікатів: Історія починається (англ. Meerkat Manor: The Story Begins) — британський документальний фільм, приквел телесеріалу (2008).
  • Сурікати (англ. The Meerkats) — повнометражний британський документальний фільм Джеймса Гонейборна про життя клану сурікатів у пустелі Калахарі (2008).
  • Сурікат Біллі — один з головних героїв мультфільму «Союз звірів» (2010).
  • Сурікат Тімон — персонаж мультфільму «Король Лев» і один з головних героїв мультиплікаційного телесеріалу «Король Лев: Тімон і Пумба», найкращий друг бородавочника Пумби.
  • Дистрибутива Ubuntu Linux версії 10.10 присвоєно найменування вільнодумний Сурікат (англ. Maverick Meerkat).

Література[ред.ред. код]

  • Ronald M. Nowak Walker's carnivores of the world / JHU Press, 2005, P. 219—221 (англ.)
  • Moira J. van Staaden Suricata suricatta. Mammalian species. The American Society of Mammalogists. 1994. N.483, P. 1—8 (англ.)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Commons
Розділ Віківиди має дані за темою: